Продовження обстеження

Визначення самооцінки провадиться за методикою Дембо-Рубінштейн.

Стимульний матеріал: на аркуші паперу проводиться лінія довільної довжини.

Інструкція: уяви собі, що це довга лавка. На ній сидить багато людей. На цьому кінці сидять найщасливіші люди, а на цьому - найнещасніші (кінці обираються довільно), а посередині сидять ті, хто так собі, і не щасливий, і не нещасний. А де б ти тут собі обрав місце? Познач хрестиком.

Так само проводиться дослідження щодо здоров’я, розуму, сили, тощо.

Оцінка результатів. Для шестилітніх першокласників нормальною є помірно завищена самооцінка. Адекватна самооцінка, за нашими спостереженнями, у цьому віці, як правило, є тривожною ознакою, як невідповідна віковій нормі. Занижена самооцінка може свідчити про депресивний стан. Тому така дитина потребує уважного обстеження й відповідної допомоги.

Для семилітніх школярів нормальною є самооцінка трохи завищена, близька до адекватної. Невелике заниження самооцінки вже означає, що дитина потребує допомоги.

Бесіда також дозволяє оцінити особливості мовлення дитини: чи немає недоліків звуквовимови, аграматизмів, обмеженості запасу слів, недостатнього володіння монологічним мовленням.

Дослідження монологічного мовлення

а). Монолог на звичну тему, це може бути розповідь про себе та про свою сім’ю.

Інструкція «Розкажи, де ти живеш, хто у тебе є вдома. Якщо розповідь виходить надто лаконічною, психолог допомагає навідними питаннями: «А хто у тебе ще є вдома?.. А що робить мама?.. Ким вона працює?.. А тато?.. У якому класі твоя сестричка?.. А братик ходить до садка, чи лишається вдома?.. З ким він лишається... ти більше любиш гратися з братиком. Чи із сестричкою?.. А у що ви граєтеся?».

б). Якщо потрібно детальніше обстежити монологічне мовлення, то учню пропонують переказати фільм, чи казку, які йому подобаються, задати йому питання для вияснення соціально-побутової зорієнтованості: «Навіщо вдома холодильник, який транспорт ходить по твоїй вулиці, я який ще транспорт ти знаєш...».

в). Монолог з виходом за рамки побутової лексики.

Психолог просить дитину розказати на вибір про цирк, зоопарк, космос, комп’ютери, тощо. При цьому якщо є потреба у навідних питаннях, то вони мають бути не підказками щодо змісту, а спонукуючими репліками: «Молодець,.. а далі... вірно, а потім.?.. Якщо такої допомоги недосить, то переходимо до прямих підказок: «А верблюда ти бачив?.. який він?.. а зебра?..».

Дослідження логічного мислення провадиться, якщо у ході бесіди виникає припущення про його недостатній розвиток. Тоді дитині пропонують короткі оповідання, сюжетні картинки й просять пояснити їх зміст та зробити висновки щодо нього. Якщо учень не може зробити цього самостійно, то психолог задає допоміжні запитання й спостерігає, як дитина сприймає його допомогу і якого характеру має бути ця допомога, - мобілізуючого, щоб допомогти зосередитися й мислити послідовно, чи пряме роз’яснення змісту завдань.

Методики для оцінювання логічного мислення на невербальному матеріалі: а) четвертий - лишній, б) класифікування предметних малюнків по заданих групах (за О.Лурія).

Якщо завдання виконувалося з допомогою, то варто дати учню аналогічне, щоб подивитися ,чи зможе він його виконати самостійно, чи знову потребуватиме допомоги.

Дослідження фонематичного слуху. Дитині пропонують повторювати за психологом серії складів з однаковиими голосними та артикуляційно близькими приголосними: ба-па-па-ба, жу-жу-шу-жу-жу, за-са-са-са-за, і т.п. Ми пропонуємо саме склади тому, що у словах , навіть однотипних, - шапка-сапка, бочка-дочка діти краще диференціюють «важкі» приголосні і тому таке завдання менш показове за результатом.