25. Структура норми права

Структура норми права - внутрішня будова норми, поділ її на складові частини та їх взаємозв'язок.

У класичному значенні зміст норми права містить у собі три частини: гіпотезу, диспозицію і санкцію.

Гіпотеза - це частина правової норми, у якій вказуються фактичні обставини, за настання яких зазначається, якою може бути чи повинна бути поведінка за наявності умов, передбачених гіпотезою.

Диспозиція - це частина правової норми, в якій указується, якою може бути чи якою повинна бути поведінка за наявності умов, передбачених гіпотезою.

Санкція - це частина правової норми, в якій визначається, які міри державного стягнення можуть бути застосовані до порушника правила, передбаченого диспозицією.

Основною частиною правової норми є диспозиція, оскільки в ній сформульоване правило поведінки, визначено зміст прав і обов'язків.

Ці частини класичної моделі норми права можна уявити за допомогою наступних ключових слів : «якщо» … «то» … «в іншому разі»…

Напр., у ст. 114 КК України за допомогою цих слів можна виділити складові частини норми права: «Передача чи збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації чи їх представникам відомостей, що складають державну таємницю (диспозиція), якщо ці дії вчинені іноземцем чи особою без громадянства (гіпотеза), - караються позбавленням волі на термін від восьми до п'ятнадцяти років (санкція)».

26. Систематизація нормативно-правових актів, її мета та види

Численність нормативних актів, виданих у різний час і різними державними органами, що мають неоднакову юридичну чинність, може утруднити процес їх реалізації, знизити ефективність правового регулювання. З метою полегшення користування нормативним матеріалом і його подальшим удосконалюванням проводиться систематизація нормативних актів.

Під систематизацією розуміється впорядкування діючих нормативних актів та їх удосконалення, приведення в єдину погоджену систему.

У результаті систематизації усуваються протиріччя між правовими нормами, скасовуються чи змінюються застарілі норми і створюються нові, більш вдосконалені, що відповідають потребам суспільного розвитку. Вони групуються за певними ознаками, зводяться в кодекси, зібрання законодавства й інші систематизовані акти.

Існують три види систематизації: інкорпорація, кодификація та консолідація.

Інкорпорація являє собою простий вид систематизації нормативних актів, що полягає у збиранні й об'єднанні нормативного матеріалу в єдині збірники чи зібрання у певному порядку: алфавітному, хронологічному чи предметному. При інкорпорації нормативні акти, що збираються, не підлягають жодним змінам чи доповненням.

Кодификація визнається складним видом систематизації, тому що нормативний матеріал уже не тільки збирається, але й обробляється, видозмінюється. При кодификації усуваються протиріччя в правовій системі, вносяться нові правові положення. Якщо інкорпорацію може провести будь-яка організація чи приватна особа, то кодификація є правотворчістю і тому здійснюється органами держави, що видають нормативні акти.

Кодификація - це діяльність правотворчих органів держави зі створення нового, зведеного, систематизованого нормативно-правового акту, що здійснюється шляхом глибокої та всебічної переробки.

Консолідація - це така форма систематизації, за якої відбувається об'єднання декількох нормативно-правових актів, що діють в одній і тій же галузі суспільних відносин у єдиний зведений нормативно-правовий акт без зміни змісту. Особливість консолідації полягає в тому, що вона містить у собі деякі риси, як кодификації так і інкорпорації. Консолідація - це укрупнення, зведення декількох близьких за змістом нормативних актів в один акт. Така форма систематизації використовується на практиці дуже рідко.

27. Поняття правовідносин та їх структура. 28. Суб'єкти правовідносин (правоздатність, дієздатність та деліктоздатність).

У процесі своєї життєдіяльності люди вступають у різноманітні суспільні відносини - моральні, політичні, національні, релігійні й ін. Правові відносини /правовідносини/ - різновид суспільних відносин. Суспільні відносини - це соціальні зв'язки між людьми. Вони об’єднують людей у їхній спільній діяльності й існуванні.

Правові відносини - це такі суспільні відносини, що урегульовані нормами права.

