Диференційна діагностика шкільного невстигання та особливості генези вищих психічних функцій

Н.Бастун

(Стаття опублікована у журналі Практична психологія та соціальна робота №№ 4-5 2000 р.

Одним з професійних обов’язків шкільного психолога є надання допомоги у визначенні індивідуального підходу до слабовстигаючих школярів. Перші роки навчання у школі багато у чому є вирішальними для подальшої долі школяра, отже вірне діагностування головної причини шкільного невстигання та добір психологічно аргументованої стратегії педагогічної корекції у таких випадках важить багато.

Для діагностування причин невстигання першокласників ми пропонуємо діагностичний комплекс, розроблений авторкою на основі нейропсихологічного підходу і призначений для шкільного психолога.

Нейропсихологічний (або Луріївський, за ім¢ям автора, видатного психолога Олександра Лурія) підхід є перспективним для застосування у дитячій психологічній практиці. завдяки своїм перевагам у дифереційній діагностиці недоліків пізнавальної сфери й тому розширення його застосування триває.

Даний підхід грунтується на теорії динамічної локалізації вищих психічних функцій, розробленої О. Лурія. Створена ним у шістдесяті роки галузь психології - нейропсихологія спершу була орієнтована на потреби неврологічної клініки, тобто, у класичному варіанті нейропсихологічне обстеження являло собою наче продовження неврологічного молотка. Проведені порівняння результативності такого обстеження із тими результатами, що дають сучасні технічні засоби діагностування, наприклад, комп¢ютерна томографія, показали надійність та високу прогностичну цінність Луріївського підходу.

Суть нейропсихологічної діагностики полягає у всебічному аналізі діяльності людини, й визначення які саме дії й операції (практичні, і розумові), у неї хибують і який саме характер мають ці недоліки. Як правило ці недоліки спричинюються недостатнім функціонуванням певних вищих психічниїх функцій, а також сенсомоторних функцій, що є важливими складниками перших. І ті й другі забезпечують перебіг основних психічних процесів, - уваги, пам’яті, мислення на різному матеріалі, та у різних модальностях.

Запропонований діагностичний комплекс складається з типології (робочої класифікації) слабовстигаючих першокласників, планів інтерв’ю з дорослими ( педагог, батьки) та самим учнем, діагностичних методик, критеріїв аналізу продуктів діяльності учня та схеми диференційного діагностування причин невстигання.

Перевагами даного комплексу є його компактність гнучкість та варіативність у застосуванні. Ці якості обумовлені тим що він розрахований на якісний аналіз одержаних даних, що дає можливість сформулювати рекомендації з індивідуального підходу одразу ж по закінченні дослідження дитини. Цей момент є значимим, тому що кількісні показники, які психолог одержує при застосуванні багатьох діагностичних методик не завжди можливо перевести у ту систему критеріїв та оцінок, якими користується педагог у своїй праці. А результати якісного аналізу даних психологічного дослідження можуть бути безпосередньо використані для консультування педагога щодо індивідуальних психологічних особливостей того, чи іншого учня й відповідно, визначення для нього прийнятної стратегії індивідуального педагогічного підходу.

Педагог, взаємодіючи зі своїм з класом, спостерігаючи за ним, одержує дуже багато інформації про дітей. Але її інтерпретація стосовно «нестандартних» учнів результативніша за участю психолога. А шкільний психолог потребує для цього відповідних методик.

З його допомогою поданого нижче діагностичного комплексу можна дослідити пізнавальні можливості та особливості поведінки учня. У ньому велика увага приділяється спостереженню за діяльністю дитини. Це досягається у першу чергу інтерпретацією спостережень педагога та батьків (за результатами інтерв’ю з ними), спостереження за дитиною під час бесіди та дослідження, а також, якщо у цьому є потреба, власних спостережень психолога на уроках, перевах та у інших ситуаціях.

Ці дані дозволяють психологу сформулювати первинну гіпотезу щодо причин невстиганя учня, яку він потім уточнює, відповідно добираючи діагностичні методики з комплексу. На кінець дослідження діагноз уточнюється й психолог переходить до кінцевого етапу - формулювання рекомендацій.

Компактність та варіативність даного методу досягається за рахунок вільного володіння ним, а це передбачає певні професійні якості. Головною з них є володіння методом спостереження, що базується на знанні вікової та педагогічної психології, а також, наявності практичного досвіду. Другим важливим фактором є вміння системно мислити, не обмежуючись у аналізі психологічних особливостей дитини рамками навчальних ситуацій, бо дитина скрізь одна й та сама, - на уроці, у грі, у побутових ситуаціях. Не існує ніяких перегородок між її навчальною діяльністю та позаурочною активністю. Тому ми надаємо велике значення широкому співставленню даних спостереження у різних ситуаціях, бо це підвищує надійність діагностики.

Щодо аналізу продуктів діяльності учня - зошитів, малюнків, тощо то вони є продовженням методу спостереження, бо дозволяють оцінити й певним чином інтерпретувати ті хиби у його пізнавальній, руховій та емоційній сфері, які виявляються за результатами навчальної праці дитини, і з якими має працювати педагог задля їх корекції.