34. Склад правопорушення

У юридичній науці і практиці виділяється поняття “складу правопорушення”, під яким розуміється сукупність необхідних і достатніх з погляду діючого законодавства умов чи елементів (та їх ознак) об'єктивного і суб'єктивного характеру для кваліфікації діяння як правопорушення.

Склад правопорушення утворюють такі елементи: об'єкт правопорушення, об'єктивна сторона правопорушення, суб'єкт правопорушення, суб'єктивна сторона правопорушення.

Об'єктом правопорушення є ті суспільні відносини, що взяті під захист нормами права і на котрі зазіхає протиправне діяння. Більш конкретно об'єкт правопорушення визначається в галузевому законодавстві. Ним можуть бути: права і свободи людини і громадянина, власність, суспільний порядок і суспільна безпека, навколишнє середовище, конституційний лад і т.п.

Об'єктивна сторона правопорушення складається з трьох елементів:

1.Самого протиправного діяння (дії чи бездіяльності).

2.Суспільної шкідливості цього діяння.

3.Причинного зв'язку між протиправним діянням і шкодою, що наступила.

Об'єктивна сторона розкриває характер і зміст вчиненого діяння: де і коли воно вчинене, які викликало наслідки, чи знаходяться вони в причинному зв'язку з діянням. Об'єктивна сторона правопорушення впливає на правову кваліфікацію вчиненого. Тому на з'ясування об'єктивної сторони конкретного правопорушення спрямовані значні зусилля органів попереднього розслідування, прокуратури, суду.

Суб'єктом правопорушення в першу чергу виступають фізичні особи, оскільки основна маса правопорушень здійснюється людьми в різних сферах громадського життя. Різні галузі законодавства встановлюють різний вік, після досягнення якого фізична особа визнається суб'єктом правопорушення і може нести юридичну відповідальність. Необхідною ознакою суб'єкта є його правоздатність і дієздатність. Крім того, суб'єкт повинен бути осудним, тобто психічно здоровим, віддавати звіт своїм діям. Суб'єктами правопорушення можуть бути також посадові особи (в адміністративному праві) і юридичні особи (у цивільному праві).

Суб'єктивна сторона правопорушення показує винність особи, яка вчинила протиправне діяння, характеризує її психічне ставлення до вчиненого і виражається у вигляді наміру чи необережності.

Відсутність якої-небудь з ознак, що створюють у своїй сукупності склад правопорушення призводить до того, що діяння не може вважатися правопорушенням і не тягне встановлену законом відповідальність.

35. Поняття та ознаки юридичної відповідальності

У широкому розумінні значення поняття «відповідальність» розглядається як відношення особи до суспільства і держави, до інших осіб з погляду виконання нею певних вимог, усвідомлення правильного розуміння і виконання громадянином своїх обов'язків і обов’язку стосовно суспільства, держави, інших осіб. Таке розуміння відповідальності одержало назву позитивної чи перспективної відповідальності. У цьому значенні вона більше має не правовий, а моральний характер, оскільки можлива в майбутньому за обраний спосіб життя, ставлення до людей, роботи, за виховання своїх дітей і т.п.

У вузькому значенні під відповідальністю розуміється реакція суспільства, держави, інших суб'єктів соціальних відносин на той чи інший соціальний вчинок людини, що не відповідає діючим в суспільстві соціальним нормам. У цьому випадку говорять про ретроспективну відповідальність, тому що вона встановлюється за дії уже вчинені.

Юридична відповідальність є одним з видів соціальної ретроспективної відповідальності.

Юридична відповідальність - це, звернений до особи, яка вчинила правопорушення, передбачений законом, примусовий захід, що полягає в необхідності претерпевания винним певних позбавлень особистого, майнового чи організаційного характеру.

Можна виділити наступні основні риси юридичної відповідальності:

1. Вона являє собою примусовий захід, тобто суб'єктом реагування й оцінки протиправної поведінки є компетентні органи держави, що з урахуванням всіх обставин, обирають конкретний вид і міру стягнення особі, яка вчинила правопорушення. Державний примус виступає змістом юридичної відповідальності. Це основна ознака, що відрізняє юридичну відповідальність від всіх інших видів соціальної відповідальності (моральної, релігійний та ін.).

2. Юридична відповідальність настає тільки за вчинене правопорушення.

Правопорушення виступає як підстава юридичної відповідальності, якщо поведінка суб'єкта не підпадає під ознаки правопорушення, то дане діяння не є правопорушенням і відповідно не може виступати як підстава юридичної відповідальності. Діяння хоча і зовні схожі з правопорушеннями, але не є такими в силу того, що вчинене при обставинах, що виключають суспільну небезпеку і протиправність діяння, напр., у стані необхідної оборони.

3. Застосування мір юридичної відповідальності можливе лише в рамках закону. Компетентний орган держави, що приймає рішення про накладення на правопорушника певного стягнення, зобов'язаний керуватися як нормами матеріального, так і процесуального права. Тобто, вибір конкретного стягнення повинен вироблятися ним тільки на основі діючого законодавства, що передбачає певні види стягнень за конкретне правопорушення і лише в тих межах, що встановлені законом. Крім того, застосування мір юридичної відповідальності до правопорушника можливе лише за умови дотримання певного процесуального порядку, встановленого законом.

4. Юридична відповідальність характеризується певними позбавленнями, що винний зобов'язаний перетерпіти. Позбавлення правопорушника певних благ є об'єктивною властивістю відповідальності. Ці позбавлення настають як природна реакція держави на шкоду, заподіяну правопорушником суспільству чи окремій особі.

Особливість позбавлень (а значить і відповідальності) полягає в тому, що вони настають як додаткові несприятливі наслідки за вчинене правопорушення. Особа не несла б їх, якби поводилася пра­вомірно. Позбавлення - це не обов'язок, що суб'єкт повинен був раніше виконати. Виконання обов'язку - не відповідальність. Відповідальність - додаткові (крім виконаного обов'язку) несприятливі наслідки.

Негативні наслідки можуть бути: а) звернені на особу правопорушника і виражатися, напр., у позбавленні волі; б) звернені на майно правопорушника і виражатися, напр., у виді штрафу, конфіскації майна; в)носити організаційний характер і виражатися, напр., у виді звільнення з роботи.

Застосування тих чи інших мір юридичної відповідальності завжди означає перенесення правопорушником якихось позбавлень, обмеження його свободи, применшення честі, достоїнства, тягне витрати майнового чи організаційного характеру. Отже, юридична відповідальність є кара. Вона представляє для правопорушника новий юридичний обов'язок, якого для нього до правопорушення не існувало.

Юридична відповідальність є однією з найважливіших гарантій належної реалізації норм права.