20. Закони та підзаконні акти

Основними джерелами права України є нормативно-правові акти. Провідне місце серед них належить законам.

Закон - це нормативно-правовий акт, що приймається в особливому порядку парламентом (законодавчим органом держави) чи народом у порядку референдуму, володіє вищою юридичною силою і регулює найбільш важливі суспільні відносини.

Закони України приймаються Верховною Радою України, а також всеукраїнським референдумом і мають вищу юридичну силу стосовно нормативних актів всіх інших органів держави. Жоден інший орган не має права прийняти, скасувати чи змінити закон. Акти всіх інших органів держави повинні відповідати закону, а у разі, якщо вони суперечать закону, повинні бути у встановленому порядку скасовані чи приведені у відповідність із законом.

Для законів характерний особливий порядок їх прийняття і введення в дію.

Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президенту України, народним депутатам України, Кабінету Міністрів України і Національному банку України. Законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні, розглядаються Верховною Радою України позачергово.

Законодавчий процес в Україні містить у собі також стадії: підготовки законопроекту; його обговорення в трьох читаннях на засіданнях Верховної Ради України, у ході яких вносяться виправлення і доповнення; прийняття закону; його підписання й обнародування. Законодавчий процес урегульований Конституцією України і Регламентом Верховної Ради України.

Закони приймаються зазвичай постатейним голосуванням. Верховна Рада приймає закони більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених Конституцією.

Закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президенту України.

Президент України протягом п'ятнадцяти днів після одержання закону підписує його, приймаючи до виконання, і офіційно обнародує його або повертає закон зі своїми мотивованими і сформульованими пропозиціями у Верховну Раду України для повторного розгляду.

У разі, якщо Президент України протягом установленого терміну не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і повинен бути підписаний і офіційно обнародуваний.

Якщо при повторному розгляді закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш ніж двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов'язаний його підписати й офіційно обнародувати протягом десяти днів.

Закон набирає сили через десять днів із дня його офіційного обнародування, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. /Нерідко в самому законі чи в супровідній постанові Верховної Ради уточнюються терміни і порядок введення його в дію (з моменту прийняття; з моменту опублікування; конкретно зазначеної дати; поетапно)/.

Офіційне обнародування закону здійснюється шляхом його опублікування в офіційних виданнях, якими є "Відомості Верховної Ради України", „Офіційний вісник” і газети „Президентський вісник”, „Урядовий кур'єр”, "Голос України".

Діючі в Україні закони можна поділити на наступні види: 1) Конституція України; 2) кодекси України; 3) основи законодавства України; 4) поточні (звичайні) закони України.

Конституція України - Основний Закон України, що закріплює основи конституційного ладу України, основи правового стану особи, державний устрій, систему державних органів і символи держави Україна.

Кодекси - це своєрідні зводи законів по окремих галузях права України. В даний час в Україні діє близько 20 різних кодексів.

Основи законодавства – законодавчий акт, що закріплює основні початки правового регулювання в ряді комплексних сфер соціально-культурного будівництва. В даний час в Україні діє три акти законодавства, що іменуються Основами. Зокрема, це Основи законодавства про культуру й Основи законодавства про охорону здоров'я.

Поточні (звичайні) закони - це акти, що регулюють окремі важливі сторони і сфери громадського життя.

Закон займає чільне місце в системі нормативних актів. Всі інші нормативно-правові акти називаються підзаконними. Сама назва "підзаконний нормативний акт" підкреслює, що усі вони перебувають "під" законом, підпорядковані його вищій юридичній чинності, видаються на основі й для виконання закону. У цьому плані вони мають ніби вторинний характер, оскільки основні напрямки правового регулювання встановлені певним законом. Підзаконні нормативні акти розвивають і конкретизують основні положення законів, поглиблюють їхній зміст. В існуванні такого роду актів існує об'єктивна необхідність, оскільки законодавець не в змозі у всіх подробицях врегулювати всі сторони суспільного життя.

Підзаконні нормативно-правові акти - це нормативні акти компетентних органів, що видаються на основі закону й для виконання закону.

Система підзаконних актів дуже велика. При цьому кожен орган держави приймає правові норми тільки у встановленій для нього формі. Найважливішими підзаконними нормативними актами в Україні є нормативні укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні накази міністрів, постанови державних комітетів, інструкції, вказівки, положення, що затверджуються наказами і постановами, розпорядження голів місцевих державних адміністрацій та ін.