Рекомендована література

1. Конституція України // Відомості ВР України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Про власність : Закон України: прийняти 07.02.1991 // Відомості ВР України. – 1991. – № 20. – Ст. 249.

3. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України: прийнятий 25.06.1991 // Відомості ВР України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.

4. Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Общие части учебных курсов. Под ред. Погребного А.А. и Каракаша И.И.-Х.: «Одиссей», 2001.-С. 247-283.

5. Андрейцев В.І. Екологічне право (Загальна частина). – К.: Вентурі, 1996. – С. 54-65.

6. Баб’як О.С., Беленчук П.Д., Чирва Ю.А. Екологічне право України.-К.: Атіка, 2000.-С. 46-52.

7. Барбашова Н.В. Особенности правового обеспечения экологической безопасности в условиях формирования института частной собственности // Вісник Донецького університету. Серія В. Економіка і право. – 2000. – № 1. – С. 151-156.

8. Бринчук М.М. Экологическое право (право окружающей среды). – М.: Юристъ, 1999. – С. 164-194.

9. Розовский Б.Г., Ворсинов Г.Т. Экологическое право: Учеб. пос.-Луганск: ИЭП АНУ, 1994.-С. 14-19.

10. Экологическое право и рынок. Сб. статей / Под ред. М.М. Бринчука и О.Л. Дубовик. – М.: РАН, Ин-т госуд.-правовых исследований, 1994. – 295 с.

11. Малышева Н.Р. Гармонизация экологического законодательства в Европе. – К.: КІТ, 1996. – С. 110-139.

12. Разметаев С.В. Право собственности на природные ресурсы в Украине. – Харьков: Основа, 1995. – С. 5.

13. Власник і право власності: Збірник наук. праць / За ред. Шевченко Я.М. – К.: Наук. Думка, 1994. – С. 155.

14. Екологічне право України (Загальна частина) / В.К. Попов, А.П. Гетьман, С.В. Разметаєв та ін. – Харків: Право, 2001. – С. 83-118.

Тема 4. Право природокористування План

1. Поняття і види права природокористування.

2. Суб'єкти й об'єкти права природокористування.

3. Підстави виникнення і підстави припинення права природокористування.

4. Зміст права природокористування.

1. Поняття і види права природокористування

Розглядаючи право природокористування в контексті екологічного права, слід зазначити, що його значення визначається можливістю задовольняти різноманітні потреби людини і підтримувати її життя на належному рівні, але одночасно є і найбільше значним чинником шкідливого впливу на навколишнє природне середовище. Ефективне і раціональне використання людиною природних ресурсів регламентується еколого-правовими нормами. Зокрема, здійснена в останні роки кодифікація законодавства, що регулює порядок використання різноманітних природних ресурсів, свідчить про наявність більш неослабної уваги з боку держави до проблеми юридичного закріплення відношень природокористування.

Таким чином, можна заключити, що право природокористування являє собою систему правових норм, що регулюють відношення в галузі раціонального й ефективного використання людиною природних ресурсів із метою задоволення різноманітних потреб.

Такі норми зосереджені в спеціальних нормативно-правових актах, що регламентують так називані природноресурсові відношення: земельному, водному, лісовому, фауністичному і т.д. Деякі положення, що стосуються природокористування, передбачені також у Законах України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про екологічну експертизу» і в ряді інших законодавчих актів. Норми, що здійснюють регулювання відношень раціонального природокористування і передбачають відповідальність за порушення викладених у них вимог, містяться також у цивільному, адміністративному і кримінальному законодавстві.

Право природокористування прийнято розглядати в двох аспектах: об'єктивне і суб'єктивне право природокористування.

Право природокористування в об'єктивному змісті являє собою сукупність правових норм, що встановлюють підстави виникнення і припинення права природокористування, комплекс прав і обов'язків природокористувачів, а також юридичні засоби захисту прав суб'єктів природокористування.

Право природокористування в суб'єктивному змісті - це сукупність прав і обов'язків осіб, що здійснюють раціональне природокористування в галузі використання, відтворення й охорони природних ресурсів.

Здійснення природокористування в Україні базується на системі принципів, що являють собою основні правові ідеї, на основі яких регулюються відношення в галузі використання, відтворення й охорони природних ресурсів. До основних принципів природокористування можна віднести такі:

1. право природокористування є похідним від права власності: про наявність даного принципу доцільно вести мову тоді, коли власник і природокористувач - різні особи, наприклад, держава в особі спеціально уповноважених органів є власником визначеного природного об'єкта, тобто здійснює повноваження по володінню, користуванню і розпорядженню, у зв'язку з чим має право надання даного природного об'єкта у користування іншим особам;

2. природокористування повинно бути раціональним, тобто повинно відбуватися максимально ефективний витяг корисних властивостей з експлуатованого природного ресурсу. Зазначене використання повинно здійснюватися в гармонії з іншим природним середовищем, без збитку для її стана;

3. цільовий характер використання природних ресурсів: при оформленні документа на використання конкретного природного ресурсу вказується, для якої мети він призначений (наприклад, ліцензія на право користування надрами, дозвіл на спеціальне водокористування, лісорубальний квиток та ін.). Будь-яке відхилення від визначених законодавством і відображених у спеціальних документах цілей використання природних об'єктів розглядається як порушення еколого-правових норм;

4. платність і безплатність природокористування означає, що кожний суб'єкт, який здійснює діяльність по спеціальному використанню, відтворенню й охороні природних ресурсів зобов'язаний вносити встановлену законом плату за зазначені дії; принцип безоплатності поширюється на осіб, що здійснюють загальне природокористування, тобто таке, що не потребує спеціального дозволу;

5. внесення плати за погіршення якості природних ресурсів: кожний природокористувач, здійснюючи експлуатацію конкретного природного об'єкта засобами, що спричинили погіршення його якісного стана, зобов'язаний сплатити за свої дії встановлену законом грошову суму;

6. стимулювання ефективного природокористування означає наявність комплексу заходів, що здійснюються державою в особі спеціально уповноважених органів по організації додаткових заохочень особам, що здійснюють діяльність по використанню, відтворенню й охороні природних ресурсів із найменшими матеріальними витратами і з найбільшими якісними показниками (наприклад, надання пільгового кредитування й оподатковування фізичним і юридичним особам);

7. нормування і лімітування природокористування: із метою більш ефективної організації використання, відтворення й охорони природних об'єктів держава в особі спеціально уповноважених органів здійснює вищевказані дії.

Види права природокористування можна визначити, спираючись на різноманітні класифікаційні критерії: