4.4. Екологія голонасінних

Голонасінні виключно деревні рослини (дерева, кущі, ліани). Вони можуть входити до складу екосистем разом з рослинами інших груп і можуть утворювати ліси, що представлені виключно голонасінними. Це хвойні ліси, які займають значні площі в Америці та Євразії. Основні лісоутворюючі види - це представники родів сосна, ялина, ялиця, модрина, тсуга, псевдотсуга, араукарія тощо. Всі вони можуть бути поділені на дві групи - світлолюбиві та тіневитривалі. До першої групи відносять сосну звичайну та модрину, що утворюють с вітлохвойні ліси. До другої - ялину та ялицю, які утворюють так звану темнохвойну тайгу (рис. 35).

Рис. 35. Темнохвойна тайга з домінуючими видами ялини та ялиці

С вітлохвойні ліси переважають в Східному Сибіру, де єдиний володар неозорих просторів - модрина. Соснові ліси ростуть у Північній Європі та Канаді (рис. 36). Величезні території Центрального та Західного Сибіру займають темнохвойні ліси. Запас деревини в них складає астрономічну цифру - 66,5 млрд. м³, що становить у вазі близько 40 - 45 млрд. т. Якщо врахувати корок, невеликі гілки та листки, то загальна маса органічних речовин - біомаса - складає більш як 50 млрд. т.

Рис. 36. Світлохвойна тайга – сосна, модрина

Протягом останніх двох століть людина безжалісно рубала ці ліси, не замислюючись над тим, що їх відновлення дуже важке і довге. Під пологом смерекового темнохвойного лісу підріст (молоді деревця) практично не росте. Коли з`являються “вікна” на місці дерев, що загинули, сюди нарешті проривається світло. Молодняк хвойних, який росте досить повільно, швидко обганяють береза та осика. Поступово хвойний ліс змінюється світлим та веселим листяним. Під його пологом неначе оживає молодняк хвойних, який поступово набирає силу і нарешті змінює менш довговічні листяні дерева. На цей процес йдуть сотні років, тому зруйнувати екосистему, що складалася тисячоліттями, можна дуже швидко, а відновити її важко і складно.

Необхідно відмітити ще одну особливість голонасінних - вони майже всі довгожителі. Це абсолютні чемпіони серед всіх живих організмів. Так американськи лісоводи встановили вік сосни довговічної, що росте в Каліфорнії (рис. 37).

Рис. 37. Сосна довговічна «Прометей» (США, Каліфорнія)

Підрахунок річних кілець показав вік 4 862 роки. Дещо менше живуть араукарії та ялівці - 2 000 років, саговники - 1 000 років, сосни - кілька сотень років. Таке довголіття не завжди позитивно відбивається на виживанні рослин. Прикладом може служити загибель від рук людини багатьох дерев з цінною деревиною. Ця доля спіткала кедри, деякі види сосен, араукарій, тощо.

Велике значення голонасінних в екосистемах як продуцентів. Займаючи значні території вони нагромаджують у величезних кількостях біомасу, даючи їжу багатьом тваринам. Хвойні ліси помірних широт продукують велику кількість кисню. В таких лісах повітря обеззаражене фітонцидами (від грецьк. phyton - рослина + caedere - вбивати), що виділяються листками, тому часто оздоровчі заклади будують саме серед хвойних насаджень.

Особливістю екосистем з хвойними продуцентами є те, що як і в світло- , так і в темнохвойних лісах життя під їх пологом збіднене. Причини такої бідності можна легко пояснити. Це відсутність підросту, де б могли живитися та ховатися тварини, а в ялинових лісах також ще і темно.

Місця існування голонасінних дуже різноманітні: від пустель (вельвічія) до вологих тропіків і субтропіків (гінкго, гнетовидні, араукарії, тощо). Голонасінні вступають в симбіоз з грибами. Їх кореневу систему обплітають нитки грибниці, допомагаючи всмоктувати воду, а гриб отримує від дерева органічні речовини. Тому в хвойних лісах часто зустрічаються маслюки, білі гриби, мухомори, тощо.