5. Загальна характеристика кримінальної

ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЕКОЛОГІЧНІ ЗЛОЧИНИ

Одним з основних видів юридичної відповідальності в сфері екології можна вважати кримінальну відповідальність, сутність якої полягає в застосуванні мір кримінально-правового покарання до осіб, винних у вчиненні злочини, що відрізняється високим рівнем екологічної небезпеки для навколишнього природного середовища, природних ресурсів, життя і здоров'я людей.

У якості суб'єктів кримінальної відповідальності виступають громадяни і посадові особи, винні у вчиненні злочини, що посягає на встановлений порядок використання природних ресурсів, охорони навколишнього середовища і забезпечення екологічної безпеки населення.

Суб'єктивна сторона складів екологічних злочинів виражається як правило у формі непрямого наміру, коли особа усвідомить суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає можливість настання негативних для стана навколишнього природного середовища або здоров'я людини наслідків і свідомо припускає їх настання. У ряді статей, пов'язаних з забрудненням природного середовища, порушенням правил поводження з небезпечними речовинами й відходами, вина виражається у формі необережності.

Норми, що регулюють порядок застосування мір кримінально-правової відповідальності в галузі екології містяться в прийнятому нещодавно Кримінальному Кодексі України, що вступив в дію з першого вересня 2001 р. і зосереджені в декількох главах зазначеного законодавчого акта. Діяння, за вчинення яких закон передбачає кримінальну відповідальність, перераховані в таких розділах.

Розділ VI. «Злочини проти власності»:

• самовільне заняття земельної ділянки і самовільне будівництво (ст. 195 КК);

• навмисне знищення або пошкодження майна (ст. 198 КК).

Новий Кримінальний Кодекс містить спеціальний розділ, присвячений злочинам проти навколишнього природного середовища.

Розділ VIII. «Злочини проти навколишнього природного середовища»:

• порушення правил екологічної безпеки (ст. 242 КК);

• незастосування заходів для ліквідації екологічного забруднення (ст. 243 КК);

• приховування або перекручування відомостей про екологічну обстановку або захворюваність населення (ст. 244 КК);

• забруднення або псування земель (ст. 245 КК);

• порушення правил охорони надр (ст. 246 КК);

• забруднення атмосферного повітря (ст. 247 КК);

• порушення правил охорони вод (ст. 248 КК);

• забруднення моря (ст. 249 КК);

• порушення законодавства про континентальний шельф України (ст. 250 КК);

• знищення або пошкодження лісових масивів (ст. 251 КК);

• незаконна порубка лісу (ст. 252 КК);

• порушення законодавства про захист рослин (ст. 253 КК);

• незаконне полювання (ст. 254 КК);

• незаконне заняття рибним, тваринним або іншим водним видобувним промислом (ст. 255 КК);

• проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів (ст. 256 КК);

• порушення ветеринарних правил (ст. 257 КК);

• навмисне знищення або пошкодження територій і об'єктів природно-заповідного фонду (ст. 258 КК);

• проектування або експлуатація споруджень без систем захисту навколишнього природного середовища (ст. 259 КК);

• безгосподарське використання земель (ст. 260 КК).

Розділ IX. «Злочини проти суспільної безпеки»:

• напад на об'єкти, що мають підвищену небезпеку для оточення (ст. 267 КК);

• крадіжка, присвоєння, здирство вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухових речовин або радіоактивних матеріалів, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим положенням (ст. 268 КК);

• незаконне поводження з радіоактивними матеріалами (ст. 271 КК);

• загроза вчинення розкрадання або використання радіоактивних матеріалів (ст. 272 КК);

• порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими й іншими речовинами, а також із радіоактивними матеріалами (ст. 273 КК);

• незаконний ввіз на територію України відходів та іншої вторинної сировини (ст. 274 КК);

• порушення встановлених законодавством правил пожежної безпеки (ст. 276 КК).

Розділ X. «Злочини проти безпеки виробництва»:

• порушення правил безпеки під час проведення робіт з підвищеною небезпекою (ст. 278 КК);

• порушення на виробництві правил хімічної і біологічної безпеки (ст. 279 КК);

• порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах (ст. 280 КК);

• порушення правил ядерної або радіаційної безпеки (ст. 281 КК).

Розділ XII. «Злочини проти суспільного порядку і моральності»:

• знищення, руйнація або псування пам'ятників історії і культури (ст. 305 КК);

• жорстоке поводження з тваринами (ст. 306 КК).

Розділ XX. «Злочини проти міру, безпеки людства і міжнародного правопорядку»:

• екоцид (ст. 453 КК).

Кримінальне законодавство України передбачає такі види санкцій за вчинення злочинів в галузі екології:

• позбавлення волі;

• виправні роботи;

• арешт;

• кримінальний штраф;

• конфіскація незаконно добутого, а також знарядь злочину;

• позбавлення права займати відповідну посаду або займатися визначеною діяльністю.

При застосуванні мір кримінально-правового впливу враховується характер зробленого злочину, особистість злочинця, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.

Оцінюючи практику застосування мір кримінальної відповідальності за вчинення екологічних злочинів, можна зробити висновок про їх малоефективність. В основному застосовуються норми про відповідальність за злочини й інші правопорушення, пов'язані з незаконним захопленням природних ресурсів (браконьєрство, незаконна порубка лісу, незаконна розробка надр і т.д.) і цілком відсутні або складають мінімальні кількісні показники кримінальні справи, пов'язані з найбільше масовими і небезпечними порушеннями, як-от - із забрудненням водного і повітряного басейнів.