- •2. Місце сімейної психології в системі психологічних знань
- •3. Зв'язок сімейної психології з суміжними дисциплінами
- •4. Труднощі вивчення сімейної психології
- •Становлення сімейної психології як наукової дисципліни
- •5.1. Еволюційний напрям
- •Функціональний напрям
- •Етологічний напрям
- •Емпіричний напрям
- •5.5. Науковий напрям
4. Труднощі вивчення сімейної психології
Наукове вивчення сімейної психології супроводжується низкою об'єктивних і суб'єктивних труднощів. Одна з них пов'язана з уявною легкістю предмета, доступністю і зрозумілістю і, як наслідок, супроводжується засиллям дилетантів. Достатньо студентам повідомити оточуючим про те, що вони вивчають сімейну психологію, як неодмінно знайдеться «великий спеціаліст» в цій галузі, готовий поділитися своїм «багатим багажем» знань і навичками у цій області. Знайти з ходу професіонала по кріогенній техніці навряд чи вдасться, а от в області сімейної психології – завжди будь ласка.
Заповнення терапевтичного вакууму, що виник у вітчизняній практичній психології протягом десятиліть, призвело до «сліпого» запозичення імпортних методик і технік, що спричинило негативні моменти у сімейній психології. У 1990-і рр. «бум» психотерапії викликав сплеск інтересу до проблем сімейної психології. Поряд з позитивними моментами мають місце і негативні, зокрема, виявляється упередженість дослідників, а часом просто їх одержимість західними традиціями щодо опису патологічних явищ у сім'ї, нехтування історичними, ментальними та крос-культурними відмінностями, як у вивченні сім'ї, так і в роботі з нею.
Становлення сімейної психології як наукової дисципліни
Передісторію сімейної психології можна знайти ще в древніх текстах, про сім'ю тлумачать як у міфологічному так і повчальному плані. Філософи роздумують над шлюбно-сімейними відносинами, зокрема над такими явищами як «чуттєвість», «любов» тощо. Історія людини і сім'ї та її витоки сягають філософської мудрості Платона (діалоги «Держава», «Закони», «Бенкет»), Аристотеля («Політика»), Плутарха («Повчання подружжю»), Ф.Енгельса («Походження сім'ї, приватної власності і держави»), М.Монтеня («Досвіди»), І.Канта («Метафізика вдач»), Г.Гегеля («Філософія релігії», «Філософія права»), Н.Г.Чернишевського («Російська людина на rendez-vous»), А.Шопенгауера («Афоризми життєвої мудрості»), П.А.Флоренського («Стовп і твердження істини»), В.В.Розанова («Сімейний питання») та ін.
До цього часу окреслилися наступні загальнонаукові напрями у вивченні сімейної проблематики:
Еволюційний.
Функціональний.
Етологічний.
Емпіричний.
Науковий.
5.1. Еволюційний напрям
Найбільший внесок в історичну реконструкцію сімейних відносин зроблено швейцарським істориком І.Я.Баховеном, який видав у 1861р. книгу «Материнське право» в якій висвітлював ідею «гінекократії» (високе становище жінок у суспільстві), а також шотландським юристом Макленнаном, який опублікував у 1865р. роботу «Первісний шлюб». Обидва автори підкреслюють ідею мінливості форми укладення шлюбу.
Вже в античні часи були уявлення як про «патріархальність» сімейного укладу, так і про наявність безладних статевих зв'язків, що отримали назву «проміскуїтет». Батьком «патріархальної теорії» називають Платона, який розвивав ідеї патріархальності, що відповідають природі людини і дозволяють формувати сім’ю у справжній державі.
У Середні віки в епоху Просвітництва патріархальна теорія панувала нероздільно. Ідея ж групового шлюбу відзначилася в «Історії» Геродота, який вказував на спільність жінок у багатьох народів. Баховен розробив концепцію гетеризму, через яку пройшли всі народи в напрямку до моногамного шлюбу та сім'ї, заснованої на материнському праві та високому становищі жінки в суспільстві («Гінекократія»). Ідея матріархату знайшла підтримку у роботах Дж. Леббока, І.Колера, М.М.Ковалевського, Л.Штернберга, Л.Г.Моргуна, Ф.Енгельса.
Дослідники прийшли до висновку, що першою формою сімейного роду був материнський рід, заснований на колективному господарюванні. Основною причиною зміни сімейних відносин, тобто переходу від материнського до батьківського роду та виникнення моногамної сім'ї, є розкладання колективної власності на індивідуальну, набуття господарської самостійності, поява приватної власності та успадкування.
Еволюційний підхід базується на теорії проміскуїтету, що змінився на екзогамний материнський рід. Пізніше теорія екзогамного роду доповнюється ідеєю про дуально-родові об’єднання, що виникають у ході з'єднання двох племен або фратрій. Передбачалося, що рід складався з двох половин (фратрій), у кожній з яких чоловіки й жінки не могли вступати між собою в шлюб, знаходити свою «половинку» треба було в іншій фратрії.
П.А. Сорокін вказує головні положення еволюційного підходу:
Майже у всіх народів кількість спорідненості роду по матері передував кількості спорідненості роду по батьку;
На початковому етапі статевих відносин, поряд з тимчасовими моногамними зносинами, панує широка свобода шлюбних зносин;
Еволюція шлюбу полягала в поступовому обмеженні свободи статевого життя;
Еволюція шлюбу полягала в переході від групового до моногамного шлюбу.
Отже, згідно еволюціонізму сімейні відносини розвиваються в прогресивному напрямку.
