Рекомендована література

1. Кодекс України про надра: прийняти 26.07.1994 // Відомості ВР України. – 1994. – № 36. – Ст. 340.

2. Гірничий закон України, від 06.10.1999, № 1127-14 // www.rada.gov.ua

3. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України: прийняти 25.06.1991 // Відомості ВР України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.

4. Кодекс України про адміністративні правопорушення: прийнятий у 1984 р. із змінами та доповненнями на теперішній час // www.rada.gov.ua

5. Кримінальний Кодекс України: прийнятий 06.04.2001 // www.rada.gov.ua

6. Про затвердження Інструкції про умови і правила провадження підприємницької діяльності (ліцензійні умови) з пошуку (розвідки) та експлуатації родовищ корисних копалин та контроль за їх дотриманням: Ліцензійна палата України, Державний комітет України по геології і використанню надр: Наказ 33/58 від 08.04.1999 // www.rada.gov.ua

7. Тимчасовий Порядок справляння плати за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин: Постанова КМ України № 85 від 08.02.1994 // www.rada.gov.ua.

8. Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Особенные части учебных курсов. Под ред. Погребного А.А. и Каракаша И.И.-Х.: «Одиссей», 2001.-С. 170-195.

9. Баб’як О.С., Беленчук П.Д., Чирва Ю.А. Екологічне право України.-К.: Атіка, 2000.-С. 121-129.

10. Боголюбов С.А. Экологическое право. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – С. 257-274.

11. Бринчук М.М. Экологическое право (право окружающей среды). – М.: Юристъ, 1999. – С. 522-526.

12. Екологічне право України (Загальна частина) / В.К. Попов, А.П. Гетьман, С.В. Разметаєв та ін. – Харків: Право, 2001. – С. 264-282.

13. Экология / С.А. Боголюбов, Е.М. Биленков, М.А. Геталов и др. – М.: Знание, 1997. – С. 36-42.

Тема 11. Правовий режим використання і охорони вод План

1. Поняття правового режиму використання й охорони вод. Водний фонд України.

2. Право власності на водні об'єкти і право водокористування.

3. Правові заходи охорони вод.

4. Управління водокористуванням і охороною вод.

5. Відповідальність за порушення законодавства про водні ресурси.

1. Поняття правового режиму використання і

ОХОРОНИ ВОД. ВОДНИЙ ФОНД УКРАЇНИ

Водні ресурси являють собою обсяги поверхневих, підземних і морських вод відповідної території. Створений в Україні господарський комплекс потребує значних обсягів води. Найбільші валові потреби у ній населення та галузей економіки були у 1990 році – 103 куб. кілометри, а у 1999 році вони зменшилися до 60,7 куб. кілометра. Задовольняються ці потреби забором води з поверхневих джерел на 26 %, підземних – 5 %, морської води – 1 % і за рахунок вод, залучених в оборотні і повторно-послідовні системи, - на 67 %.

Спираючись на положення водного законодавства, слід, насамперед, визначити поняття вод. Води бувають поверхневі, підземні, морські, і входять до складу природних ланок кругообігу води.

Поверхневі води - це води різноманітних водних об'єктів, що знаходяться на земній поверхні.

Підземні води знаходяться нижче рівня земної поверхні в товщах гірничих порід верхньої частини земної кори в усіх фізичних станах.

Водне законодавство України дає визначення поняттям «водні об'єкти і «водні ресурси», що є невід'ємною частиною водного фонду України.

Водний об'єкт - сформований природою або створений штучно об'єкт ландшафту або геологічної структури, де зосереджуються води (ріка, озеро, море, водоймище, канал, водоносний обрій).

Не належать до водних об'єктів, а отже, не підлягають включенню у поняття вод, води, вилучені з різноманітних водних об'єктів. У даному випадку мова йде про воду, що тече із крана в наших будинках або використовується в технологічному процесі. Відношення в сфері використання такої води регламентуються Законом України «Про питну воду та питне водопостачання», цивільним, санітарним та іншим законодавством України і не належать до об'єктів правового регулювання водного законодавства.

Таким чином, варто визначити, що правовий режим використання й охорони вод являє собою систему правових норм, що регулюють суспільні відносини в сфері використання, відтворення й охорони водних ресурсів.

Основним джерелом, що регулює зазначену групу суспільних відносин, є Водний Кодекс України, що (у комплексі з заходами організаційного, правового, економічного і виховного характеру) покликаний сприяти удосконалюванню екологічного правопорядку і забезпеченню екологічної безпеки населення України, а також більш ефективному, науково обґрунтованому використанню вод та їхньої охороні від забруднення, засмічення і виснаження.

Крім вищевказаного Водного Кодексу України, правовідносини в галузі використання, відтворення й охорони водних ресурсів в Україні регламентуються законами України «Про охорону навколишнього природного середовища»,«Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства», «Про питну воду та питне водопостачання», а також іншими актами законодавства.

Стаття 2 Водного Кодексу України (далі - ВК України) визначає основну задачу водного законодавства - регулювання правових відношень для забезпечення зберігання, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення і виснаження, попередження шкідливих дій у відношенні вод і ліквідації їхніх наслідків, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на здійснення водокористування.

Далі стаття встановлює, що земельні, гірничі, лісові відношення, а також відношення в галузі використання інших природних ресурсів, що виникають під час користування водними об'єктами, регулюються відповідним законодавством України.

Однією з найважливіших функцій води є використання її у якості пиття. Правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямованої на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров’я людини питною водою, регулюються Законом України «Про питну воду та питне водопостачання».

Стаття 3 ВК України встановлює, що усі води (водні об'єкти) на території України складають її водний фонд. До водного фонду України належать такі водні об'єкти:

1) поверхневі води, до складу яких входять:

• природні водойми (озера), водотоки (ріки, струмки),

• штучні водойми (водоймища, ставки) і канали,

• інші водні об'єкти;

2) підземні води і джерела;

3) внутрішні морські води і територіальне море.

Законодавство також визначає коло об'єктів, що належать до земель водного фонду України. Стаття 4 ВК України встановлює, що до зазначених об'єктів варто віднести землі зайняті:

• морями, ріками, озерами, водоймищами, іншими водоймами, болотами, а також островами;

• прибережними захисними смугами вздовж морів, рік і біля водойм;

• гідротехнічними, іншими водогосподарчими спорудженнями і каналами, а також землі, виділені під смуги відводу для них;

• береговими смугами водних шляхів.

Всі водні об'єкти на території України підрозділяються на об'єкти загальнодержавного і місцевого значення. У відповідності зі ст. 5 ВК України, до водних об'єктів загальнодержавного значення належать:

• внутрішні морські води і територіальне море;

• підземні води, що є джерелом централізованого водопостачання;

• поверхневі води (озера, водоймища, ріки, канали), що знаходяться і використовуються на території декількох областей, а також їхні притоки всіх порядків;

• водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також води, віднесені до категорії лікувальних.

У зазначеній статті також говориться, що до водних об'єктів місцевого значення можна віднести:

• поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і не належать до водних об'єктів загальнодержавного значення;

• підземні води, що не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.