1) Загальне управління:

• створення системи органів управління в сфері взаємодії суспільства і природи;

• підзаконна нормотворчість, тобто прийняття відповідних нормативно-правових актів підзаконного характеру спеціальними органами виконавчої влади в межах своєї компетенції;

• координація діяльності по управлінню природокористуванням і охороною навколишнього середовища;

• спостереження за станом навколишнього природного середовища;

• контроль за дотриманням норм і вимог природоохоронного законодавства в процесі здійснення екологічно небезпечної діяльності.

2) Спеціальне управління:

• прогнозування;

• нормування і стандартизація;

• екологічне ліцензування;

• екологічне лімітування;

• екологічна сертифікація;

• здійснення державної і громадської екологічної експертизи;

• планування використання й охорони природних ресурсів і поліпшення стана навколишнього природного середовища;

• екологічний аудит;

• екологічне інформування;

• ведення природноресурсових кадастрів і Червоної книги, тобто урахування стана окремих природних об'єктів і навколишнього середовища в цілому;

• розподіл і перерозподіл природних ресурсів;

• вирішення в адміністративному порядку спорів про право природокористування й охорони навколишнього природного середовища.

2. Суб'єктний склад:

• державне управління в галузі природокористування й охорони навколишнього природного середовища, що є складовою частиною державного управління в цілому: здійснюється, як правило, системою органів загальної компетенції, що мають особливі адміністративні і правові засоби для забезпечення реалізації екологічних вимог законодавства. Для них характерна і наявність можливості застосування в разі потреби мір державного примусу. На органи, що здійснюють державне управління, покладається найбільша відповідальність за забезпечення охорони навколишнього середовища й екологічної безпеки населення;

• галузеве (відомче) управління здійснюється різноманітними спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади в межах сфери своєї діяльності, сутність якого визначається специфікою окремої галузі промисловості, характером підприємств, що входять у її систему, масштабами і видами шкідливого впливу на природне середовище;

• виробниче управління в галузі природокористування й охорони навколишнього середовища: його зміст визначається задачами конкретного підприємства по виконанню вимог, запропонованих до його діяльності еколого-правовими нормами. Це управління здійснюється як різноманітними функціональними службами (механіками, енергетиками, відділами збуту, контролю і т.д.), так і спеціально утворюваними відділеннями (службами) по охороні навколишнього природного середовища;

• громадське управління природокористуванням і охороною навколишнього середовища: здійснюється громадськими об’єднаннями й організаціями, що мають природоохоронну спрямованість, а також окремими громадянами.

Таким чином, суб'єктами управління в галузі екології є фізичні і юридичні особи, що здійснюють організаційно-розпорядницькі, координаційні, контрольні й інші функції в галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки населення.

Всі суб'єкти, що здійснюють управління в сфері природокористування й охорони навколишнього природного середовища підрозділяються на дві групи:

1) органи державної влади і місцевого самоврядування;

2) громадські об’єднання, організації й окремі громадяни.