1. Система органів управління у сфері охорони інтелектуальної власності

В Україні сформувалася і дуже ефективно діє розгалужена організаційна система органів, які прямо чи опосередковано забезпечують діяльність у сфері охорони об’єктів інтелектуальної власності.

У структурі Верховної Ради України, у складі Комітету з питань науки і освіти створено підкомітет з питань інноваційної діяльності і захисту інтелектуальної власності [131].

Забезпечувати реалізацію державної політики та здійснювати контроль за дотриманням норм законодавства у сфері охорони і захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності в Україні покладено на державні виконавчі органи.

В системі органів виконавчої влади діє Міжвідомчий комітет з проблем захисту прав на об’єкти інтелектутальної власності. Це постійно діючий орган при КМУ, створений у 2000 році для координації діяльності органів виконавчої влади у сфері інтелектутальної власності [123]

За здійсненням державної політики у сфері інтелектуальної власності в Україні відповідає Міністерство  освіти  і  науки України (МОН).

    МОН є  головним   органом   у  системі  центральних  органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної  політики  у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності відповідно до Постанови Про затвердження Положення про Міністерство освіти і науки України від 19 грудня 2006 р. N 1757   [ ];

Виконання конкретних функцій у сфері інтелектуальної власності МОН делегувало Державному департаменту інтелектуальної власності (ДДІВ).

  Держдепартамент, що діє у складі МОН, є урядовим органом державного управління і проводить єдину державну політику у сфері інтелектуальної власності. Основним завданням Держдепартаменту є:

– забезпечення реалізації державної політики у сфері інтелектутальної власності;

– прогнозування та визначення перспектив і напрямків розвитку у сфері інтелектутальної власності;

– розроблення нормативно-правової бази функціонування державної системи охорони інтелектутальної власності;

– підтримування міжнародного співробітництва у сфері інтелектутальної власності;

– організаційне забезпечення охорони прав на об’єкти права інтелектутальної власності;

– координація роботи з підготовки та підвищення кваліфікації фахівців з інтелектутальної власності [29].

При Держдепартаменті створено консультативну раду з представників усіх творчих спілок України та відомих творчих діячів України, а також Апеляційну палату для розгляду в адміністративному порядку заперечень проти рішень за завками на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельну марку, топографії інтегральних мікросхем і зазначення походження товарів [ ]. Наказ МОН «Про затвердження Регламенту Апеляційної палати ДДІВ» від 15.09.2003 р.№ 622.

Важливу роль у системі органів, що забезпечують охорону інтелектутальної власності відіграють структурні підрозділи, що утворюють інфраструктуру Держдепартаменту.

Державне підприємство „Український інститут промислової власності” (Укрпатент) відіграє важливу роль у системі органів регулювання охорони об’єктів інтелектуальної власності, підпорядкований Держдепартаменту, є основою інфраструктури охорони промислової власності в Україні та здійснює такі функції:

– приймає заявки на видачу охоронних документів на об’єкти промислової власності;

– проводить експертизу заявок об’єктів промислової власності на відповідність їх умовам надання правової охорони, зміну їх правового статусу та офійну публікацію відповідних відомостей;

– забезпечує державну реєстрацію об’єктів промислової власності;

– здійснює державну реєстрацію договорів про передачу права власності на об’єкти промислової власності, що охороняються в Україні та договорів про видачу дозволу (ліцензій, ліцензійних договорів) на їх використання;

– забезпечує інформаційне функціонування державної системи охорони

промислової власності;

–забезпечує фізичних та юридичних осіб інформацією про об’єкти

промислової власності;

– формування фондів національної патентної документації в органах державної системи науково-технічної інформації України тощо. [ ]; Наказ МОН 175

Державне підприємство «Українське агентство з авторських та суміжних прав» (далі - Агентство), створене наказом МОН України від 07.06. 2000 р. № 177 "Про створення Державного пiдприємства "Українське агентство з авторських та сумiжних прав" на базі Державного агентства України з авторських і суміжних прав і є його правонаступником, засноване на державній власності і належить до сфери управління МОН України та підпорядковане Департаменту.

