4.3. Голонасінні в сучасному рослинному покриві Землі

Сучасні голонасінні об`єднуються у чотири класи: Саговниковидні, Гінкговидні, Хвойні та Гнетовидні. Клас Хвойні включає порядки соснові, кипарисові, араукарієві, тисові (рис. 28). Це найбільш чисельна група, яка нараховує приблизно 550 видів, в тому числі саме високе дерево в світі – секвойю вічнозелену (рис.28). Це дерево з родини таксодієвих, росте на узбережжі Каліфорнії в США і досягає 117 м у висоту при діаметрі стовбура більше 11 м. До цієї ж родини належить одне з самих товстих дерев в світі - “мамонтове дерево”, що досягає в поперечнику 12 м. А чемпіоном в цьому показнику є таксодіум мексиканський - 16 м. Цікава історія відкриття “живої викопної” голонасінної рослини метасеквойї. Це дерево було описане за викопними рештками в 1941 році. Через три роки китайський лісовод Цан Ван випадково виявив в селищі Матаочі провінції Сичуань невідоме йому велетенське дерево. Місцеві жителі біля його підніжжя побудували цілий храм. Вивчення зібраної хвої та шишок показало, що це “викопна” метасеквойя. В 1948 році була організована експедиція по річці Янцзи, яка виявила в долинах за гірськими хребтами багато цих дерев. Пізніше були зібрані тисячі її насіння і тепер “живе викопне” прикрашає парки та сади всього світу. На Україні це дивне дерево можна зустріти в Києві, Львові, Чернівцях та Криму.

Рис. 28. Секвойя – названа в честь Секвойї (Джорджа Гесса) - вождя индіаського племені чероки (перша половина Х1Х століття), найвище дерево в світі – 110, 3 м

Д о кипарисових відносяться менш славнозвісні голонасінні, але більш нам відомі рослини. Це кипарис вічнозелений – невід`ємна рослина причорноморського пейзажу. Однак слід відзначити, що “наш” кипарис - це культурний, виведений людиною різновид, а батьківщина його Північний Іран, Мала Азія, острови Егейського моря, острови Кріт та Кіпр.

Рис. 29. Секвойядендрон або мамонотове дерево – висота 83 м, в обхваті 24 м

Не менш відомі нам і представники роду туї. В парках та садах України культивується три види цього роду: туя західна, т. східна, т. велетенська. Ці рослини стійкі до забруднення повітря та до його загазованості і наповнюють наші міста терпким смолистим ароматом своєї темно-зеленої крони. Листки туї виділяють ефірні (леткі) олії, що вбивають хвороботворні мікроорганізми, тим самим очищаючи повітря. Не можна не відмітити вічнозелені кущі ялівця, який поряд з туєю все частіше зустрічається в наших містах та селищах як декоративна рослина.

Рослини родини соснових найбільш відомі за своїм значенням та площами, що вони займають. Найбільш важливі роди цієї родини це сосна, ялина, ялиця, тсуга, псевдотсуга, кедр, модрина. Ці рослини населяють переважно північну півкулю, де утворюють суцільні ліси, що називаються тайгою. На Україні хвойні ростуть або в складі мішаних лісів, або утворюють, дякуючи штучним насадженням, соснові ліси, ялинники. Представники родів сосна, ялиця та ялина нам трохи знайомі, тому що ці рослини ростуть і в нашій місцевості. Але голонасінні трьох інших родів - тсуги, псевдотсуги та кедра - можна побачити мандруючи по США, Канаді, Близькому Сходу, Східній та Південній Азії, Японії.

