1.3.3 Середовище виконання процесів

У системі UNIX програмою називається виконуваний файл, а процесом – послідовність операцій програми або частина програми при її виконанні. Система може одночасно виконувати багато процесів, які у свою чергу можуть ініціювати виконання нових процесів у системі.

Взагалі використання звернень до операційної системи дає змогу користувачу створювати різноманітні запити до системи, що виконують складні дії. Усі дії (команди) користувача умовно поділяються на такі групи – команди системи, виконувані програми (мається на увазі виконання відкомпільованого коду) та виконувані файли. Ці команди користувача обробляються командним процесором shell для подальшого виконання.

Слід звернути особливу увагу на виконувані файли. Це текстові файли, що можуть мати команди системи, команди оболонки shell і звернення до компільованих програм. Зміст цих файлів підлягає синтаксичному і семантичному аналізу, що дає змогу сформувати послідовності дій ядра операційної системи. Таким чином можна зазначити, що операційна система дає можливість інтерпретувати текстовий файл як програму.

Можливість інтерпретації командного рядка надає багато додаткових можливостей. Так, є змога, за допомогою спеціальних символів, вказати тип виконання команди – синхронне або асинхронне виконання, перевизначити пристрій вводу/виводу інформації, поєднати команди «каналом» та ін..

Є можливість навести приклад синтаксису формування команди користувача в операційній системі:

< ім’я команди > [ < розподільник > < опція(ії) команди >] [< розподільник > < аргумент(и) команди >] [< ознака кінця команди – “ enter ” або “;” або “&” (що вказує на виконання команди у фоновому режимі) або “|” (що вказує на наявність команди «приймача» результату виконання першої команди)] [ < вказівка на перепризначення пристрою вводу/виводу на ім’я файла >]

З цього прикладу можна зробити висновок, що команда користувача має складатися, як мінімум, з двох компонентів – імені та признаку кінця вводу команди (<RETURN>). Опції, аргументи та інше використовуються тільки у разі потреби.

Можна навести приклад використання команди who – інформація про користувачів, які зареєструвалися (працюють) у системі:

who синхронне виконання, результат виконання на дисплеї;

who & асинхронне виконання, результат виконання на дисплеї;

who | sort результат виконання команди who спрямований на вхід команди sort, остаточний результат виконання на дисплеї;

who > ff1 результат виконання команди who спрямований до файла.

1.3.4 Базові команди системи

Слід пам`ятати, що система дозволяє отримати довіку про невідому команду за допомогою команди системи man. Наприклад:

man who

Тепер необхідно ознайомитися з дією наступних команд.

№№	Ім’я команди	Дія команди
1	pwd	Виведення імені поточного каталога
2	ls	Виведення інформації про файли чи каталоги
3	cd	Зміна поточного каталога
4	cat	З’єднання та вивід файлів
5	more	Поекранний перегляд тексту файла
6	pg	Фільтр для перегляду файлів на екрані
7	mkdir	Створення каталога
8	cp	Копіювання файлів
9	mv	Переміщення (перейменування) файлів
10	rm	Вилучення файлів чи каталогів
11	rmdir	Вилучення каталога
12	ps	Виведення інформації про стан процесів
13	who	Хто у системі
14	du	Зведення про використання дискового простору
15	df	Зведення про кількість вільних блоків і описників файлів
16	exit	Знищення процесу
17	hostname	Встановлює чи друкує ім’я сервера системи
18	id	Виведення ідентифікаторів та імен користувача і групи
10	wc	Підрахунок кількості символів, слів і рядків у файлі
20	slip	Призупинення роботи на деякий час
21	sort	Сортування та/або з’єднання файлів
22	chmod	Зміна режиму доступу до файлів та каталогів
23	kill	Знищення процесу

Для подальшого ознайомлення з командами ОС слід звернутися до довідника /usr/bin, у якому знаходиться більша частина команд системи.

1.3.5 Зміна напрямку вводу/виводу, канали при виконанні команд

У ОС UNIX більшість команд потребують введення інформації з клавіатури (системний пристрій 0) та виводу інформації на термінал (системні пристрої 1 та 2). Але система UNIX дозволяє користувачу замінити стандартні пристрої файлами, які можуть бути джерелом інформації або виступати як пристрій накопичування інформації. Це є можливим, тому що у системі усі пристрої розглядаються як файли і мають однакові привілеї. Тому можна виконувати такі дії:

- замінити пристрій 0 на файл. Для цього потрібно використати знак «<», який дасть вказівку системі, що джерелом інформації для команди є файл. Тоді команда може мати такий вигляд:

сommand < <ім`я_файла>

Така конструкція має сенс, якщо застосована команда, що передбачає роботу з пристроєм 0;

- замінити пристрій 1 або 2 на файл. Для цього необхідно використати знак «>» або «>>». Перший застосовується, якщо потрібно записати (переписати) інформацію у файл. Другий – для поповнення вже існуючого файла. У такому разі команда може набути такого вигляду:

сommand > <ім`я_файла>

або такого

сommand >> <ім`я_файла>.

Наступним елементом керування потоків інформації, при виконанні команд, може бути канал «|». Це потужний засіб, який спрямовує результат виконання попередньої команди на вхід наступної. Кількість елементів у такій конструкції не обмежена. Така конструкція може набути такого вигляду:

command1 | command2 | command3 ... .