Агентство створено з метою управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, зокрема такими категоріями майнових прав, як використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав шляхом: публічного виконання, в тому числі на радіо і телебаченні; відтворення творів за допомогою механічного, магнітного та іншого запису; репродукування; тиражування творів образотворчого мистецтва у промисловості; відтворення аудіовізуальних творів чи звукозаписів творів в особистих цілях та ін., сприяння зазначеним суб'єктам щодо передачі прав на використання творів науки, літератури і мистецтва на індивідуальній основі, представництва законних інтересів суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав у державних та громадських органах і організаціях, здійснення за дорученням Департаменту окремих (державних) функцій.

Інститут інтелектуальної власності і права є складовою структурою Національної системи охорони інтелектуальної власності. Основним завданням інституту є підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації фахівців у сфері інтелектуальної власності та здійснює набір слухачів (студентів старших курсів, бакалаврів і спеціалістів)на навчання для отримання другої вищої освіти за спеціальністю «Інтелектуальна власність». Діяльність інституту координується Держдепартаментом.

Державне підприємство «Інтелзахист» засноване МОН у 2002 році з метою видачі контрольних марок для маркування примірників аудіовізуваних творів, фонограм, комп’юторних програм та баз даних, а також посилення захисту права у сфері інтелектуальної власності та попередження правопорушень у цій сфері.

Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг створений з метою сприяння інноваційній активності та надання допомоги учасникам інноваційного процесу у вирішенні питань, що стосуються сфери промислової власності, основним завданням якого є:

– проведення консультацій з питань, що стосуються об'єктів промислової власності

– інтернет-біржа промислової власності

– патентні дослідження, порівняльний аналіз та оцінка вартості об'єктів промислової;

– складання ліцензійних та інших договорів

–інформаційне забезпечення та моніторинг ринку об'єктів промислової власності в інтересах замовника

– виготовлення копій документів на CD та інші види послуг.

Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності. створений

МВС України – здійснює заходи з попередження та розкриття злочинів, пов’язаних із порушенням прав інтелектуальної власності, бере участь у створенні та вдосконаленні необхідної протидії цим порушенням. Особливу увагу приділяє попередженню та викриттю фактів розмноження і розповсюдження контрафактної аудіовізуальної продукції, неліцензійного комп’юторного програмного забезпечення, а також фактів виробництва та розповсюдження фальсифікованої продукції з незаконним використанням торговельних марок видомих товаровиробників. У 2001 році в структурі Державної служби боротьби з економічною злочинністю були створені підрозділи по боротьбі з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності – як у центральному апараті, так і на регіональному рівні. Ця робота координується міжвідомчими робочими групами, до складу яких входять представники Міністерства економіки з питань європейської інтеграції, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України [125, 126];

Державна митна служба України – забезпечує реєстрацію переміщення через митний кордон України товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності та здійснює комплекс законодавчих заходів із недопущення переміщення через митний кордон України товарів, виготовлених з порушенням прав інтелектуальної власності [82, 127];

Служба безпеки України у системі якої створені спеціальні підрозділи боротьби з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності, бере участь у розробці та здійсненні заходів із захисту Державних таємниць України. На СБУ покладена відповідальність за державну політику голографічного захисту товарів і документів та здійснює державний контроль і координацію у цій сфері. [128, 129];

Державна податкова адміністрація України – здійснює контроль за нарахуванням і сплатую податків при ввезенні та виробництві аудівідеопродукції на території України. Особливу увагу приділяє заходам щодо вилучення та знищення контрафактної продукції, виявленню та знешкодженню підпільного виробництва [130].

Антимонопольний комітет України – центральний орган виконавчої влади, що забезпечує захист від недобросовісної конкуренції, пов’язаної з неправомірним використанням об’єктів інтелектуальної власності [84];

Міністерство юстиції України – бере участь у розробці законодавчих актів з питань інтелектуальної власності, координує законодавчу діяльність у цій сфері та відповідає за його адаптацію до законодавства Європейського союзу [124];

Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України – здійснює державний контроль над дотриманням законодавства України про захист прав споживачів, а також про рекламу в цій сфері.

– Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики [34].

Загальні суди та господарські суди в межах своїх повноважень вирішують питання захисту прав інтелектуальної власності в судовому порядку.

У структурі судової влади у 2001 році створено спеціалізовану колегію суддів Вищого господарського суду України з розгляду справ, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності. Подібні колегії також створені у складі господарських судів Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя та апеляційних господарських судів.

