6. Відповідальність за порушення

ЗЕМЕЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Особи, винні в порушенні вимог земельного законодавства, несуть адміністративну, кримінальну і цивільно-правову відповідальність відповідно до законодавства України. Ст. 210 ЗК України визначає, що за вчинення незаконних угод із землею, а також угод, укладених власниками землі, із порушенням встановленого для них порядку придбання або відчуженості земельних ділянок, наступає цивільно-правова відповідальність, яка спричиняє за собою визнання зазначених угод недійсними, що здійснюється в судовому порядку. Також законодавство визначає, що земельна ділянка може бути вилучена у особи, якщо судом буде встановлено, що вона була придбана за рахунок прибутків, отриманих від злочинної діяльності.

Також Земельний Кодекс України передбачає (ст. 211) перелік дій, за вчинення яких фізичні і юридичні особи піддаються мірам адміністративного, кримінального і цивільно-правового впливу. До таких дій можна віднести:

• укладання угод з порушенням земельного законодавства;

• самовільне заняття земельних ділянок;

• псування сільськогосподарських та інших земель, забруднення їх хімічними і радіоактивними речовинами, стічними водами, засміченими промисловими, побутовими й іншими відходами;

• розміщення, проектування, будівництво, запровадження в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель;

• невиконання вимог до використання земель по цільовому призначенню;

• порушення термінів повернення тимчасово зайнятих земель або невиконання зобов'язань по приведенню їх у стан, придатний для використання їх по призначенню;

• знищення межових знаків;

• приховування від урахування і реєстрації, перекручування даних про стан земель, розмірах і кількості земельних ділянок;

• непроведення рекультивації порушених земель;

• знищення або пошкодження протиерозійних і гідротехнічних споруджень, захисних насаджень;

• невиконання умов зняття, зберігання і нанесення родючого прошарку ґрунту;

• самовільне відхилення від проектів землеустрою;

• відхилення від державної реєстрації земельних ділянок і надання недостовірної інформації про неї;

• порушення термінів розгляду заяв із приводу земельних ділянок.

Законодавством України може бути встановлена відповідальність і за інші види порушень земельного законодавства. Кодекс України про адміністративні правопорушення встановлює відповідальність:

• за порушення правил використання земель (ст. 53 КУАП);

• самовільне заняття земельної ділянки (ст. 53¹ КУАП);

• приховування або перекручування даних земельного кадастру (ст. 53² КУАП);

• несвоєчасне повернення тимчасово зайнятих земель або неприведення їх у стан, придатний для використання по призначенню (ст. 54 КУАП);

• самовільне відхилення від проектів внутрішньогосподарського землеустрою (ст. 55 КУАП);

• знищення межових знаків (ст. 56 КУАП).

Кримінальна відповідальність наступає відповідно до Кримінального Кодексу (КК) України:

• за самовільне заняття земельної ділянки і самовільне будівництво (ст. 195 КК);

• навмисне знищення або пошкодження майна (ст. 198 КК);

• порушення правил екологічної безпеки (ст. 242 КК);

• незастосування заходів для ліквідації екологічного забруднення (ст. 243 КК);

• приховування або перекручування відомостей про екологічну обстановку або захворюваність населення (ст. 244 КК);

• забруднення або псування земель (ст. 245 КК);

• безгосподарське використання земель (ст. 260 КК).

Цивільно-правова відповідальність у сфері екології припускає відшкодування шкоди за збиток, заподіяний власникам земельних ділянок і землекористувачам. Ст. 156 ЗК України встановлює підстави відшкодування шкоди власникам земельних ділянок і землекористувачам внаслідок:

• вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

• тимчасового заняття сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників для інших видів використання;

• встановлення обмежень по використанню земельних ділянок;

• погіршення якості ґрунтового покрову та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників;

• приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників у негожий для використання стан;

• неотримання прибутків за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відшкодування шкоди власникам землі і землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, громадяни і юридичні особи, що використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, громадяни і юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, у тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими й іншими відходами і стічними водами (ст. 157 ЗК України). Порядок визначення і відшкодування шкоди власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З питань здійснення права власності на землю і землекористування, а також застосування мір юридичної відповідальності за порушення вимог земельного законодавства можуть виникати суперечки, що вирішуються у встановленому законом порядку.

Земельні суперечки вирішуються судами, органами місцевого самоврядування й органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів (ст. 158 ЗК України). Виключно судом вирішуються земельні суперечки з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що знаходяться у власності громадян і юридичних осіб, а також суперечки по розмежуванню територій сіл, селищ, міст, районів і областей.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні суперечки в межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, які знаходяться у власності і користуванні громадян, і щодо дотримання громадянами правил добросусідства, а також суперечки по розмежуванню меж районів у містах.

Органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів вирішують земельні суперечки по межах земельних ділянок, що знаходяться поза населеними пунктами, і обмежень у використанні земель і земельних сервітутів.

Далі зазначена стаття передбачає, що у випадку незгоди власників землі або землекористувачів із рішенням органів місцевого самоврядування, органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів суперечка вирішується судом.