Правові відносини виникають між людьми і різними формами їх об'єднань, коли вони здійснюють програму чи модель поведінки, передбачену нормами права. Правові відносини не можуть оформитися поза нормами права. Поки немає правової норми, не існує і правових відносин. Коли суспільні відносини піддаються регулюванню нормами права, вони набувають нового вигляду, стають правовими.

Ознаки правових відносин :

1. Правові відносини виникають тільки на основі норм права. Вони є результатом реалізації норм права, або їхнього порушення, але не передують їм.

2. Правові відносини завжди виступають як відносини між конкретними учасниками, визначеними законом, і носять індивідуальний характер. На основі загальної правової норми в суспільстві складається безліч правовідносин, кожні з яких переслідують досягнення певних цілей, слугує задоволенню індивідуальних запитів та інтересів.

3. Правові відносини характеризуються визначеністю взаємних прав і обов'язків їх учасників. Закріплені в законі права й обов'язки втілюються в кожних правових відносинах. При вступі в правові відносини сторони заздалегідь знають коло своїх прав і обов'язків.

4.Правові відносини гарантуються й охороняються в необхідних випадках примусовою силою держави.

Правовідносини - це виникаючі на основі норм пра­ва, що гарантуються й охороняються державою, конкретні соціальні зв'язки, учасники яких наділяються взаємними суб'єктивними правами і юридичними обов'язками.

Правовідносини мають певний внутрішній устрій - структуру. Зазвичай виділяють наступні три елементи структури правовідносин: суб'єкти правовідносин, об'єкт правовідносин і зміст правовідносин.

Суб'єктами правовідносини є його учасники. В Україні учасниками правовідносин можуть бути: 1.Фізичні особи /громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства/. 2.Юридичні особи /підприємства, установи, організації й ін., що мають встановлені Цивільним кодексом України ознаки юридичної особи/. 3.Посадові особи. 4.Органи держави. 5.Держава Україна в цілому. 6.Об'єднання громадян. 7.Народ України. 8.Нації, що проживають в Україні. 9.Органи місцевого самоврядування й ін.

Суб'єктами правовідносин можуть бути тільки люди чи різні форми їхніх об'єднань. Ні тварини, ні тим більше неживі предмети не можуть виступати в цій якості, оскільки вони не мають свідомість і волю. Разом з тим і зазначені вище учасники можуть бути суб'єктами правовідносин лише при наявності в них особливої юридичної властивості - правосуб’єктності, тобто можливості бути суб'єктом права, можливості вступати в конкретні правовідносини. Основними елементами правосуб'єктності є правоздатність і дієздатність та деліктоздатність.

Правоздатність – здатність суб'єкта мати права і нести юридичні обов'язки.

Дієздатність - здатність суб'єкта своїми діями здійснювати (набувати) належні йому права і виконувати юридичні обов'язки.

Деліктоздатність (від лат. delictum – провина) – здатність особи нести відповідальність за протиправну дію.

Правоздатність і дієздатність фізичних осіб у тій чи іншій галузі соціального життя у фізичних осіб виникає по-різному. Напр., з моменту народження виникають права людини, після досягнення 16-літнього віку настає право на працю, а право обирати в представницькі органи державної влади і місцевого самоврядування настає з 18 років. Дієздатність фізичних осіб у більшості випадків настає одночасно з їхньою правоздатністю, однак у цивільному праві момент настання правоздатності і дієздатності не збігається: правоздатність настає з моменту народження, а дієздатність у повному обсязі настає після досягнення повноліття, тобто з 18 років. Деліктоздатність фізичних осіб залежить від встановленого законом віку, після досягнення якого настає юридична відповідальність. Так, у кримінальному праві, за загальним правилом до кримінальної відповідальності залучаються особи, які досягли 16 років, а в окремих випадках, встановлених законом, – з 14 років, а в адміністративному праві – з 16 років.

Правоздатність, дієздатність і деліктоздатність юридичних осіб настає одночасно з моменту їх державної реєстрації.