З 1 березня 2003 року у Вищому господарському суді України та в апеляційних господарських судах діють спеціалізовані судові палати з розгляду справ у господарських спорах, пов’язаних із захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності.

Вказані державні органи у межах своєї компетенції вирішують питання, пов’язані із захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності.

Лектор: старший викладач кафедри господарського та цивільного права НУБіП України Шевчук Олександр Васильович.

Лекція 8. ЗАХИСТ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

П Л А Н

1. Способи захисту об’єктів інтелектуальної власності

2. Адміністративно-правовий захист об’єктів інтелектуальної власності

3. Адміністративний захист об’єктів інтелектуальної власності від недобросовісної конкуренції

4.Цивільно-правовий спосіб захисту інтелектуальної власності.

1. Способи захисту об’єктів інтелектуальної власності

Вступ України до Світової організації торгівлі та здійснення зовнішньої та внутрішньої політики країни в напрямі до європейської інтеграції значною мірою залежить від вирішення питання охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності. Це відображаєтья в Угоді про партнерство та співробітництво між Україною і Європейським Співтовариством та ї державами-членами, а також у ряді законодавчих і нормативно-правових актів, зокрема у Цивільному, Господарському, Адміністративному, Митному та Кримінальних кодексах України, Законі України „Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу”, Указі Президента України „Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу” [185, 186].

У статті 41 Угоди TRIPS зазначено, що законодавство кожної країни повинно мати норми, що дозволяли б удатися до ефективних дій, спрямованих проти будь-якого порушення прав інтелектуальної власності, включаючи термінові заходи для запобігання порушень, правові санкції на випадок подальших порушень.

Стрімка криміналізація українського ринку товарів і послуг, поява широкого спектра контрафактної продукції викликають стурбованість споживачів, співробітників правоохоронних органів, а також виробників об’єктів інтелектуальної власності як вітчизняних, так і закордонних. Цей процес набув загрозливих розмірів саме у наші дні. Мало того, що він завдає значних збитків окремим виробникам продукції, він починає загрожувати цілим галузям і навіть економічній безпеці держави [187, с. 275–283].

За даними Держстандарту, 80 % шампанського в Україні – фальсифікат. Усього на ринку фальсифікованої алкогольної продукції у два рази більше, ніж справжньої. Реальність така, що кожен день в Україну ввозиться контрабандних сигарет на 3 млн доларів, а тіньовий оборот капіталу прирівнюється до бюджету держави [188, с. 65–66].

Законодавство України у сфері інтелектуальної власності містить положення пов’язані не тільки з набуттям права на об’єкти інтелектуальної власності, але й реалізацією права на їх захист.

Для непорушності права інтелектуальної власності в Україні існує система захисту як сукупності правових заходів об’єктів права інтелектуальної власності. Держава вживає постійні заходи для надійної та ефективної охорони об’єктів інтелектуальної власності.

Захист прав на об’єкти інтелектуальної власності здійснюється в встановленому законодавством порядку з застосуванням належної форми, засобів і способів.

В законодавстві країн світу в тому числі і в Україні існує двухвидовий захист об’єктів інтелектуальної власності, це - юрисдикційний і неюрисдиційний спосіб захисту.

Юрисдикційний спосіб захисту-це право суб’єкта інтелектуальної власності, права якого порушено звернутися за захистом до компетентного державного органу.

Юрисдикційний спосіб захисту в свою чергу поділяється на такі правові види:

• адміністративний;

• цивільний;

• кримінальний.

В залежності від виду правопорушення юрисдикційний спосіб захисту передбачає:

- судовий порядок захисту здійснюється у господарських судах та у судах загальної юрисдикції;

- адміністративний порядок захисту здійснюється компетентними органами державного управління, а судами – лише як виняток.

Неюрисдикційний спосіб захисту - це самостійний в рамках закону захист права інтелектуальної власності особи права якої порушено.

Цей спосіб найбільш часто застосовується при захисту авторського права і суміжних прав, яка є найбільш захищена серед всіх об’єктів інтелектуальної власності, а тому автор чи інша особа має більш широкий спосіб захисту порушених прав.

2. Адміністративно-правовий захист об’єктів інтелектуальної власності

Одним із способів захисту об’єктів інтелектуальної власності є - адміністративно-правовий спосіб захисту.

