Тема 2. Теорія інноватіки та її основні концепції

1. Довгі хвилі н.Д. Кондратева

Н. Кондратьєв розробив відому теорію довгих хвиль, чи великих циклів кон’юнктури. Ідеї і гіпотези Н. Кондратьєва про кластери були розвинуті И. Шумпстером і покладені в основу концепції нерівномірності інноваційної активності, що, у свою чергу, одержала подальший розвиток у дослідженнях Менша й А. Кляйнкнехта. X. Фрімен увів категорії нової технологічної системи і технологічної революції. У роботах Ю. Яковца виділені цикли і фази розвитку техніки, дана періодизація науково-технічних революцій. Детальну типологію інновацій уперше представив Я. Ван Дейн, а їхню велику класифікацію розробив А. Прігожий.

Аналізуючи питання формування актуальних інноваційних концепцій, автори публікацій відзначають й інші не менш важливі результати в розвитку теорії інноваційного менеджменту. Багато з них сходяться в думці, що роботи Ф. Бездуднова, С. Валдайцева, Л. Водачка, О. Водачкової, С. Глазьєва, П. Завліна, А. Казанцева, В. Медінского, Л. Мінделі, Ю. Морозова, К. Пузині, В. Устінова також є істотними для теорії і практики керування інноваціями.

Поява теорії інноватики обумовлена історичним розвитком суспільного виробництва, особливо в період індустріалізації. Спорадичні фази пожвавлення виробництва, що змінюються, потім його бурхливого підйому, кризи надвиробництва, що переходять у стадію депресії, сприймаються як деякі закономірності функціонування капіталу, визначена властивість економіки машинного виробництва. Економіст Н. Кондратьєв, досліджуючи великий статистичний матеріал, пов’язаний з циклічністю чергування цих фаз, опублікував у 1925 р. Теорію хвильових коливань у суспільному виробництві. У хвильовій теорії Кондратьєва австрійський економіст И. Шумпстер побачив можливість подолання криз і спадів у суспільному виробництві за рахунок інноваційного відновлення капіталу через технічні, організаційні, економічні й управлінські нововведення. У його фундаментальній роботі «Ділові цикли» (1939 р.) була представлена теорія мультициклічності хвильових коливань, ефективної конкуренції замість цінової, розроблена концепція ефективної монополії. У даний час ділові цикли, приведені Шумпстером у теорії і методології інноватики прийнято зв’язувати зі зміною технологічних укладів у суспільному виробництві. У кожному технологічному укладі маються свої ключові фактори, що впливають на створення нового продукту, використання нової технології й організації виробництва, поява нових ринків збуту і джерел сировини.

Економісти першої половини XІ в. Звертали увагу на процеси коливального характеру тривалістю в 7-11 років, що одержали назву промислово-капіталістичні цикли. Вони складаються з трьох повторюваних фаз: підйом – криза – депресія. У працях Родбертуса, Маркса, Жюгляра, а згодом Туган-Барановського, Гільфердинга, Мітчела й інших відомих економістів відзначалося, що зазначені коливання періодичні й органічно притаманні капіталістичному ладу.

Досліджуючи статистичний матеріал, зв’язаний з циклічністю чергування фаз, що змінюються, у промисловому виробництві, економіст Н. Кондратьєв встановив існування довгих хвиль, чи великих циклів кон’юнктури, довжиною в 40-60 років. До цього вийшла книга Н.Д. Кондратьєва «Світове господарство і його кон’юнктура під час і після війни», де вперше згадувалися великі цикли.

У ній піддалися дослідженню статистичні дані періоду кінця XVІІІ в., тобто з початку промислової революції. У сферу статистичної обробки даних ввійшли індекси товарних цін, курс ренти, заробітна плата сільськогосподарських і промислових робітників, оборот зовнішньої торгівлі, а також інші важливі економічні показники, включаючи споживання вугілля, виробництво чавуна і металу.

Кондратьєв позначив промислово-капіталістичні цикли як середні цикли довжиною в 9 років з метою виявлення великих циклів кон`юнктуры. По-перше, це було необхідно для вирівнювання статистичних даних, по-друге, гасило вплив малих циклів з більш короткими коливаннями в 3-3,5 року, на які звертав увагу англійський економіст Дж. Кітчин.

Відповідно до результатів проведеного дослідження Кондратьев встановив, що перед початком підвищуючої хвилі кожного великого циклу відбувалися глибокі зміни в технології виробництва на основі появи кардинальних винаходів і відкриттів, радикальних нововведень.

Зміни в ткацькій, хімічній і металургійній промисловості сприяли підвищуючій хвилі першого великого циклу економічної кон’юнктури. Початку підвищуючої хвилі другого великого циклу передували винаходу турбіни, жниварки, телеграфу Морзе, парового насоса, швейної машини, відкриття Фарадеєм електромагнітної індукції, створення Максвелом теорії магнітного полючи, розвиток залізничного транспорту. Підвищуюча хвиля третього великого циклу кон’юнктури у великому ступені була обумовлена винаходом електродвигуна, зокрема створенням трифазного асинхронного двигуна на перемінному струмі електротехніком М.О.Доливо-Добровольским, а також розвитком російським ученим-металургом Д.К. Черновим теорії термічної обробки металу.

Зміст другої емпіричної правильності (відповідно до термінології Кондратьєва) полягає в тому, що періоди підвищуючих хвиль великих циклів супроводжуються великими соціальними потрясіннями в житті суспільства, тоді як на знижувальній ділянці ці потрясіння є незначними.

Третя емпірична правильність у великих циклах кон’юнктури характеризується депресією сільського господарства на знижувальній ділянці хвилі.

Четверта правильність, що спостерігається, зводиться до того, що великі цикли кон’юнктури є проявами того ж єдиного процесу динаміки економічного розвитку, що характерний і для середніх циклів з їх фазами підйому, кризи і депресіями. Виходячи з цього, мабуть, що середні цикли «нанизуються» на хвилі великих циклів.

Отже, характер фази великого циклу не може не відбитися на ході середніх циклів. Так, якщо спостерігати знижувальний період великого циклу, то всі підвищуючі тенденції середніх циклів будуть послаблені, а знижувальні тенденції підсилюватимуться загальною знижувальною хвилею великого циклу. Відповідно тривалими і більш глибокими депресіями супроводжуватимуться короткі і слабкі підйоми середніх циклів.

Надалі Н. Кондратьєв прийшов до висновку, що підвищуюча хвиля великого циклу пов’язана з відновленням і розширенням основних благ капіталу, радикальними змінами в продуктивних силах суспільства. Цей процес вимагає величезних запасів капіталу, зокрема для зміни його пасивної частини (будинків, споруджень, комунікацій і ін.). У такий спосіб виникає необхідність у тім, щоб крива росту капіталу була вище кривої поточного інвестування на заміну активної частини капіталу у формі верстатного устаткування, транспортних засобів і т.п. Концентрація капіталу в достатньому ступені забезпечується системою кредитування і роботою фондової біржи.

Через те що обсяг капітальних вкладень знижується на стадії знижувально-депресивної хвилі, крива темпу нагромадження капіталу також значно знижується. Це створює накопичувальні умови для чергової підвищуючої стадії великого циклу економічної кон’юнктури.