Тема 2. Земельні ресурси і грунти

Площа України 603,7 тис.км² (60,37 млн.га). Сільськогосподарські угіддя займають 42,8 млн.га (71% від площі всіх земель), орні землі – 32,55 млн.га (54% від усіх земель і 76% від площі сільськогосподарських угідь), ліси –10,44 млн.га.

Зрошувані землі займають 2329,7 тис. га, що становить 3,9% території країни, з них: сільськогосподарські угіддя – 2323,9 тис. га (рілля – 2244 тис. га, перелоги – 0,2, багаторічні насадження – 67,3, сіножаті – 2,8, пасовища – 9,6 тис. га), ліси та інші лісовкриті площі – 0,4 тис. га. Протягом останніх 10 років майже у 4 рази зросли площі зрошуваних земель, які не поливаються взагалі, при цьому зменшилися і норми поливу сільськогосподарських культур, що знизило водноекологічне навантаження на грунти.

У структурі земельного фонду налічується 3296,9 тис. га осушених земель, які поширені на території 19 областей країни (крім Дніпропетровської, Кіровоградської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької областей та АР Крим). Найбільші площі осушених земель знаходяться у Львівській (513,2 тис. га). Житомирській (425,4 тис. га), Волинській (416,6тис. га), Рівненській (390,4тис. га) та Чернігівській (300,0 тис. га) областях.

У зв’язку із вилученням земель для потреб будівництва населених пунктів, доріг та інших елементів інфраструктури площа сільськогосподарських угідь (в т.ч. і ріллі) постійно зменшуються, що істотно впливає на рівень землезабезпечення. Площа сільськогосподарських угідь на душу населення порівняно з 1950 роком у 2003 році зменшилась з 1,24 до 0,89 га (на 28 %), а ріллі з 1,0 до 0,68 га (на 32 %).

Враховуючи це, а також те, що земля є матеріальною основою розвитку всіх галузей економіки, виробництва продуктів харчування і сировини для промисловості, однією з найбільш актуальних проблем, розв’язання якої забезпечить сприятливі умови проживання і розвитку сучасного і майбутніх поколінь є забезпечення раціонального використання і охорони земельних ресурсів.

У зв’язку із земельною реформою розвиток земельних відносин характеризується появою нових форм землекористування на основі різних форм власності, докорінною зміною системи управління земельними ресурсами.

Понад 50% сільськогосподарських угідь і 60% ріллі представлено чорноземними грунтами. Таким чином, Україна має сприятливі грунтові умови для розвитку сільськогосподарського виробництва. Неоднорідність цих умов, що зв’язана із зміною природних факторів, відображена у поділі території країни на природно-сільськогосподарські зони. Кожна зона має свої особливості у структурі земельних ресурсів, сільськогосподарських і лісових угідь.

Полісся займає майже 20% площі України, відрізняється порівняно низьким ступенем сільськогосподарської освоєності земельного фонду і високою питомою вагою природних кормових угідь. Тут зосереджено понад 25% усіх сіножатей і пасовищ країни, 40% лісів, майже 50% усіх заболочених земель. Ліси, болота і чагарники вклинюються у сільськогосподарські угіддя, тому для зони характерна дрібноконтурність і роздробленість землекористування.

Лісостеп – найбільша зона країни (33% загальної площі), характеризується високою сільськогосподарською освоєністю (76%) і розораністю (66%). Грунтові і кліматичні умови найбільш сприятливі для інтенсивного ведення сільського господарства.

Степова зона поділяється на дві підзони – Північну і Південну. Північний степ займає понад 25% території держави і має найвищу сільськогосподарську освоєність (81%) і розораність (67%) і найбільші за розмірами поля завдяки одноманітному грунтовому покриву. Все це у поєднанні з теплим кліматом і задовільним вологозабезпеченням сприяє інтенсивному розвитку землеробства і садівництва.

Південна підзона степу займає близько 14% території країни, освоєність і розораність тут дещо нижчі, ніж у Північній підзоні, що пов’язано із складнішим грунтовим покривом, поширенням засолених і солонцюватих грунтів. Природна зволоженість недостатня, тому тут розвинуте зрошення, яке забезпечує інтенсивний рівень землеробства, садівництва, виноградарства.

Гірський Крим. Займає невелику територію, відрізняється підвищеною лісистістю. Орні землі складають всього 21,8%, плодові багаторічні насадження – 9,7%. Завдяки теплому клімату, відносно доброму зволоженню, а також зрошенню вони використовуються досить інтенсивно.

Українські Карпати. Характеризуються найбільш високою лісистістю (близько 60%) і низькою сільськогосподарською освоєністю (10-12%). Ділянки ріллі, розташовані серед лісів і лук, мають дрібні розміри. Більша частина сільськогосподарських угідь зосереджена у передгірських районах, у міжгірних пониженнях і долинах гірських рік. Тільки Закарпатська низовина має високу освоєність (70% сільськогосподарські угіддя, 60% рілля).

У відповідності до ст.19 Земельного кодексу України (2001) землі за основним цільовим призначенням поділяються на 9 категорій:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової і громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

д) землі рекреаційного призначення;

е) землі історико-культурного призначення;

є)землі лісового фонду;

ж) землі водного фонду;

з) землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Збереження грунтового покриву і підвищення родючості грунтів – важлива умова підвищення біологічної продуктивності природних ландшафтів, лісів і агроценозів.

Україна має багаті грунтові ресурси. На 2/3 її території залягають родючі чорноземи, темно-сірі лісові, лучні і інші грунти. Значні площі займають також і малородючі грунти. До них належать:

• легкі піщані і супіщані дерно-підзолисті грунти у Поліссі (понад 3 млн. га), які потребують вапнування та інтенсивного удобрення;

• перезволожені кислі буро-підзолисті оглеєні грунти у передгір’ях Карпат (близько 400 тис. га), на яких необхідно застосовувати складний меліоративний (окультурюючий) комплекс;

• солонці і солонцюваті чорноземно-лучні грунти, солончаки і солоді лівобережного лісостепу (834 тис. га),

• еродовані грунти всіх зон, грунти на ерозійно небезпечних схилах, де необхідно застосовувати спеціальне грунтозахисне землеробство(понад 2 млн. га).

Контрольні запитання

1. Дайте загальну характеристику земельним ресурсам України.

2. Які особливості земельних ресурсів у Лісостепу, Степу та на Поліссі?

3. Які особливості земельних ресурсів у Гірському Криму та Українських Карпатах?

4. Як поділяються землі в Україні за основним цільовим призначенням?

5. Які грунти поширені в Україні?