Визначення пошкодження хмелю хворобами, шкідниками і плісенню

У 50 шишках хмелю, розірваних на дві половини вздовж стержня, під мікроскопом розглядають внутрішні частини пелюстків. Встановлюють наявність або відсутність на них плісені, шкідників, відзначають зміни, які відбулися внаслідок хвороб.

2.2.2. Визначення вологості хмелю

Вологість хмелю визначають висушуванням його наважки при температурі 105 ^оС протягом 3 год (ГОСТ). При висушуванні хмелю випаровуються не лише вода, але й різні органічні речовини, наприклад ефірне масло. За даними американських хіміків пивоваріння, оптимальна тривалість висушування хмелю становить одну годину при температурі 104 ^оС.

Прилади: бюкси; ексикатор.

Послідовність виконання роботи

На аналітичній вазі у бюксі зважують приблизно 3 + 0,002 г хмелю, подрібненого до розмірів частинок не менше 3 мм, і розміщують його на 3 год у сушильну шафу з температурою 105^оС. Висушену наважку охолоджують 30 хв в ексикаторі, зважують і розраховують вологість хмелю (у % мас.) за формулою

W = (m₁ - m₂) * 100 / (m₁ - m), (12)

де

m₁, m₂ - маса бюксу з наважкою хмелю до і після висушування, г;

m - маса порожнього бюксу, г.

Розрахунок виконують з точністю до 0,01 % з подальшим округленням до 0,1 %. Відносна похибка двох паралельних визначень вологості хмелю не повинна перевищувати 0,3 %.

2.2.3. Визначення зольності хмелю

Під зольністю розуміють відношення маси залишку після прокалювання до маси АСР наважки хмелю. Зольність зумовлена наявністю у хмелі мінеральних речовин, а також його забрудненістю піском і глиною.

Прилади: тиглі фарфорові (діаметр 50 мм, висота 70 мм); тигельні щипці; муфельна піч.

Послідовність виконання роботи

У прокаленому до постійної маси тиглі зважують 3 г подрібненого хмелю. Спочатку повільно спалюють наважку на електричній плитці, а потім - прокалюють її у муфельній печі до появи у тиглі залишку сіруватого кольору (без чорних частинок). Після прокалювання тигель охолоджують 15-20 хв в ексикаторі, зважують його і прокалюють наважку вдруге. Якщо при повторному прокалюванні маса золи не змінюється більше, ніж на 0,0002 г, то озолення вважають завершеним.

Вміст золи у хмелі (у % мас.) розраховують за формулою:

x₁ = m₂ * 100 / m₁, (13)

де

m₁ - маса наважки хмелю, г;

m₂ - маса золи, г.

У перерахунку на АСР хмелю:

x = x₁ * 100 / (100 - W), (14)

де

W - вологість хмелю, % мас.

Відносна похибка двох паралельних визначень зольності хмелю не повинна первищувати 0.5%.

2.2.4. Визначення вмісту -кислоти у хмелі

Вміст -кислоти у хмелі визначають поляриметричним, кондуктометричним або спектрофотометричним методами.

При дослідженні гексанових розчинів -кислоти встановлена пропорційна залежність між її концентрацією і кутом обертання площини поляризації. 1^о шкали поляриметра при при довжині поляризаційної кювети 200 мм відповідає вмісту 0.185 г a-кислоти у 100 мл н-гексанового розчину. Це дозволяє використовувати шкалу поляриметра для визначення концентрації a-кислоти у гексанових екстрактах хмелю.

Прилади і реактиви: сахариметр; мірна колба на 100 мл; конічна колба; лійка; годинникове скло; н-гексан.

Послідовність виконання роботи

У бюксі зважують 2,0000 г розмеленого хмелю, переносять наважку в конічну колбу, додають до неї 80 мл н-гексану і закривають колбу корком. -кислоту екстрагують при постійному перемішуванні протягом 10 хв. Одержаний екстракт переносять у мірну колбу місткістю 100 мл з притертим корком. Конічну колбу промивають 3 рази н-гексаном, який зливають у мірну колбу. Об'єм екстракту доводять н-гексаном до мітки при температурі 20^оС. Екстракт фільтрують у суху конічну колбу; під час фільтрування лійку накривають годинниковим склом. Фільтрат поляризують у кюветі довжиною 200 мм.

Вміст -кислоти (у % мас.) розраховують за формулою:

C₁ = Р * 0.185 * 100 * 0.3462 / m, (15)

де

Р - показ сахариметра, ^оS;

m - маса наважки хмелю, г;

100 - коефіцієнт перерахунку на відсотки;

0.3462 - коефіцієнт перерахунку градусів цукрової шкали у градуси кругової шкали.

У перерахунку на АСР хмелю:

С = С₁ * 100 / (100 - W), (16)

де

W - вологість хмелю, %.