Тема 9. Планування персоналу та оплати праці

Мета теми: усвідомити ринковий підхід до обґрунтування виробничої програми підприємства трудовими ресурсами і коштами на оплату їх праці.

1. Завдання, зміст, вихідні дані і порядок розробки плану по праці.

2. Продуктивність праці і планування її підвищення.

3. Планування чисельності працюючих. Плановий баланс робочого часу 1-го робітника.

4. Планування фонду оплати праці.

5. Контроль за виконанням плану по праці.

План по праці розробляється з метою забезпечення ефективного використання робочої сили та узгодженості між параметрами виробничої програми і коштами на оплату праці.

Завданнями плану по праці є: пошук резервів підвищення продуктивності праці; обґрунтування планової потреби в працівниках з урахуванням складності виконуваних робіт; визначення суми коштів на оплату праці; забезпечення достатнього стимулюючого ефекту росту продуктивності праці прийнятими формами і системами оплати праці.

Основні розділи плану по праці: 1) продуктивність праці; 2) чисельність зайнятих; 3) оплата праці; 4) підвищення кваліфікації і підготовка кадрів.

Вихідними даними для розробки даного плану є: планова виробнича програма підприємства; система норм праці; Кодекс законів про працю в Україні; умови тарифних угод; прийнята на підприємстві стратегія управління трудовими ресурсами; режим роботи підприємства; результати аналізу виконання плану за попередній період.

План по праці розробляється за двома напрямками:

1) відділ праці і заробітної плати підприємства розробляє ключові показники (нормативи заробітної плати, потребу в працівниках, очікуване зростання продуктивності праці);

2) економічні служби підрозділів підприємства детально розраховують потребу в працівниках і коштах на оплату праці.

Основні методи планування продуктивності праці: метод прямого рахунку, метод планування за техніко-економічними факторами.

За методом прямого рахунку визначається необхідна для виконання виробничої програми чисельність працівників на кожній ланці. Виходячи із сумарної чисельності працівників і планового обсягу продукції розраховується рівень і темп росту продуктивності праці.

Сутність планування підвищення продуктивності праці за техніко-економічними факторами полягає у поетапному розрахунку можливого зменшення (відносної економії) чисельності працівників за рахунок проведення певних організаційно-технічних заходів і його врахування у показниках продуктивності праці. Основними етапами планових розрахунків за даним методом є: визначення вихідної чисельності персоналу основної діяльності; розрахунок економії робочої сили в результаті дії кожного впливового фактору; обчислення планового приросту продуктивності праці під впливом кожного фактору; розрахунок частки приросту обсягу виробництва за рахунок зростання продуктивності праці.

Оскільки згідно рекомендацій МОП продуктивність праці розраховується не лише за живою працею, але й за всіма факторами виробництва, то доцільно планування продуктивності праці здійснювати за показниками факторної і загальної продуктивності з використанням багатофакторної моделі вимірювання продуктивності.

Особливістю планування продуктивності праці в розвинутих країнах виступає відокремлене визначення рівня продуктивності праці управлінського персоналу з використанням наступних методів є: експертного методу, методу розкладання доданої вартості за факторами виробництва.

Планування персоналу підприємства включає 3 етапи: оцінка наявних на підприємстві трудових ресурсів; оцінка майбутніх кадрових потреб; розробка програми задоволення майбутніх потреб у кадрах.

Чисельність працівників підприємства планується окремо в розрізі персоналу основної і неосновної діяльності.

Визначення довго- і середньострокової потреби в кадрах базується на результатах прогнозування обсягів виробництва і темпів зростання продуктивності праці. У цьому випадку розподіл персоналу за категоріями здійснюється на основі структури персоналу підприємства в базовому році, з урахуванням її зміни внаслідок проведення значних оргтехзаходів.

При розробці поточних планів проводиться детальний розрахунок чисельності працівників за кожною категорією, спеціальністю, з урахуванням потрібного рівня кваліфікації.

При плануванні потреби в робітниках визначають явочний та обліковий їх склад. Явочна чисельність робітників являє собою кількість робітників, які щоденно повинні бути на роботі для повного і своєчасного виконання виробничого завдання. Облікова чисельність – це загальна кількість робітників, необхідних підприємству з урахуванням заміни осіб, що знаходяться у відпустках, хворіють та відсутні з інших поважних причин.

,

де Ч_обл – облікова чисельність робітників;

Ч_яв – явочна чисельність робітників;

К_об.с. – коефіцієнт облікового складу.

