Рекомендована література

1. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України: прийнятий 25.06.1991 // Відомості ВР України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.

2. Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку: Закон України: прийняти 08.02.1995 // Відомості ВР України. – 1995. – № 12. – Ст. 81.

3. Про поводження з радіоактивними відходами: Закон України: прийняти 30.06.1995 // Відомості ВР України. – 1995. – № 27. – Ст. 199.

4. Концепція (основи державної політики) національної безпеки України: Постанова ВР України від 16.01.1997 // Відомості ВР України. – 1997. – № 10. – Ст. 85.

5. Про основні напрямки державної політики України в галузі охорони навколишнього середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки: Постанова ВР України від 05.03.1998 // Відомості ВР України. – 1998. – № 38-39. – Ст. 248.

6. Загальнодержавна програма поводження з токсичними відходами: Закон України від 19.09.2000, № 1947-ІІІ // Відомості ВР України. – 2000. – № 44. – Ст. – 374.

7. Про зону надзвичайної екологічної ситуації: Закон України від 13.07.2000, №1908-ІІІ // Відомості ВР України. – 2000. – № 42. – Ст. 348.

8. Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Особенные части учебных курсов. Под ред. Погребного А.А. и Каракаша И.И.-Х.: «Одиссей», 2001.-С. 520-539.

9. Андрейцев В.І. Екологічне право (Загальна частина). – К.: Вентурі, 1996. – С. 87-99.

10. Андрейцев В.І. Екологічне право та проблеми екологічної безпеки // Радянське право. – 1990. – № 4. – С. 32-36.

11. Баб’як О.С., Беленчук П.Д., Чирва Ю.А. Екологічне право України.-К.: Атіка, 2000.-С. 81-102.

12. Барбашова Н. Правове забезпечення екологічної безпеки: роль масштабного фактору // Право України. – 1999. – № 3. – С. 47-49.

13. Барбашова Н. Забезпечення екологічної безпеки при використанні у господарській діяльності ядерної енергії // Право України. – 1998. – № 6. – С. 43-47.

14. Колбасов О.С. Концепция экологической безопасности (юридический аспект) // Советское государство и право. – 1988. – № 5. – С. 3-11.

15. Шемшученко Ю.С. Человек и его право на безопасную (здоровую) окружающую среду // Государство и право. – 1993. – № 10. – С. 120-125.

16. Екологічне право України (Загальна частина) / В.К. Попов, А.П. Гетьман, С.В. Разметаєв та ін. – Харків: Право, 2001. – С. 145-163.

17. Экология / С.А. Боголюбов, Е.М. Биленков, М.А. Геталов и др. – М.: Знание, 1997. – С. 96-111.

Тема 6. Правове регулювання управління

В ГАЛУЗІ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ І

ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

План

1. Поняття і види управління в галузі природокористування й охорони навколишнього середовища.

2. Класифікація органів, що здійснюють управління природокористуванням і охороною природного середовища.

3. Функції управління в галузі екології.

4. Загальна характеристика діяльності громадських об’єднань в галузі охорони навколишнього середовища.

1. Поняття і види управління в галузі

ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ І ОХОРОНИ

НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Управління в галузі природокористування й охорони навколишнього середовища являє собою урегульовану еколого-правовими нормами діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських об’єднань, що спрямована на забезпечення ефективного використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки населення, яка здійснюється відповідно до вимог законодавства.

Суспільна цінність екологічних прав у цілому і права громадян на сприятливе для життя і здоров'я навколишнє середовище, зокрема, виявляється насамперед у можливості реалізації відповідних правових розпоряджень. У зв'язку з цим задачею управління в галузі природокористування й охорони навколишнього середовища є послідовна реалізація вимог законодавства щодо розпорядження природними ресурсами, організація їх раціонального використання, охорона навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки населення.

Управління природокористуванням і охороною навколишнього природного середовища здійснюється на підставі спеціалізованих принципів, у числі яких можна назвати такі:

• законність означає, що кожний суб'єкт, який здійснює управління природокористуванням і охороною навколишнього середовище повинен здійснювати свої функції в суворій відповідності з вимогами екологічного законодавства;

• комплексний підхід до рішення питань раціонального природокористування й охорони навколишнього природного середовища обумовлений наявністю об'єктивних законів єдності природи, взаємозв'язком явищ і процесів, що відбуваються в ній;

• сполучення цивільно-правових і адміністративно-правових методів при організації управління в галузі природокористування охорони природного середовища, тобто в процесі здійснення зазначеної діяльності, повинні розумно сполучитися як переконання, так і примус: тут важливо те, на якому рівні здійснюється відповідне управління.

Види управління в галузі охорони навколишнього середовища класифікуються по таких критеріях.

• Характер здійснюваних функцій: