Тема 4. Оперативно-календарне планування і регулювання виробництва

Мета теми: вивчити механізм деталізації виробничої програми підприємства у часі і порядку її доведення до виробничих підрозділів.

1. Зміст і завдання оперативно-календарного планування.

2. Порівняльна характеристика систем оперативно-календарного планування.

3. Ритмічність виробництва: поняття, методи і показники оцінки.

4. Особливості оперативно-календарного планування на підприємствах одиничного, серійного та масового типів виробництва. Відповідні календарно-планові нормативи.

5. Організація оперативного регулювання виробництва.

Оперативно-календарне планування (ОКП) передбачає детальну розробку планів підприємства та його підрозділів на короткі терміни часу – місяць, декаду, тиждень, добу, зміну. Завданнями ОКП є: забезпечення виконання плану випуску готової продукції в передбачені терміни при рівномірній роботі кожної виробничої ланки; найбільш повне та ефективне використання обладнання і робітників; максимальне скорочення тривалості виробничого циклу і обсягу НЗВ.

ОКП складається з:

• міжцехового (загальнозаводського) зведеного календарного планування, яке включає розробку вихідних оперативно-планових нормативів виробництва, розробку календарних планів цехам, зведений контроль виконання планів і оперативне міжцехове регулювання виробництва;

• внутрішньо цехового планування, яке здійснює розробку календарних планів виробництва дільницям, контроль їх виконання, календарне планування і розподіл робіт на дільницях, доведення завдань до робочих місць, оперативне внутрішньо цехове регулювання виробництва.

Виокремлюють 2 етапи ОКП:

1) календарне планування – це конкретизація планових завдань і доведення їх до цехів, дільниць і робочих місць, встановлення порядку і термінів виконання;

2) диспетчеризація – це безперервний оперативний облік, контроль і регулювання виконання оперативних планів або руху виробництва.

Методи та організаційні форми ОКП повинні відповідати технологічним і виробничим особливостям підприємства і, в першу чергу, типу виробництва.

В залежності від типу виробництва розрізняють 3 основні системи ОКП: позамовну, покомплектну і подетальну.

В одиничному виробництві об’єктом планування є окреме замовлення. Встановлення строків запуску і випуску окремих вузлів деталей і всього замовлення можливо шляхом побудови циклового графіка. Строки робіт, які витікають з графіка, перевіряються за пропускною спроможністю устаткування і за тривалістю циклу обробки. На підставі циклового графіка будується об’ємно календарний графік виконання замовлення, а потім по цеху в цілому зведений об’ємно календарний графік виконання замовлень в плановому періоді.

В серійному виробництві об’єктом ОКП є партія виробів. Технологічна документація і норми часу дозволяють встановити порядок проходження партій у виробництві, який регулярно повторюється. За планово-облікову одиницю приймаються комплекти деталей, об’єднані за певними ознаками.

В масовому виробництві розрахунки планових нормативів прив’язують до окремих виробів (деталей). Найбільш поширеними різновидами подетальних систем є складська, за нормами заділів, за термінами міжцехових подач, за стандартними строками і за тактом потоку.

Ритмічна робота характеризується виконанням в рівні проміжки часу однакового або рівномірно збільшуваного обсягу робіт за усіма стадіями та операціями виробничого процесу. Під ритмічним випуском розуміють однаковий або рівномірно зростаючий випуск відповідної продукції в рівні проміжки часу дільницею, цехом, підприємством.

Оцінка ритмічності проводиться за наступними методами: подекадний, метод оцінки за коефіцієнтом рівномірності. Основними показниками, якими оцінюється ритмічність випуску продукції, є коефіцієнти ритмічності, аритмічності, варіації, питома вага виробництва за кожен квартал року.

Оперативно-планові розрахунки виконуються зазвичай на базі розроблених для підприємства календарних нормативів руху предметів праці у виробництві. Ці нормативи різні для різних типів виробництва. Так, в одиничному виробництві до календарних нормативів відносяться виробничі цикли виконання замовлень і графіки завантаження устаткування по цехах; в серійному – партії деталей, періодичність запуску партій, стандартні строки запуску і випуску партій, рівень НЗВ; у масовому – такт і регламент роботи потокових ліній, внутрішньо- і міжлінійні запаси.

Оперативне регулювання виробництва (диспетчерування) – це централізований контроль і безперервне оперативне керівництво поточним рухом виробництва в масштабах підприємства та його окремих підрозділів.

Оперативне регулювання виробництва в масштабі підприємства здійснює диспетчерське бюро. Головне завдання диспетчерської служби полягає у підтриманні суворого спряження різних елементів виробництва у відповідності з встановленими плановими завданнями. Тому диспетчерська служба приймає й передає для подальшого реагування сигнали і претензії цехів, розпорядження по ліквідації відхилень, оперативні завдання керівництва.

Ефективність оперативного регулювання виробництва спирається на оснащеність диспетчерського апарату технічними засобами зв’язку, сигналізації, обробки інформації.

Контрольні питання:

1. Які основні завдання ОКП на підприємстві?

2. У чому суть календарного планування?

3. Що таке планово-облікова одиниця в системі ОКП, які види планово-облікових одиниць продукції Ви знаєте?

4. Що являють собою подетальна, позамовна і покомплектна системи ОКП?

5. За допомогою яких методів і показників проводиться оцінка ритмічності виробництва?

6. Що таке диспетчерське регулювання в ОКП?