де або ,

де Ф_ном ,Ф_яв – відповідно номінальний та явочний фонд робочого часу 1-го середньооблікового робітника за балансом робочого часу;

h – відсоток цілодобових втрат робочого часу по відношенню до номінального фонду.

Розрахунок потреби в робітниках виконується двома способами, в залежності від форми оплати праці.

Облікова чисельність відрядників визначається за формулами:

або або

де Т_пл – трудомісткість виконання планованої виробничої програми;

Ф_к – корисний фонд робочого часу 1-го робітника;

О – плановий обсяг випуску продукції в натуральному виразі;

К_в.н. – середній коефіцієнт виконання норм виробітку;

Н_вир – норма виробітку.

Чисельність робітників-почасовиків визначається з урахуванням специфіки робочих місць і системи їх обслуговування:

Ч_поч = К_р.м. х З х К_об.с. / Н_обсл ,

де К_р.м. – кількість індивідуальних робочих місць, які необхідно обслужити;

З – кількість робочих змін на добу;

Н_обсл – норма обслуговування на 1-го робітника на зміну;

або

де – кількість колективних місць;

Н_чис – норма чисельності.

Потреба в управлінцях визначається з урахуванням загального обсягу робіт за відповідними професіями, кількості структурних підрозділів, норм керованості, чисельності, часу та т.ін. Особливість планування чисельності цих категорій полягає в тому, що їх явочне число приймається за облікове.

Для планування чисельності робітників складається плановий баланс робочого часу одного середньооблікового робітника на рік, в якому виокремлюють наступні фонди часу: календарний, номінальний, явочний та корисний (ефективний). Усі статті балансу показуються як в абсолютних показниках (годинах, хвилинах), так і у відсотках до номінального фонду.

Єдиним фондом, що акумулює кошти підприємства на заробітну плату є фонд оплати праці (ФОП). ФОП – це сукупність винагород, обчислених, як правило, в грошовому виразі, яку згідно з трудовим договором власник підприємства або уповноважений ним орган сплачує працівникам за виконану роботу.

До складу ФОП належать фонди основної і додаткової оплати праці, інші заохочувальні і компенсаційні виплати. Джерелом фінансування витрат по основній і додатковій заробітній платі є собівартість продукції, а інших заохочувальних і компенсаційних виплат – чистий прибуток.

Виділяють два методи планування ФОП: нормативний та за елементами виплат.

Нормативний метод застосовується при здійсненні на підприємстві перепрофілюючої або модернізуючої стратегій. При цьому плановий ФОП:

де - плановий норматив заробітної плати на одиницю випущеної або реалізованої продукції;

- обсяг випущеної або реалізованої продукції в плановому періоді;

де

де - ФОП у базовому періоді без непродуктивних виплат;

- обсяг випущеної або реалізованої продукції у цьому ж періоді;

- плановане у відсотках зростання відповідно середньої заробітної плати і продуктивності праці (при невизначеності умов приймається на рівні 50 % від ).

Метод планування ФОП за елементами виплат використовується при реалізації стабілізуючої або модернізуючої стратегій, якщо остання потребує невеликих витрат. При плануванні коштів на оплату праці за елементами виплат послідовно розраховують тарифний (прямий), годинний, денний і повний (місячний, річний) фонди оплати праці .

Результати розрахунків плану по праці перевіряються на забезпечення планового росту середньої заробітної плати і на дотримання випередження темпу росту продуктивності праці по відношенню до темпу росту середньої заробітної плати.

Контроль за виконанням плану по праці здійснюється за наступними етапами: контроль забезпеченості підприємства працівниками; контроль за використанням фонду робочого часу; аналіз виконання плану по продуктивності праці; аналіз трудомісткості продукції; аналіз ФОП.

Контрольні питання:

1. Сформулюйте основні завдання і склад плану по праці.

2. Назвіть існуючі методи планування продуктивності праці, з’ясуйте галузі їх застосування.

3. Назвіть етапи визначення потреби в кадрах.

4. У чому полягає призначення балансу робочого часу одного робітника? Як розраховуються його окремі статті?

5. Що слугує вихідною інформацією для планування чисельності різних категорій працівників підприємства?

6. Виконайте порівняльну характеристику двох основних методів планування фонду оплати праці.

7. Поясніть методику розрахунку окремих елементів у складі фонді оплати праці.

8. Як визначається коефіцієнт випередження зростання продуктивності праці над зростанням середньої заробітної плати?