Адміністративно-правовий захист об’єктів права інтелектуальної власності спричинений тим, що об’єкти інтелектуальної власності визнається в усьому світі як інтелектуальний капітал. Наприклад, дійсна вартість торгової марки „Стар бакс” (мінеральні і фруктові напої) за оцінкою агентства „Інтербренд”, становить 2,576 млрд. доларів США, а річний оборот у 2004 році становив більше 5 млрд. доларів США [121, с. 5], тому такий капітал повинен охоронятися відповідно до вимог Угоди СОТ про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності.

Угода TRIPS передбачає захист прав інтелектуальної власності за допомогою адміністративних процедур, цивільно-правових способів захисту прав, а також карних процедур і штрафів, що можуть бути застосовані до порушників прав, а тому подальше удосконалення національного законодавства України повинно здійснюватися з урахуванням вимог цього важливого міжнародного нормативного акта.

Адміністративний захист об’єктів інтелектуальної власності – це сукупність заходів адміністративного припинення, спрямованих на припинення порушень, відновлення і визнання прав та притягнення до адміністративної відповідальності, які застосовуються органами внутрішніх справ, митними органами та місцевими судами (суддями) за заявою чи скаргою правомочної особи або за власною ініціативою компетентного органу.

Створення надійної державної системи правової охорони інтелектуальної власності, гармонізації законодавства України з вимогами міжнародних договорів є дієвими механізмами реалізації та ефективного застосування законодавства, зокрема адміністративно-правового захисту у сфері інтелектуальної власності.

Державну систему виконавчих органів України, що покликані забезпечувати реалізацію державної політики та здійснювати контроль за дотриманням норм законодавства в сфері захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності охоплюють державні органи, які детально розглянуто в розділі V цього підручника. Ці державні органи у межах своєї компетенції вирішують питання, пов’язані із захистом прав об’єктів інтелектуальної власності в адміністративному порядку.

Адміністративний порядок захисту передбачено для вирішення певних категорій спорів, що виникають переважно на стадії оформлення прав на об’єкти права інтелектуальної власності.

Реалізація суб’єктами права своїх повноважень щодо захисту прав на об’єкт права інтелектуальної власності в адміністративному порядку може здійснюватися таким чином:

– активними діями носія права;

– забороною вчиняти певні дії зобов’язаним особам;

– утриманням виконання певних дій від зобов’язаних осіб;

– зверненням до компетентних органів за захистом своїх прав і законних інтересів, які були порушені внаслідок правопорушення.

Особа, права і законні інтереси якої порушено неправомірними діями, має право звернутися за захистом до загального або господарського суду, відповідного органу державного управління, АМКУ, Державної митної служби для відновлення порушеного права і припинення правопорушення. Цей захист відбувається при розгляді скарг та заяв, які розглядаються посадовими особами державних органів управління, його компетентними органами, а також судами.

В адміністративному праві існує тричленна класифікація заходів адміністративного примусу. Відповідно до неї всі заходи адміністративного примусу поділяються на:

– адміністративно-запобіжні заходи (попереджувальні);

– заходи адміністративного припинення;

– адміністративні стягнення (адміністративну відповідальність).

Всі три групи заходів адміністративного примусу використовують для забезпечення адміністративно-правової охорони, проте лише два останні – для забезпечення адміністративно-правового захисту. Критерієм такого розмежування є наявність правопорушення. Характерною особливістю адміністративно-запобіжних (попереджувальних) заходів є те, що вони застосовуються, коли правопорушення немає. Незважаючи на свій профілактичний характер, адміністративні запобіжні заходи можуть бути здійснені у примусовому порядку, оскільки небезпека, якій вони протидіють, загрожує відповідній особі, суспільству, державі. Переважно це може виражатися у вигляді певних обмежень і заборон. Законодавчою базою таких заходів є :

– Закони України, що регулюють діяльність об’єктів інтелектуальної власності, наприклад „Про авторське право і суміжні права”, „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” та багато інших;

– Закон України „Про науково-технічну експертизу”;

– Закон України „Про захист від недобросовісної конкуренції”;

– Кодекс України про адміністративні правопорушення;

– Митний кодекс України;

– Господарський кодекс України.

