3. Правовий режим охорони

РЕКРЕАЦІЙНИХ ТЕРИТОРІЙ

Законодавством України для рекреаційних зон, як ділянок суші та водного простору, що призначені для організованого масового відпочинку населення і туризму, встановлюється особливий режим охорони.

На території рекреаційних зон (ст. 63 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища») забороняються:

• господарська та інша діяльність, що негативно впливає на навколишнє природне середовище або може перешкодити використанню їх за цільовим призначенням;

• зміни природного ландшафту та проведення інших дій, що суперечать використанню цих зон за прямим призначенням.

Режим використання цих територій визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими Радами відповідно до законодавства України та Автономної Республіки Крим.

Аналогічні вимоги містяться в статті 52 Земельного кодексу, відповідно до якої на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх по призначенню, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

Державні санітарні правила розміщення, влаштування та експлуатації оздоровчих закладів встановлюються наказом Міністерства охорони здоров’я України³, які поширюються на всі діючі оздоровчі заклади, а також на ті, що проектуються, будуються та реконструюються, як для дорослих, так і змішані для дорослих та дітей (будинки відпочинку, пансіонати та комплекси цих закладів, туристичні бази, туристичні притулки, бази відпочинку та ін.) незалежно від форм власності та відомчої належності.

Державні санітарні правила встановлюють таки вимоги до розміщення оздоровчих закладів:

• розміщення нових і розширення існуючих оздоровчих закладів слід проводити відповідно до затверджених у встановленому порядку генеральних планів та проектів детального планування та забудови оздоровчих комплексів та зон відпочинку;

• планування та забудова зон відпочинку повинні забезпечувати створення комфортних умов для відпочиваючих, а також здорові та безпечні умови для праці, побуту, відпочинку місцевого населення;

• границі зон відпочинку, функціональне зонування та планувальна організація їх територій повинні відповідати чинним містобудівним і гігієнічним нормам та вимогам до планування та забудови зон відпочинку (ДБН 360-92* "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", розділ 5; СанПіН "Планування та забудова населених місць", розділ 6);

• у проектах планування і забудови зон відпочинку передбачаються заходи щодо охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів;

• на території зон відпочинку забороняється будівництво нових, розширення та реконструкція існуючих виробничих та інших об'єктів, що не пов'язані з безпосереднім обслуговуванням відпочиваючих та населення, яке постійно проживає в даній місцевості; наявні в межах зон відпочинку промислові підприємства та інші об'єкти, які є джерелами шкідливого впливу на навколишнє природне середовище і перешкоджають розвитку зон відпочинку, підлягають виносу за межі зон відпочинку або зміні їх виробничого профілю;

• вибір території для зон відпочинку слід здійснювати на основі розробки техніко-економічного обґрунтування або техніко-економічних розрахунків, комплексної оцінки природних ресурсів з урахуванням санітарно-гігієнічних та епідеміологічних вимог до чистоти ґрунту, рівня стояння ґрунтових вод, відводу стоку атмосферних опадів, наявності доброякісних джерел водопостачання.

У рекреаційних зонах повинні створюватись комплекси курортно-рекреаційних закладів, які формуються близькими за профілем установами, об'єднаними на основі спільного архітектурно-просторового рішення та централізації медичного, культурно-побутового, господарського, інженерного та енергетичного обслуговування.

Для комплексів та окремих оздоровчих закладів, розташованих на берегах морів, річок, озер та інших водойм, придатних для купання, обладнуються пляжі відповідно до вимог ДБН 360-92* "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" (розділ 5) і Держстандарту 17.1.5.02-80 "Гігієнічні вимоги до зон рекреації водних об'єктів".

Регіони України володіють не тільки різноманітним промисловим потенціалом, але і відрізняються ємністю рекреаційних територій. Підвищений рекреаційний потенціал областей Західної України, узбереж Азовського і Чорного морів і ін. є підставою для їх більш глибокого розвитку як місць масового відпочинку й оздоровлення населення.

З метою є стимулювання інвестиційної та інноваційної діяльності, спрямованої на збереження і ефективне використання природних лікувальних ресурсів курорту Трускавець, прискорення економічних реформ у лікувально-оздоровчій галузі та розвиток туризму Законом України⁴ була створена спеціальна економічна зона "Курортополіс Трускавець".

Курортологічні ресурси курорту Східниця, якій розташований у Карпатах створюються м'яким кліматом, чистим навколишнім природним середовищем, мальовничим гірським ландшафтом з великими лісовими масивами, а також значними запасами лікувальних мінеральних вод визначають бальнеологічний профіль курорту. Цілям більш ефективного використання рекреаційного потенціалу цього курорту присвячена Постанова Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1999 року⁵.

Розвитку відомого світового значення кліматичного курорту Велика Ялта, якій з моменту свого заснування був визнаним місцем відпочинку і лікування, присвячено Постанова Кабінету Міністрів від 5 січня 1998 року⁶. Природні умови Південного берегу Криму визначили його місце як кліматичний курорт. Територія Великої Ялти є великим рекреаційним центром України і відома як курорт світового значення з унікальним поєднанням природно-кліматичних умов. У регіоні є 144 лікувальні та оздоровчі заклади різного типу на 39 тис. місць, з них 115 (на 34,7 тис. місць) – цілорічного функціонування.

Бальнеологічні властивості клімату характеризуються високим вмістом у повітрі кисню і фітонцидів, що виділяються зеленими насадженнями, площа яких становить 80 відсотків території Великої Ялти.

Питання створення сприятливих умов для проживання, оздоровлення та відпочинку населення найшли своє відображення у Законі «Про затвердження Загальнодержавної програми охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів» від 22 березня 2001 року⁷.

Приведені приклади свідчать про підвищену увагу держави до розвитку курортно-оздоровчих і рекреаційних територій, як місць відпочинку і лікування населення, що мешкає, як правило, на урбанізованих територіях.

В Україні не передбачаються особливі міри за порушення законодавства про охорону курортів, лікувально-оздоровчих місцевостей і рекреаційних територій. Особи, винні у порушенні вимог законодавства про курорти, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.