Рис. 30. Таксодіум мексиканський – найтовще дерево у світі – діаметр дорівнює 11 м

Так тсуги - вічнозелені рослини північноамериканських лісів, лісів Японії та Китаю. В Європі та Криму тсуги вирощують декоративно. Тсуга та псевдотсуга росте і в київському ботанічному саду. Середня висота цих рослин 28 - 30 м. Псевдотсуги - це величні, часто величезні дерева, що у вигляді суцільних лісів населяють узбережжя Тихого океану Канади та США. Висота дерев може досягати 100 м. В роді кедр всього чотири види: кедр атласький (Марокко та Алжір), кедр ліванський (Турція, Ліван, Сірія), кедр кіпрський (острів Кіпр), кедр гімалайський (Афганістан, Пакистан, Північна Індія). Мабуть необхідно знати, що з назвою “кедр” пов`язана певна плутанина. Справжній кедр - це ліванський кедр, який і до нашого часу є прикрасою пейзажу ліванських гір та інші згадані нами види. Саме кедр ліванський зображений на державному гербі Лівану. За переказами, за цим деревом цар Соломон надсилав експедиції, щоб з його коштовної деревини збудувати свій храм. З провини християнських святих книг, особливо Старого завіту, слово “кедр” вживалося до всіх дерев, які мали приємний запах деревини. Тому першовідкривачі Сибіру та північноамериканських лісів за простотою душевною називали невідомі їм хвойні дерева кедрами. Так сосна сибірська і досі серед місцевих жителів називається кедром і кожен з нас мабуть коштував кедрові горішки.

Рис. 31. Хвойні: кедр ліванський

В парках та скверах наших населених пунктів все частіше висаджують модрину, як декоративне дерево. Рослина цікава тим, що на зиму скидає хвою, але в Східному Сибіру вона утворює суцільні ліси.

Ряд інших цікавих хвойних зустрічається переважно в Південній півкулі (Південна Америка, Нова Зеландія). Наприклад, араукарії – крупні дерева до 60 - 75 м у висоту і діаметром стовбура 2,5 м. Приваблює в них незвичайність зовнішнього вигляду. Колючі листки покривають всю рослину і у мандрівника по араукарієвих лісах складається враження перебування в якомусь незвичайному світі вимерлих рослин (рис. 32).

Тисові - навпаки, майже всі мешканці Північної півкулі і зустрічаються скрізь: в Північній Америці, Західній Європі, Малій Азії, Сірії, на Кавказі. На Україні (Буковина), Криму, західній Білорусії (Біловезька пуща) відомий тис ягідний. Його деревина міцна і практично не гниє. Частіше ця рослина використовується, як декоративна.

Рис. 32. Араукарія

Інші групи голонасінних взагалі мало схожі одна на одну. Наприклад, Саговниковидні головним чином тропічні і субтропічні рослини. За нашого часу збереглося 100 видів цього класу. Більшість з них крупні дерева більш, як 18 м у висоту. Листки зібрані в пучок на верхівці, що надає схожості з пальмами (рис. 33). Їх так часто і називають “саговниковими пальмами”.

Рис. 33. Араукарія – зліва та саговники – зправа

Гінкговидні представлені лише одним видом, що зберігся - гінкго дволопатевий (рис. 33).

Ц е красиве і досить високе дерево, що досягає іноді 30 м. Гінкго листопадна рослина.

Рис.34. Гінкго дволопатеве: гілка з шишками (листки з характерними двома лопатями)

Восени листки перед опаданням набувають красивого золотавого відтінку. Припускають, що дикорослі форми гінкго не збереглися, а ті форми, що дійшли до нас - це декоративні дерева, які були виявлені біля. храмів Китаю та Японії. За останні 150 років ця рослина висаджується також в парках помірних областей світу.

Гнетовидні представлені 70 видами. Це дещо незвичайні голонасінні і їх частіше вважають близькими родичами квіткових рослин. Близько 30 видів класу - це дерева та ліани, які зустрічаються скрізь в тропічних районах. Близько 35 видів - кущі, що дуже галузяться. Цікава вельвічія - мабуть сама химерна. Вона мешкає в пустелях Південно-Західної Африки. Більша частина рослини занурена в пісок, а над землею виступає лише масивний увігнутий диск, від якого відходять всього два листки (рис. 34).

Р ис. 34. Вельвічія в пустелях Намібії

Таким чином, сучасні голонасінні досить різноманітна група, хоча загальна кількість видів і невелика – понад 700.