Найтиповішими адміністративно-запобіжними (попереджувальними) заходами є вимога припинення окремих дій, наприклад :

– виключне право власника свідоцтва на торговельну марку забороняти іншим особам використовувати торговельну марку без його згоди (п. 5 ст. 16 Закон України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”);

– заборона особі, в діях якої вбачаються ознаки порушення, вчиняти певні дії (п. 2 ст. 29 Закон України „Про захист від недобросовісної конкуренції”);

– у випадках та порядку, передбачених законом, проводити огляд приміщень та транспортних засобів (п.7 ст. 7 Закон України „Про Антимонопольний комітет України”);

– вносити відповідним державним органам або службовим особам, підприємствам, установам, організаціям обов’язкові до розгляду подання про необхідність усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень (п. 19 ст. 11 Закон України „Про міліцію”).

– огляд території та приміщень складів тимчасового зберігання товару та заборона щодо переміщення окремих товарів через митний кордон України (статті 61, 96 МК).

Таким чином, у разі противоправної поведінки особи щодо об’єктів інтелектуальної власності до неї державними органами або посадовими особами застосовуються заходи припинення правопорушення і, як наслідок, застосування адміністративного стягнення, що передбачені нормативно-правовими актами.

Формою адміністративного захисту є адміністративний процес, відповідно до якого захист прав на об’єкти інтелектуальної власності здійснюється у передбаченому законодавством порядку за допомогою застосування належної форми, засобів і способів захисту.

До заходів адміністративного захисту належать:

– подання заяв і скарг до органів державного управління і відповідне вирішення справ безпосередньо органами державного управління;

– заходи адміністративного припинення ;

– адміністративна відповідальність.

Безпосередніми виконавцями нормативних приписів є компетентні державні органи, які зобов’язані перевіряти законність, обґрунтованість та доцільність застосування адміністративних заходів, у тому числі адміністративних стягнень.

Адміністративний спосіб полягає в розгляді та вирішенні спору органом державного управління. Цей порядок застосовується у випадках прямо зазначених у законодавстві і має певні переваги, ніж при здійсненні судочинства. Адміністративний порядок є більш оперативним, що створює можливості для швидкого відновлення порушених прав так, як такі справи розглядаються на основі спрощеної спеціальної процедури, що виключає багато

процесуальних дій.

Правовідносини, які виникають унаслідок неправомірної поведінки, порушення правової норми чи правил, передбачають відповідну правову оцінку, а порушники – міру покарання з боку уповноважених на те органів або суду.

Треба зазначити, що ДДІВ як урядовий орган державного управління у сфері інтелектуальної власності, який регулює та забезпечує правову охорону відносин у сфері охорони об’єктів права інтелектуальної власності, не є спеціальним органом адміністративного захисту.

Заходи припинення тісно пов’язані із заходами запобігання та адміністративними стягненнями, яким вони часто передують, оскільки забезпечують умови для їх застосування, враховуючи різноманітність правових актів, якими регулюються питання захисту прав на об’єкти права інтелектуальної власності. Заходи адміністративного припинення і адміністративної відповідальності, як заходи адміністративного захисту, застосовують одні й ті ж самі органи, формуючи справу про адміністративне правопорушення, що впершу чергу передбачено КУпАП, МК, ГК, тоді як оспорювання прав на об’єкти права інтелектуальної власності в в адміністративному порядку також здійснюється відповідно до Законів України щодо охорони об’єктів інтелектуальної власності.

Відповідно до чинного законодавства підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення особою адміністративного проступку, що містить склад адміністративного проступку, і застосовування адміністративних стягнень.

У разі порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності винна особа у такому правопорушенні повинна бути притягнута до адмінстративної відповідальності. Відповідно до законодавства, особами, що складають протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені КУпАП та МК, є уповноважені посадові особи органів внутрішніх справ та митного органу, які також є cуб’єктами застосування заходів адміністративного припинення в обсязі та порядку, передбаченими відповідними статтями КУпАП, МК та іншими нормативно-правовими актами.

Але заходи захисту також застосовуються і в разі оспорювання права відповідно до ст. 3 „Право на звернення до суду за захистом” Цивільно-процесуального кодексу України. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав. Як бачимо, метою звернення до суду є не тільки захист порушених прав, але й поновлення і визнання оспорюваних прав.

У даному випадку особа, яка звернулася до суду, стверджує, що інша особа порушує її права, або оспорює наявність у неї суб’єктивного матеріального права.