3. Принципи екологічного права. Його зв'язок з іншими галузями права

Право будується і функціонує на визначених принципах, що відображають його головні особливості, а також ті, які відображають його сутність і соціальне призначення. Цими принципами повинні керуватися всі учасники правовідносин - органи законодавчої, виконавчої і судової влади, підприємства, установи, організації, громадські об’єднання і формування, а також індивіди, тобто громадяни України, іноземні громадяни й особи без громадянства, що мешкають на території нашої держави.

Принципи екологічного права - це основні керівні засади і загальнообов'язкові правила, закріплені в еколого-правових нормативних актах і покликані сприяти реалізації державою базових задач екологічної політики.

Традиційно принципи екологічного права розділяють на дві групи. По-перше, варто виділити загальні принципи, що визначають сутність права в цілому: принципи соціальної справедливості і свободи; законності; рівності всіх перед законом; єдності юридичних прав і обов'язків; відповідальності за зроблені правопорушення та ін.

Галузеві принципи, тобто властиві безпосередньо галузі екологічного права в українському законодавстві відображені в ст. 3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Ними є:

• пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість дотримання екологічних стандартів, нормативів і лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської й іншої діяльності; гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей;

• попереджувальний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

• екологізація матеріального виробництва на основі комплексності рішень у питаннях охорони навколишнього природного середовища, використання і відтворення природних ресурсів, що відновлюються, широкого впровадження новітніх технологій;

• зберігання просторової і видової розмаїтості і цілісності природних об'єктів і комплексів;

• наукове обґрунтування узгодження економічних, екологічних і соціальних інтересів суспільства на основі об'єднання міждисциплінарних знань екологічних, соціальних, природних і технічних наук і прогнозування стана навколишнього природного середовища;

• обов'язковість екологічної експертизи;

• гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього природного середовища, формування у населення екологічного світогляду;

• науково обґрунтоване нормування впливу господарської й іншої діяльності на навколишнє природне середовище;

• безплатність загального і платність спеціального використання природних ресурсів для господарської діяльності;

• стягнення плати за забруднення навколишнього природного середовища і погіршення якості природних ресурсів, компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

• вирішення питань охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів з урахуванням антропогенної змінюваності території, сукупної дії чинників, що негативно впливають на екологічну обстановку;

• об'єднання заходів стимулювання і відповідальності в справі охорони навколишнього природного середовища;

• вирішення проблем охорони навколишнього природного середовища на основі широкого міжнародного співробітництва.

Екологічне право, яке є самостійною галуззю права, широко взаємодіє з іншими галузями права, що мають відмінний від екологічного права предмет і метод правового регулювання.

Так, в адміністративному праві передбачається велика кількість розпоряджень, спрямованих на захист навколишнього середовища: це насамперед норми, що передбачають адміністративну відповідальність за екологічні правопорушення.

Кримінальне право України також містить чимало еколого-правових норм, що закріплюють суспільну небезпеку діянь, що відбуваються. Кримінальний Кодекс України містить декілька розділів, у яких перераховані види екологічних злочинів, які належать кримінальному покаранню: - «Злочини проти власності», «Злочини проти навколишнього природного середовища», «Злочини проти суспільної безпеки», «Злочини проти безпеки виробництва», «Злочини проти суспільного порядку і моральності» і «Злочини проти миру, безпеки людства і міжнародного правопорядку».

Слід зазначити, що взаємодія екологічного права з іншими галузями права відбувається, як правило, на заключній стадії, тобто тоді, коли наступає необхідність застосування мір еколого-правової відповідальності. Про це свідчить також взаємозв'язок екологічного права з цивільним і трудовим правом, оскільки дані галузі регулюють порядок застосування мір дисциплінарної і майнової відповідальності. Важко назвати галузі права, із якими не взаємодіяло б екологічне право. У цей перелік можна включити господарське і фінансове право, кримінально-процесуальні і цивільно-процесуальні норми і т.д.

Можна вважати, що тільки шлюбно-сімейне право не має прямого відношення до регулювання охорони навколишнього середовища, хоча можна з упевненістю підтверджувати, що процес зміцнення сім'ї, її благоденство багато в чому визначається сприятливими умовами життя.