Рекомендована література

1. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України: прийнятий 25.06.1991 // Відомості ВР України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.

2. Земельний Кодекс України: прийнятий 21.10.2001 // Голос України. – № 217-218 от 20.11.2001.

3. Про плату за землю: Закон України від 19.09.1996 // Відомості ВР України. – 1996. – № 45. – Ст. 238.

4. Про меліорацію земель: Закон України від 14.01.2000, № 1389 – 14.

5. Про Рекомендації парламентських слухань “Підтоплення земель України: проблеми та шляхи подолання”: Постанова ВР України від 06.03.2003 р. № 609-IV // Відомості ВР України.-2003.-№ 26.-Ст. 203.

6. Кодекс України про адміністративні правопорушення: прийняти у 1984 р. із змінами та доповненнями на теперішній час.

7. Кримінальний Кодекс України: прийнятий 06.04.2001.

8. Про фермерське господарство. Закон України від 19.06.2003 № 973-IV // Відомості ВР України. – 2003. – № 45. – Ст. 363.

9. Про колективне сільськогосподарське підприємство: Закон України від 14.02.1992.

10. Про відходи. Закон України № 187/98-ВР від 05.03.1998.

11. Про порядок грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів). Наказ Держкомземресурсів № 86/19/148/86/76/88 від 29.08.1997.

12. Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Особенные части учебных курсов. Под ред. Погребного А.А. и Каракаша И.И.-Х.: «Одиссей», 2001.-С. 112-301, 481-500.

13. Андрейцев В.І. Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні. – К.: Істина, 1999. – 319 с.

14. Андрейцев В.І. Екологічне і земельне право України: Практикум для студентів юридичних вузів і факультетів. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 217 с.

15. Баб’як О.С., Беленчук П.Д., Чирва Ю.А. Екологічне право України.-К.: Атіка, 2000.-С. 113-121.

16. Боголюбов С.А. Экологическое право. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – С. 239-256.

17. Бринчук М.М. Экологическое право (право окружающей среды). – М.: Юристъ, 1999. – С. 513-522.

18. Екологічне право України (Загальна частина) / В.К. Попов, А.П. Гетьман, С.В. Разметаєв та ін. – Харків: Право, 2001. – С. 195-244.

19. Экология / С.А. Боголюбов, Е.М. Биленков, М.А. Геталов и др. – М.: Знание, 1997. – С. 28-53.

Тема 10. Правовий режим використання і охорони надр План

1. Поняття правового режиму використання й охорони надр. Законодавство про надра.

2. Право власності на надра і право надрокористування.

3. Правові заходи охорони надр.

4. Управління надрокористуванням і охороною надр.

5. Відповідальність за порушення законодавства про надра.

1. Поняття правового режиму використання і

ОХОРОНИ НАДР. ЗАКОНОДАВСТВО ПРО НАДРА

У юридичному змісті надра являють собою частину земної кори, що розташована під поверхнею суші і дном водойм і простирається до глибин, доступних для геологічного вивчення й освоєння.

З вищесказаного випливає, що надра не мають чітко позначеної нижньої межі, а простираються всередину до ядра Землі. Таким чином, утвориться конус, підставою якого є поверхня земної протоки в межах території України, заповнений органічними і неорганічними речовинами, що знаходяться у твердому, рідкому і газоподібному стані. На поверхні землі надра фактично стикаються з землею (наприклад, при здійсненні відкритої розробки вугілля).

З усього вищевикладеного можна зробити висновок, що правовий режим використання й охорони надр являє собою сукупність правових норм, що регламентують відповідне коло суспільних відносин по використанню, відтворенню й охороні надр.

В Україні відношення, пов'язані з використанням і охороною надр регламентуються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Кодексом України про надра й іншими актами законодавств України, що приймаються відповідно до вищевказаного. Основним законодавчим актом, що регулює зазначені відношення, є Кодекс України про надра, що має яскраво виражену цільову спрямованість, в основі якої - раціональне використання, відтворення й охорона надр, а також забезпечення комплексного підходу до вирішення багатьох питань, що виникають при регулюванні вищевказаної групи суспільних відносин.

Ст. 2 Кодексу України про надра (далі КпН України) визначає завдання законодавства про надра: регулювання гірничих відношень з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у матеріальній сировині та інших потребах суспільного виробництва; охорона надр, гарантування фахової безпеки людей, майна і навколишнього природного середовища; охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій і громадян.

Таким чином, корисність надр для людини складається в тому, що вони є джерелом матеріальної сировини, корисних копалин та інших матеріалів. Надра - об'єкт для проведення наукових досліджень. Поряд з цим, вони використовуються для устрою підземних споруджень і комунікацій, (наприклад, сховищ, ліній метро, трубопроводів і т.д.). Більш докладно це питання буде розглянуте у наступних розділах, при вивченні окремих видів користування надрами.

Далі варто визначити, що являє собою державний фонд надр і державний фонд родовищ корисних копалин. Ст. 5 КпН України встановлює, що державний фонд надр містить у собі як ділянки надр, що використовуються, так і ділянки надр, не вилучені для користування, у тому числі континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

У свою чергу, родовища корисних копалин являють собою накопичення мінеральних речовин у надрах, на поверхні землі, у джерелах вод і газів, на дні водойм, що по кількості, якості й умовам залягання є придатними для промислового використання.

Також дається визначення техногенних родовищ корисних копалин, що являють собою місця, де накопичилися відходи видобування, збагачення і переробки мінеральної сировини, запаси яких оцінені і мають промислове значення. Таки родовища можуть виникнути також внаслідок втрат при зберіганні, транспортуванню і використанні продуктів переробки мінеральної сировини.

Всі родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, із запасами, оціненими як промислові, складають Державний фонд родовищ корисних копалин, а усі попередньо оцінені родовища корисних копалин - резерв даного фонду. Державний фонд родовищ корисних копалин є частиною Державного фонду надр.

Державний фонд родовищ корисних копалин формується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань геології і використання надр. У свою чергу, Державний фонд надр формується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань геології і використання надр спільно зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці.

Однієї з основних складовою Державного фонду надр є корисні копалини. Корисні копалини по своєму призначенню підрозділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення (ст. 6 КпН України). Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного або місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органа виконавчої влади з питань геології і використання надр.

Відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 р. № 827, до корисних копалин загальнодержавного значення належать: природний газ; вугілля; пальні сланці; чорні і кольорові метали (наприклад, залізо, марганець, алюміній, магній, свинець, сурма і ряд інших); шляхетні метали (платина, золото, срібло); неметали (вогнетривка сировина, хімічна, агрохімічне сировина, гірничорудна сировина, сировина ювелірне, будівельне і т.д.); підземні і поверхневі води (мінеральні, прісні, промислові, мінеральні бруди та ін.); інертні гази (аргон, гелій, криптон, неон).

Вищевказана Постанова встановлює також Перелік корисних копалин місцевого значення, до числа яких належать: сировина для хімічної меліорації ґрунтів (вапняк, гіпс, сапропель та ін.); сировина для будівельного вапна і гіпсу (крейда, гіпс, вапняк та ін.); сировина для бутового каменю (граніт, мігматит, порфірит, туф і т.д.); сировина піщано-гравійне (черепашка, галька, гравій, пісок і т.д.); цегляно-черепична сировина (аргіліт, глина легкоплавка, сланець, суглинок та ін.).