4. Поняття та ознаки держави

Держава з'явилася на певному етапі розвитку суспільства як форма організації соціальних відносин, спосіб об'єднання людей у єдиний соціальний організм. Виникнення держави відбило ускладнення соціальної структури суспільства, потребу у встановленні іншого порядку взаємин між його членами й у зв'язку з цим держава принципово відрізняється від попередньої їй форми організації людей – родової громади.

Держава являє собою складне явище громадського життя і тому її характеристика звичайно подається через перерахування основних її ознак. Набір таких складових у різних авторів не завжди збігається. Разом з тим, частіше виділяють наступні ознаки:

1) публічну політичну владу, тобто владу, що належить вузькому колу людей і втілену в апараті управління та примусу, що відділений від населення (у родовій організації влада носить публічно-самоуправлінський характер, оскільки суб'єкт влади й об'єкт влади збігаються);

2) територію, що визначає просторові межі державної влади. Територія – відділена границями частина суші, водяного і повітряного простору, на яку поширюється суверенітет держави. Все населення, що проживає на цій території, підкоряється державній владі. Саме об'єднання людей за ознакою проживання в межах визначеної території, насамперед відрізняє державу від родової організації, у якій основним, об'єднуючим у єдиний соціальний організм, початком виступали кровні-родинні зв'язки. Територія виступає матеріальною базою держави й основою її визнання суб'єктом міжнародного права;

3) суверенітет, тобто політико-правова властивість держави, що означає, що держава незалежна в зовнішніх відносинах з іншими державами і має верховенство всередині країни. Верховенство держави усередині країни означає, що влада держави вище влади всіх інших організацій і спільностей (політичних партій, громадських організацій, профспілок, церкви і т.д.) усі вони повинні підпорядковуватися державній владі. Незалежність держави в зовнішніх відносинах полягає в тому, що ніяка зовнішня сила, жодна інша держава не може диктувати їй свою волю чи втручатися у внутрішні справи. Однак, у сучасному світі незалежність держави в зовнішніх відносинах носить обмежений характер, оскільки її участь у різних міжнародних організаціях, напр., в ООН, Раді Європи і т.п. накладає на державу-учасницю певні зобов'язання, виконання взятих на себе зобов'язань.

4) право, тобто систему загальнообов'язкових правил поведінки, встановлюваних публічно-політичною владою у формі законів, підзаконних актів та інших джерел, що регулюють найбільш важливі суспільні відносини, встановлюють суб'єктивні права і юридичні обов'язки суб'єктів цих відносин, визначають покарання за порушення таких правил. Без права, законодавства держава не в змозі ефективно керувати державними і суспільними справами, забезпечити безумовну реалізацію прийнятих нею рішень;

5) систему податків і зборів – платежів обов'язкового характеру загальнодержавного чи місцевого значення, що стягуються з фізичних і юридичних осіб для утримання публічно-політичної влади, а в демократичній, соціальній державі – також для забезпечення сфери освіти, науки, охорони здоров'я і соціально-незахищених шарів населення – пенсіонерів, інвалідів, тимчасово непрацездатних та ін. Інші організації для задоволення своїх статутних потреб можуть збирати лише членські внески і тільки зі своїх членів;

Ряд авторів як ознаки держави виділяють також наявність населення, армії, власної грошової одиниці, транспортної системи і системи зв'язку, мови й ін.

Населення є лише людським субстратом держави, але не її ознакою. Державу і суспільство (тобто її населення, об'єднана численними і різноманітними соціальними зв'язками) не можна ототожнювати, або одну вважати компонентом іншого і навпаки. Вони тісно взаємодіють один з одним, але співіснують роздільно. Держава виступає формою політичної організації суспільства.

Інші ознаки також не можна віднести до визначальних, найважливіших. Вони скоріше допоміжні, додаткові. При цьому можна відзначити, що цілий ряд держав вільно обходиться без деяких, зазначених вище атрибутів. Так, у більшості країн, що входять у Європейський Союз немає власної грошової одиниці. У деяких країнах, напр., у Коста-Рике немає армії.

З урахуванням перерахованих ознак можна дати наступне визначення держави:

Держава - організація політичної влади, що володіє суверенітетом, поширює свою владу через апарат управління і примусу на певну територію шляхом встановлення загальнообов'язкових правил поведінки (права) і стягує податки та збори для вирішення загальних справ.