Тема 3. Планування збуту і виробництва продукції

Мета теми: вивчити методологію розробки плану збуту і виробничої програми підприємства, усвідомити основні підходи до її оптимізації.

1. Завдання, зміст, вихідні дані та порядок розробки плану збуту і виробництва продукції.

2. Планування номенклатури, асортименту, обсягу виробництва продукції в натуральному виразі. Стратегії планування обсягу виробництва.

3. Планування збуту продукції. Роль диверсифікації виробництва у плануванні діяльності підприємства.

4. Вартісні показники плану збуту і виробництва продукції, їх розрахунок та використання у плануванні.

5. Планування розміру залишків незавершеного виробництва.

6. Розробка оптимальної виробничої програми підприємства.

7. Методика розробки виробничої програми основних і допоміжних цехів.

8. Контроль за виконанням плану збуту і виробництва продукції.

План збуту і виробництва продукції є центральним розділом плану діяльності підприємства, в якому встановлюються завдання підрозділам і підприємству в цілому відносно обсягів, номенклатури, асортименту і якості продукції, що виробляється для реалізації споживачам. Цей розділ відповідає на питання: що виробляти, в якій кількості і для кого, з якими якісними показниками, по якій ціні продавати.

Розділами даного плану виступають: план збуту, план виробництва (виробнича програма), баланс виробничих потужностей.

Вихідними даними для розробки плану збуту і виробництва продукції виступають: орієнтовні показники виробництва важливих видів продукції на відповідний рік; держзамовлення на виробництво і поставку для державних потреб продукції, виконання робіт, здійснення послуг тощо; договірні зобов’язання підприємства та виявлений обсяг попиту на продукцію підприємства; показники відповідного розділу перспективного плану; результати аналізу виробничо-господарської діяльності за попередній рік; ціни на продукцію; залишки готової продукції і незавершеного виробництва та інше.

Порядок розробки плану: визначення номенклатури й асортименту продукції та обсягу її збуту в натуральному виразі (формування плану збуту); визначення обсягу виробництва в натуральному виразі по кожному виду продукції з календарним розподілом (розробка виробничої програми); обґрунтування обсягу випуску виробничою потужністю (складання балансу виробничих потужностей); розрахунок вартісних показників обсягу збуту і виробництва продукції.

Обсяг збуту і виробництва в натуральному виразі характеризується номенклатурою і асортиментом продукції у фізичних одиницях. Номенклатура продукції – це перелік різних видів або найменувань виробів із зазначенням їх кількості. Асортимент – це склад однойменної продукції за видами, сортами, марками, типорозмірами. Номенклатурний і асортиментний плани розробляються з урахуванням результатів аналізу кон’юнктури ринку і попиту.

Загалом план збуту підприємства може мати наступну структуру: 1) дослідження кон’юнктури ринку (аналіз продажу за попередній період, сегментація ринку, вибір цільового ринку, прогноз розвитку ринку); 2) планування асортименту (формування структури асортименту, планування освоєння нових виробів); 3) оцінка конкурентоспроможності; 4) планування ціни; 5) прогнозування великими групами та за індивідуальними замовленнями.

У межах прогнозованої ситуації про стан ринку приймається рішення відносно доцільності виробництва тих або інших товарів та обсяги їх збуту.

Для зменшення ризику в діяльності підприємства при розробці номенклатурних і асортиментних планів слід враховувати переваги диверсифікації виробництва, тобто розширення номенклатури продукції підприємства, напрямків його діяльності, сегментів ринку. Диверсифікація буває 3-х видів: концентрична, горизонтальна, конгломератна.

План виробництва продукції в натуральному виразі визначається за формулою:

де О_пості – обсяг поставки (збуту) і-го виробу, од.;

З , З – залишки і-го виробу на складі готової продукції відповідно на початок і кінець року, од.;

К_вні – кількість і-х виробів для внутрішньовиробничого споживання, од.

Залишки продукції на складі на початок планового періоду (року) визначаються з урахуванням очікуваного виконання плану і результатів інвентаризації. Залишки продукції на кінець року приймаються на рівні нормативу.

У довгостроковому періоді виробнича програма підприємства розробляється згідно з визначеною стратегією планування випуску, яка забезпечує задоволення попиту при мінімальних виробничих витратах. Розрізняють наступні основні стратегії планування випуску: «постійний обсяг при постійній чисельності», «змінний обсяг при постійній чисельності», «змінний обсяг при змінній чисельності».

Вартісними показниками плану збуту і виробництва продукції є реалізована, товарна, валова і чиста продукція.

Реалізована продукція – це вартість продукції, що в плановому періоді буде відпущена на сторону і оплачена покупцями:

або

де О_пості – обсяг поставки і-го виробу в натуральному виразі;

Ц_і – діюча оптова ціна і-го виробу;

ТВ^п.р.,ТВ^к.р. – загальна вартість залишків товарів, відвантажених споживачам, але не оплачених ними відповідно на початок і кінець року;

ТП – товарна продукція підприємства;

З , З - вартість залишків готової продукції на складі підприємства відповідно на початок і кінець року.

