Рекомендована література

1. Водний кодекс України від 06.06.1995 № 213/95-ВР // Відомості ВР України. – 1995. – № 24. – Ст. 189.

2. Про питну воду та питне водопостачання: Закон України 10.01.2002 р. № 2918-ІІІ // Відомості ВР України.-2002.-№ 16.-Ст. 112.

3. Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства: Закон України від 17.01.2002 р. № 2988-ІІІ // Відомості ВР України.-2002.-№ 25.-Ст. 172.

4. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України: прийнятий 25.06.1991 // Відомості ВР України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.

5. Кодекс України про адміністративні правопорушення: прийняти у 1984 р. із змінами та доповненнями на теперішній час // www.rada.gov.ua

6. Кримінальний Кодекс України: прийнятий 06.04.2001.

7. Правила охорони внутрішнього моря і територіальних вод від забруднення та засмічення: Постанова КМ України № 269 від 29.02.1996 // www.rada.gov.ua

8. Порядок здійснення державного моніторингу вод: Постанова КМ України № 815 від 20.07.1996 // www.rada.gov.ua

9. Інструкція про порядок розробки та затвердження гранично допустимих скидів (ГДС) речовин у водні об’єкти із зворотними водами: Наказ Мінекобезпеки України № 116 від 15.12.1994 // www.rada.gov.ua

10. Положення про порядок обчислення розміру відшкодування та сплата збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України: Наказ Мінекобезпеки України № 116 прийнятий 26.10.1995.

11. Баб’як О.С., Беленчук П.Д., Чирва Ю.А. Екологічне право України.-К.: Атіка, 2000.-С. 129-137.

12. Боголюбов С.А. Экологическое право. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – С. 275-295.

13. Бринчук М.М. Экологическое право (право окружающей среды). – М.: Юристъ, 1999. – С. 526-534.

14. Екологічне право України (Загальна частина) / В.К. Попов, А.П. Гетьман, С.В. Разметаєв та ін. – Харків: Право, 2001. – С. 245-263.

15. Учеб. пособие: Экология / Боголюбов С.А., Биленков Е.М., Геталов М.А. и др. – М.: Знание, 1997. – С. 54-78.

Тема 12. Правовий режим використання і охорони лісів План

1. Поняття правового режиму використання й охорони лісів. Склад лісового фонду України. Групи лісів.

2. Право власності на лісові ресурси і право лісокористування.

3. Правові заходи охорони лісів.

4. Управління лісокористуванням і охороною лісів.

5. Відповідальність за порушення законодавства про лісові ресурси.

1. Поняття правового режиму

ВИКОРИСТАННЯ І ОХОРОНИ ЛІСІВ.

СКЛАД ЛІСОВОГО ФОНДУ УКРАЇНИ.

ГРУПИ ЛІСІВ

В Україні система правових відношень в галузі використання, відтворення, охорони лісів і дикого рослинного світу поза лісами традиційно регулюється різноманітним законодавством: лісовим законодавством і законодавством про рослинний світ поза лісами. Необхідно відзначити, що в юридичному змісті зазначені об'єкти природного середовища істотно різняться між собою. Для з'ясування цих розходжень необхідно насамперед визначити поняття рослинного світу. Рослинний світ - це сукупність диких рослин (наземних і водяних), що виростають у стані природної свободи на території держави, а також у межах її континентального шельфу. Варто звернути увагу на те, що до рослинного світу належать тільки дикі рослини, тобто екологічно пов'язані з іншою природою. Відповідно, культурні рослини, що вирощуються людиною для споживання, не є частиною рослинного світу і відношення в галузі їх використання регулюються аграрним, а також цивільним законодавством.

Ліси є невід'ємною частиною рослинного світу і відповідно до законодавства являють собою сукупність рослинності, у якій домінують дерева і чагарники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, які по своєму розвитку біологічно взаємозалежні, впливають один на одного, а також на навколишнє середовище.

