2. Функціональний напрям

Згідно цього підходу сімейні відносини залежать від способу життя людини, обумовлені соціокультурними функціями сім'ї та будуються на основі соціокультурних ролей, які людині доводиться виконувати у шлюбі.

Родоначальник функціонального напряму вивчення сім'ї став Е.Дюркгейм, наукові зусилля якого були спрямовані на пошук механізмів згуртованості сім'ї, ролі кожного члена в сімейному житті, на взаємозв'язку розлучень і самогубств. Він вважав, що ряд сімейних функцій змінюється і навіть втрачається під впливом урбанізації. Функціоналізм визнає шлюбні відносини лише при появі вагітності та народженні дитини. Підкреслюється вплив добровільності шлюбу (замість шлюбу за договором батьків) на його нестабільність.

У функціональному підході ключовим моментом виступає проблема відповідальності, як у внутрішньосімейних відносинах так і в контексті суспільних відносин. Саме рівень відповідальності і задає динаміку розвитку сімейних відносин.

3. Етологічний напрям

Витоки цього напряму відносять до появи книги Ч.Дарвіна «Походження людини і статевий відбір», яка вперше російською була перекладена в 1873 р.

Представники цього підходу керуються методами порівняльної етології науки, що вивчає поведінку тварин (зоопсихологія), розбираючись у прихованих, часто інстинктивних засадах поведінки людини. Етологи відкидають проміскуїтет як початкову форму шлюбних відносин, оскільки він суперечить інстинктивній потребі дітей мати батьків і материнському (батьківському) інстинкту дорослих.

Згідно цього підходу історичний період застав людство з 4-ма системами шлюбних відносин:

1. Груповий шлюб.

2. Полігінія (один чоловік і кілька жінок).

3. Поліандрія (одна жінка і кілька чоловіків).

4. Моногамія (один чоловік і одна жінка) в 2-х формах: довічна і допускає розлучення.

Етологи констатують природний характер всіх перерахованих форм шлюбно- семейних відносин та їх зміну. Етологічна точка зору полягає в припущенні, що наші предки жили моногамними шлюбами, але потім на якомусь етапі еволюції вони розпочали жити груповим шлюбом задля полегшення життя та взаємодопомоги. При зміні умов життя люди могли легко переходити до різних формам шлюбних відносин. Н-д: хліборобам в Європі найбільше підходила моногамія, а скотарям-кочівникам більше підходила полігінія.

У рамках етологічний підходу виявлена кардинальна різниця в біологічних мотивах шлюбної поведінки обох статей, було відкрито такі явища, як «інверсія» (гомосексуалізм), надлишкова сексуальна активність людини «гіперсексуальність», домінування в період шлюбних відносин.

Етологи вважають, що моногамія – не ідеал з погляду природного відбору. Якраз у розпал біологічної еволюції людина вийшла з-під дії природного відбору. Оскільки запорукою сімейного благополуччя стала не інформація, як передається генетично, а знання, які позагенетично передаються для необхідності в соціалізації індивіда.

3. Емпіричний напрям

Згідно емпіризму сім'я розглядається як мала соціальна група, що має свою історію виникнення, функціонування і розпаду. Сімейні відносини будуються на емоційній близькості членів сім'ї, на їх потребах і потягах.

Родоначальником емпіричного підходу вважають Федерік Ле Пле, який вважав, що стійкість сім'ї, при зміні поколінь, зберігається завдяки схильності її членів до солідарності та згуртованості. В якості емпіричного методу дослідження Ле Пле використовував аналіз бюджету сім'ї як кількісного вираження різноманіття внутрішньосімейного функціонування та мікросередовища сім'ї, організація якої залежить від структурних змін сімейного життя, пов'язаної з вихованням дітей.

Ле Пле підкреслював нестабільний характер сімейних відносин, які опинилися під пресингом індустріалізації та урбанізації, що проявляється в розрізненому існування батьків і дітей, в ослабленні батьківського авторитету.