4. Оцінка інноваційної позиції підприємства

Стратегічна інноваційна позиція організації визначається при спільному розгляді внутрішнього і зовнішнього середовища, тобто інноваційного потенціалу й інноваційного клімату. Оцінка інноваційної позиції відбувається за допомогою різних матриць. Широке поширення одержав метод SWOT-аналізу (див. також модуль «Керування маркетингом») — оперативний діагностичний аналіз середовища організації.

Абревіатура SWOT.

S — strength (сила),

W — weakness (слабість),

О — opportunity (можливість),

Т — threat (погроза).

Осмислення можливих ситуацій здійснюється по матриці SWOT -аналізу. Матриця SWOT -аналізу будується на двох векторах: стані зовнішнього середовища (горизонтальна вісь) і стані внутрішнього середовища (вертикальна вісь). Кожен вектор розбивається на два розділи (рівні стану): можливості і погрози, що виходять від стану зовнішнього середовища; сила і слабість потенціалу організації. На перетинанні одержуємо 4 полючи (квадранта). Складаються наступні групи ситуацій.

I. Поле S0 — «сили-можливості». Для оцінки інноваційної позиції підприємства при досягненні інноваційної мети створення нового виробу або переходу на нову технологію це самий сприятливий квадрант — немає необхідності що-небудь змінювати і до чого-небудь готуватися.

II. Поле SТ — «сили-погрози». Фіксуються ті фактори інноваційного клімату, що обмежують використання сильних сторін інноваційного потенціалу. Передбачаються спеціальні міри збереження сильних сторін.

III. Поле WТ — «слабості-погрози». Це найгірше сполучення для фірми. Тим важливіше звернути на нього увага. Зниження погроз можливо лише радикальними перетвореннями стану організації.

IV. Поле WО — «слабості-можливості». Керівництву в даний момент зовнішнє середовище не додає проблем, варто реалізувати раніше намічені заходи для посилення інноваційного потенціалу організації.

Фрагмент матриці SWOT-аналізу складається з наступних компонентів: інноваційна позиція і клімат.

Інноваційна позиція (Поз), як уже відзначалося, визначається спільно інноваційним потенціалом (Піт) і інноваційним кліматом (Кл).

5. Система показників інноваційної діяльності промислового підприємства.

Статистика інновацій, заснована на єдиних міжнародних підходах, починає відлік з 1989 р. Ініціатором її стала Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР). Експертами ОЕСР була підготовлена серія методологічного керівництва, створюючого так звану «Сім'ю Фраськаті» (р. Фраськаті, Італія, відомий тим, що в ньому країнами — членами ОЕСР в І963 р. було підготовлено Керівництво Фраськаті «Стандартна практика для обстеження досліджень і експериментальних розробок»), включаючи рекомендації по вимірюванню і інтерпретації даних балансу платежів за технологію (1990 р.); по збору даних про технологічні інновації — Керівництво Осло (1992 р.); по використовуванню патентних даних як показники науки і техніки 1994 г.); по вимірюванню кадрових ресурсів науки і техніки - Канберрськоє Керівництво (спільно з Евростатом, 1995г.).

В странах колишнього СРСР з урахуванням ринкових перетворенні статистика інновацій починається з 1994 р. Система статистичних показників, що характеризують інноваційну діяльність промислових організацій, включає 10 розділів.

Показники, найбільш широко вживані у вітчизняній і зарубіжній практиці і характеризуючи інноваційну активність організації, її інноваційну конкурентоспроможність, можна розбити на наступні групи.

Витратні показники:

1) питомі витрати на НІОКР в об'ємі продажів, які характеризують показник наукоємкої продукції фірми;

2) питомі витрати на придбання ліцензій, патентів, ноу-хау;

3) витрати на придбання інноваційних фірм;

4) наявність фундацій на розвиток ініціативних розробок.

Показники, що характеризують динаміку інноваційного процесу:

1) показник інноваційності ТАТ;

2) тривалість процесу розробки нового продукту (нової технології);

3) тривалість підготовки виробництва нового продукту;

4) тривалість виробничого циклу нового продукту.

Показники оновлення:

1) кількість розробок або упроваджень нововведень-продуктів і нововведень-процесів;

2) показники динаміки оновлення портфеля продукції (питома вага продукції, що випускається 2, 3, 5 і 10 років);

3) кількість придбаних (переданих) нових технологій (технічних досягнень);

4) об'єм інноваційної продукції, що експортується;

5) об'єм нових послуг, що надаються.

Структурні показники:

1) склад і кількість дослідницьких, розробляючих і інших науково-технічних структурних підрозділів (включаючи експериментальні і випробувальні комплекси);

2) склад і кількість спільних підприємств, зайнятих використовуванням нової технології і створенням нової продукції;

3) чисельність і структура співробітників, зайнятих НИКОР;

4) склад і число творчих ініціативних тимчасових бригад, груп.

Найбільш часто використовуються показники, питомі витрати фірми, що відображають, на НИКОР в об'ємі її продажів і чисельність науково-технічних підрозділів.