5. Відповідальність за порушення законодавства про водні ресурси

Порушення вимог водного законодавства спричиняє за собою застосування до правопорушника мір дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової і кримінальної відповідальності відповідно до законодавства України.

Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні (ст. 110 ВК):

• у самовільному захопленні водних об'єктів;

• забрудненні і засміченні вод;

• порушенні режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах і на землях водного фонду;

• руйнації русел рік, струмків і водотоків, порушенні природних умов поверхневого стоку під час будівництва й експлуатації автотрас, залізниць та інших інженерних комунікацій;

• введенні в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об'єктів без очисних споруджень або устроїв належної потужності;

• недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування;

• самовільному проведенні гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, каналів, шпар);

• порушенні правил ведення державного обліку вод або перекручуванні або внесенні недостовірних відомостей у документи державної статистичної звітності;

• ушкодженні водогосподарчих і гідрометричних споруджень і устроїв, порушенні правил експлуатації і режимів їхньої роботи;

• незаконному створенні систем скидання відпрацьованих вод у водні об'єкти, міську каналізаційну мережу або зливальну каналізацію, а також несанкціонованому скиданні відпрацьованих вод;

• використанні земель водного фонду не по призначенню;

• неподанні (приховуванні) відомостей про аварійні ситуації на водних об'єктах;

• відмові від надання (приховування) проектної документації і висновків, що стосуються якості підприємств, споруджень та інших об'єктів, що можуть впливати на стан вод, а також актів і висновків комісій, що приймали об'єкт в експлуатацію;

• порушенні правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення і засмічення.

Відповідальність за порушення законодавства у сфері питної води та питного водопостачання (ст. 46) несуть особи винні у:

• постачанні споживачам питної води, яка не відповідає державним стандартам на питну воду;

• забрудненні, засміченні, виснаженні джерел питного водопостачання;

• порушенні режиму охорони, господарської чи іншої діяльності в зонах санітарної охорони джерел та об’єктів централізованого водопостачання та ін.

Законодавством України може бути встановлена відповідальність і за інші правопорушення в галузі використання й охорони вод, а також в галузі відтворення водних об'єктів.

Законодавством України передбачена також адміністративна відповідальність за таке порушення вимог водного законодавства:

• порушення права державної власності на води (ст. 48 КУАП);

• порушення правил охорони водних ресурсів (ст. 59 КУАП);

• порушення правил охорони територіальних і внутрішніх морських вод від забруднення і засмічення (ст. 591 КУАП);

• порушення правил водокористування (ст. 60 КУАП);

• пошкодження водогосподарчих споруджень і будівництв, порушення правил їхньої експлуатації (ст. 61 КУАП);

• невиконання обов'язків по реєстрації в суднових документах операцій із шкідливими речовинами (ст. 62 КУАП);

• експлуатація на водних об'єктах водозабірних споруджень, не забезпечених рибозахисним устаткуванням (ст. 86¹ КУАП);

• перевищення лімітів і нормативів використання природних ресурсів (ст. 91² КУАП);

• невиконання законних розпоряджень або розпоряджень посадових осіб органів, що здійснюють державний контроль в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної і ядерної безпеки (ст. 188⁵ КУАП).

Поряд із вищевказаними мірами відповідальності порушника можуть піддати кримінальному стягненню. Така відповідальність наступає за вчинення таких дій:

• за порушення правил екологічної безпеки (ст. 242 КК);

• незастосування заходів для ліквідації екологічного забруднення (ст. 243 КК);

• приховування або перекручування відомостей про екологічну обстановку або захворюваність населення (ст. 244 КК);

• порушення правил охорони вод (ст. 248 КК);

• забруднення моря (ст. 249 КК);

• незаконне заняття рибним, тваринним або іншим водним видобувним промислом (ст. 255 КК);

• проведення вибухових робіт із порушенням правил охорони рибних запасів (ст. 256 КК);

• проектування або експлуатація споруджень без систем захисту навколишнього природного середовища (ст. 259 КК);

• порушення правил безпеки під час проведення робіт із підвищеною небезпекою (ст. 278 КК);

• порушення на виробництві правил хімічної і біологічної безпеки (ст. 279 КК).

Законодавством України також передбачена цивільно-правова відповідальність за порушення вимог водного законодавства. Стаття 111 ВК України передбачає, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні фізичні і юридичні особи й особи без громадянства, зобов'язані відшкодовувати збитки, заподіяні ними внаслідок порушення вимог водного законодавства, у розмірах і порядку, встановленому законодавством України. Далі в цій статті говориться, що відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від плати за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків. Притягнення осіб, винних у порушенні водного законодавства, до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, заподіяних ними внаслідок вчинення зазначених порушень. У відповідності зі ст. 110 ВК України, водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо воно виникнуло внаслідок дії непереборних сил природи або військових дій.

Суперечки з питань використання й охорони вод, відтворення водних ресурсів розглядаються державними органами екології і природних ресурсів, водного господарства, геології, місцевими Радами, судом або господарським судом у порядку, встановленому законодавством (ст. 109 ВК України). У якості позивачів виступає спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів, орган по водному господарству і їхні органи на місцях. Вони звільняються від сплати державного збору в справах про стягнення коштів на відшкодування збитків, заподіяних порушенням водного законодавства.

Підприємства питного водопостачання, які порушили законодавство у сфері питної води та питного водопостачання (ст. 47), що призвело до виникнення захворювань, отруєнь, тривалої або тимчасової втрати працездатності, зобов’язані відшкодувати збитки споживачам та компенсувати додаткові витрати органам державного санітарно-епідеміологічного нагляду на проведення санітарних заходів і витрати закладів охорони здоров’я на надання медичної допомоги потерпілим.

Суперечки з питань використання й охорони вод, що виникають з іноземними державами, а також між іноземними юридичними особами, громадянами і власником вод, розглядаються відповідно до законодавства України.