Ліси України - її національне багатство і по своєму призначенню і місцю розташування виконують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні), естетичні, виховні й інші функції, мають обмежене експлуатаційне значення і підлягають державному обліку й охороні.

Таким чином, правовий режим використання й охорони лісів являє собою систему правових норм, що регулюють суспільні відносини в сфері використання, відтворення й охорони лісових ресурсів.

Лісові відношення в Україні регулюються Лісовим Кодексом України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також іншими актами законодавства України, прийнятими у встановленому порядку.

Ст. 2 Лісового Кодексу України (далі - ЛК України) визначає, що в якості основної задачі лісового законодавства виступає регулювання правових відношень з метою забезпечення підвищення продуктивності, охорони і відтворення лісів, посилення їхніх корисних властивостей, задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах на основі їх науково обґрунтованого раціонального використання.

Лісове законодавство України також дає визначення понять «лісові ресурси» та «корисні властивості лісів». Необхідно усвідомити значення зазначених понять.

Отже, у відповідності зі ст. 7 ЛК України лісовими ресурсами є деревина, технічна і лікарська сировина, кормові, продовольчі й інші продукти, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва. Всі лісові ресурси по своєму значенню підрозділяються на лісові ресурси державного і місцевого значення.

До лісових ресурсів державного значення належить деревина від рубок основного користування і живиця.

До лісових ресурсів місцевого значення належать лісові ресурси, не віднесені до ресурсів державного значення.

Поняття корисних властивостей лісів закріплене в ст. 8 ЛК України і визначається як спроможність зменшувати вплив негативних природних явищ, захищати ґрунт від ерозії, регулювати стік води, попереджати забруднення навколишнього природного середовища й очищати його сприяти оздоровленню населення і його естетичному вихованню.

У відповідності зі ст. 4 ЛК України всі ліси на території України складають її лісовий фонд, до якого належать також земельні ділянки, не покриті лісовою рослинністю, але надані для потреб лісового господарства.

Зазначена стаття також встановлює коло об'єктів, що не належать до лісового фонду України. До їх числа належать:

• усі види зелених насаджень у межах населених пунктів, що не віднесені до категорії лісів;

• окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Як вже відзначалося вище, питання створення, використання й охорони насаджень, що не належать до лісового фонду, регулюються іншими актами законодавства.

У відповідності зі ст. 5 ЛК України землі лісового фонду підрозділяються на такі категорії:

1) лісові:

• покриті лісовою (деревною і чагарниковою) рослинністю;

• не покриті лісовою рослинністю, що підлягають озелененню (зруби, пожарища, рідколісся, пустирі і т.д.), зайняті лісовими шляхами, просіками, протипожежними розірваннями.

2) нелісові:

• зайняті спорудженнями, пов'язаними з веденням лісового господарства, трасами ліній електропередач, продуктопроводів і підземних комунікацій;

• зайняті сільськогосподарськими угіддями (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, надані для потреб лісового господарства);

• зайняті болотами і водоймами в межах земельних ділянок лісового фонду, надані для потреб лісового господарства.

Віднесення земельних ділянок до складу земель лісового фонду, встановлення їхніх меж проводиться в порядку, встановленому земельним законодавством.

Відповідно до екологічного і господарського значення всі ліси України підрозділяються на дві групи.

Відповідно до ст. 36 ЛК України до першої групи належать ліси, що виконують переважно природоохоронні функції. У залежності від пріоритетності виконуваних ними функцій ліси першої групи варто віднести до таких категорій захисту:

• водоохоронні;

• захисні;

• санітарно-гігієнічні й оздоровчі.

До першої групи належать також ліси на територіях природно-заповідного фонду (заповідники, національні природні парки, пам'ятники природи, заповідні урочища і т.д.), лісоплодові насадження, а також субальпійські села і групи чагарників.

До другої групи належать ліси, що поряд з екологічним мають експлуатаційне значення, і для зберігання захисних функцій, безперервності і раціональності використання яких встановлюється режим обмеженого лісокористування.