Товарна продукція – це вартість продукції, яка буде виготовлена в плановому періоді для реалізації на сторону. Її обсяг визначають як сумарний розмір готової продукції; напівфабрикатів, робіт і послуг на сторону; вартість освоєння нової техніки у виробництво; вартість виготовленої тари, що відпускається на сторону; вартість продукції, призначеної для реклами, виставок; вартість продукції, відпущеної власному капітальному будівництву; вартість робіт і послуг, виконаних за замовленнями власних непромислових господарств та ін.

Валова продукція характеризує вартісну оцінку усього обсягу виробництва, незалежно від ступеню його готовності:

,

де - залишки незавершеного виробництва, напівфабрикатів, інструментів, запчастин власного виробництва відповідно станом на початок і кінець року.

Чиста продукція (додана вартість) – це обсяг створеної підприємством нової вартості продукції. Її розмір визначається шляхом виключення із загальної вартості продукції суми закупок (сировини, матеріалів, енергії, палива, послуг, амортизаційних відрахувань).

Незавершене виробництво (НЗВ) – це вартість незакінченої продукції, що знаходиться на різних стадіях виробничого процесу на момент початку або закінчення планового періоду.

Розрахунок нормативу НЗВ залежить від типу виробництва і наявності вихідної інформації.

В умовах масового виробництва НЗВ визначається методом прямого рахунку як добуток виробничої собівартості і сумарного нормативного заділу виробів у виробництві.

В серійному виробництві використовується укрупнений метод розрахунку НЗВ:

де В_одні – одноденний випуск і-го виробу в 4-му кварталі планового року, од.;

С_вирі – виробнича собівартість і-го виробу, грн.;

Т_ці – тривалість виробничого циклу і-го виробу, дні;

К_зві – коефіцієнт зростання витрат у виробництві і-го виробу.

В одиничному виробництві НЗВ визначається за ступенем готовності виробів:

де

де К_ri – коефіцієнт готовності і-го виробу станом на кінець року;

Т_к.р.і – тривалість часу виготовлення і-го виробу станом на кінець року (дні, місяці);

Т_ці – загальна тривалість циклу виготовлення і-го виробу до його повної готовності (дні, місяці);

n – кількість виробів (замовлень).

Виробнича програма підприємства повинна одночасно відповідати запитам споживачів і виробничим можливостям підприємства, яке зацікавлене у найкращому використанні своїх ресурсів. Виробнича програма, яка у найбільшій мірі відображає структуру ресурсів підприємства і забезпечує найкращі результати діяльності відповідно до визначеної мети, називається оптимальною.

Формування оптимальної виробничої програми відбувається у 2 етапи: формування оптимального номенклатурного плану; формування оптимального номенклатурно-календарного плану виробництва. Для визначення оптимальної виробничої програми будуються економіко-математичні моделі з різними критеріями оптимізації (максимум прибутку, товарного випуску тощо, мінімум собівартості). Обмежувачами випуску виступає ринковий попит та наявність різних видів виробничих ресурсів.

Виробнича програма основних цехів розраховується у порядку, зворотному руху технологічного процесу за ланцюговим методом. Для кожного підрозділу розраховуються обсяги випуску і запуску. Програма допоміжних цехів розробляється на основі планів виробництва тих основних цехів, які вони забезпечують. Виробнича програма кожного цеху обґрунтовується виробничими потужностями.

Контроль за виконанням плану збуту і виробництва продукції проводиться на підприємствах щодобово, щотижнево, щомісячно, щоквартально і за рік в цілому. Співставляються фактичні і планові значення, визначається відсоток виконання плану по кожному показнику за відповідний період і з початку року наростаючим підсумком.

Основні етапи контролю виконання даного плану: оцінка виконання плану по виробництву і збуту в натуральних і вартісних показниках за звітний період; оцінка динаміки тих же показників; аналіз виконання договірних зобов’язань; аналіз виконання плану за асортиментом і структурою продукції; аналіз якості продукції; аналіз ритмічності виробництва; аналіз факторів і резервів збільшення випуску і збуту продукції.

Контрольні питання:

1. Назвіть основні завдання плану збуту і виробництва продукції.

2. Охарактеризуйте вихідну інформацію для складання плану. Визначте роль державного замовлення.

3. Що розуміють під номенклатурою та асортиментом продукції?

4. Як розрахувати план виробництва продукції?

5. Сформулюйте суть основних стратегій планування випуску та галузі їх застосування.

6. Розкрийте положення товарної, валової, реалізованої продукції та доданої вартості.

7. Назвіть основні методи розрахунку незавершеного виробництва.

8. Поясніть побудову економіко-математичної моделі оптимізаційної задачі визначення номенклатури виробничої програми, а також розробки номенклатурно-календарного плану.