Поняття, мета та завдання адміністративної відповідальності

Адміністративна відповідальність один з найбільш важливих правових інститутів адміністративного права, який виступає дієвим засобом охорони правопорядку.

Чинне адміністративне законодавство не дає визначення адміністративної відповідальності.

Теоретики права розуміння адміністративної відповідальності до різновиду юридичної відповідальності, яка в свою чергу виступає видом соціальної відповідальності.

Так, І.І. Котюк вважає, що адміністративна відповідальність являє собою регламентовані нормами адміністративного права відносини між порушником та уповноваженим державним органом з приводу скоєння адміністративного проступку.

Ю.П. Битяк та В.В. Зуй зазначають: “адміністративна відповідальність – це один із видів юридичної відповідальності, якому притаманні всі ознаки останньої, та те, що адміністративна відповідальність є складовою частиною адміністративного примусу, наділена всіма його якостями.

В.К. Колпаков розуміє під адміністративною відповідальністю специфічне реагування держави на адміністративні правопорушення, що полягає у застосуванні уповноваженим органом чи посадовою особою передбаченого законом стягнення до суб’єкта правопорушення.

І.П. Голосніченко зазначає, що адміністративна відповідальність – це інститут адміністративного права, який зобов’язує особу, яка скоїла адміністративний проступок, нести відповідальність за свої протиправні дії у межах встановленого законом стягнення.

Е.В. Додин дійшов висновку, що адміністративна відповідальність -це визначення повноважними державними органами через застосування адміністративно-примусових заходів, обмежень майнових, а також особистих благ і інтересів за здійснення адміністративних правопорушень.

Як і будь-які інші види юридичної відповідальності, адміністративна відповідальність має свою мету. Мета адміністративної відповідальності має своє закріплення на рівні закону, зокрема в ст.ст.1, 6. 23 КпАП України. Мета адміністративної відповідальності полягає: а) у вихованні особи в дусі додержання законів, поваги до правил співжиття; б) запобіганні здійснення нових проступків; в) покаранні винних осіб у вчиненні адміністративних правопорушень.

Виходячи з аналізу зазначених статей, можна зробити висновок, що адміністративна відповідальність має мету, яка виявляється у наступних завданнях:

1. забезпечення та охорона суспільного та державного ладу;

2. охорона суспільних відносин, що існують у державі і регламентуються конкретними законодавчими актами, які встановлюють адміністративну відповідальність;

3. охорона правопорядку та громадської безпеки;

4. відновлення порушених адміністративним проступком прав та законних інтересів;

5. відшкодування спричинених правопорушенням збитків або заподіяної шкоди;

6. позбавлення винного можливості і далі вчиняти правопорушення;

7. попередження та припинення правопорушення;

8. виховання у правопорушника та інших осіб поваги до Конституції та законів України, прав інших осіб;

9. покарання винного.

Усі вищевикладені завдання адміністративної відповідальності узагальнюють головну мету – охорону суспільства, держави, прав та інтересів громадян, юридичних осіб від протиправних посягань.

2. Функції та підстави адміністративної відповідальності

Зміст правового регулювання відносин у сфері управління має найбільше вияв в його функціях. Під функціями адміністративної відповідальності необхідно розуміти основні прояви її призначення.

Всі функції адміністративної відповідальності можна поділити на основні та спеціальні.

До основних відносяться: 1) захисна (забезпечувальна і охоронна); 2) відновлювальна; 3) ідеологічна; 4) педагогічна; 5) психологічна.

До спеціальних відносяться: 1)каральна (штрафна); 2)виховна; 3)превентивна.

Під підставами адміністративної відповідальності визнають, як правило, адміністративне правопорушення (проступок) і, як виняток, підставами можуть слугувати інші протиправні діяння, наприклад діяння, що містить ознаки складу злочину, який не має великої суспільної небезпеки.

У теорії адміністративного права виділяються наступні види підстав адміністративної відповідальності:

— фактичні (вчинення особою особливого виду правопорушення — адміністративного (тобто наявність ознак такого правопорушення);

— юридичні (наявність в діях особи юридичного складу правопорушення — суб'єкту, суб'єктивної сторони, об'єкту, об'єктивної сторони);

— процесуальні (наявність процесуальних норм, які забезпечують притягнення винної особи до адміністративної відповідальності).

Тобто під підставою адміністративної відповідальності необхідно розуміти умови, за наявності яких можливе притягнення особи до адміністративної відповідальності.

3. Принципи адміністративної відповідальності

Адміністративній відповідальності, як і іншим видам юридичної відповідальності, притаманні принципи, які є вихідними правилами, керівними нормами, головними засадами, якими повинні керуватися та дотримуватися всі особи при застосуванні норм адміністративної відповідальності.

Принципи адміністративної відповідальності можна визначити як ключові вихідні положення, на яких базується порядок притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності До вказаних принципів належать:

а) законність. Зазначений принцип свідчить про те, що

• ніхто не може бути підданий заходові впливу за адміністративне правопорушення інакше як на підставах і в порядку, встанов¬лених законом,

• здійснювати притягнення до адміністративної відповідальності мають право лише законодавчо визначені компетентні органи та посадові особи,

• застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративної відповідальності провадиться в межах їхньої компетенції, у точній відповідності з законом,

• держава забезпечує систематичний контроль із боку вищих органів і посадових осіб, прокурорський нагляд, можливість реалі¬зації права оскарження щодо застосування заходів адміністративної відповідальності,

• закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто по¬ширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за ад¬міністративні правопорушення, зворотної сили не мають,

б) гласність. Цей принцип проявляється в тому, що

• органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, здійснюють вказану діяльність відкрито,

• провадження у справах про адміністративні правопорушення супроводжується складанням необхідних процесуальних докумен¬тів, із якими особа, що притягається до відповідальності, має змогу ознайомитись,

в) невідворотність, яка проявляється в тому, що в разі вчинення адміністративного правопорушення обов'язково повинна наставати адміністративна відповідальність В іншому випадку, коли на практиці вказаний принцип не буде спрацьовувати, можливе формування нігілістичних тенденцій у державі Особи, схильні до вчинення правопорушень, будуть порушувати закон також і тому, що в них з'явиться певна надія на не притягнення до адміністративної відповідальності Значною мірою реалізація принципу невідворотності залежить від тих державних органів (посадових осіб), які уповноважені притягати правопорушників до відповідальності (органи внутрішніх справ, пожежного нагляду, прикордонної служби тощо),

г) індивідуалізація. Особа несе відповідальність за те правопорушення, яке вона вчинила Також у разі вчинення адміністра¬тивного правопорушення групою осіб кожна з них несе відповідальність за ту частину, в здійсненні (вчиненні) якої вона брала участь Потребує врахування характеристика правопорушника (загальний чи спеціальний суб'єкт, посадова особа, стан вагітності, пенсійний вік, інвалідність тощо) За накладення стягнення враховуються характер учиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Слід зазначити, що згідно зі ст. 22 КУпАП за малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Такий підхід свідчить про врахування принципу індивідуалізації у сфері адміністративної відпові¬дальності;

д) відповідність провини і покарання. Зазначений принцип пояснюється, насамперед, вибором адміністративного стягнення, яке має відповідати ступеневі шкідливості правопорушення. Для цього необхідно ретельно вивчити матеріали справи, врахувати обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність тощо. Розглянутий принцип пояснюється так: що шкідливішим є правопорушення, то більш жорсткий вид адміністративного стягнення має застосовуватися компетентними органами (посадовими особами).