1.2.8. Визначення кислотності зерна
Кислотнiсть визначають титруванням наважки розмеленого зерна розчином лугу і виражають у градусах. 1 градус (о) кислотностi відповідає 1 мл 1 н розчину лугу, витраченого на нейтралiзацiю кислот, які містяться у 100 г зерна. Контроль за кислотністю зерна дозволяє оцінити його стан і якість. Нормальне зерно має слабкокислу реакцiю, зумовлену наявнiстю кислих солей фосфорної кислоти і невеликої кiлькості органiчних кислот (молочної, мурашиної та iн.). Кислотнiсть здорового зерна знаходиться в межах 1,8-2,5 о. Її збільшення свідчить про погiршення якостi зерна.
Прилади і реактиви: лабораторний млинок; сито з отворами діаметром 0,8 мм; конiчнi колби на 200 мл; мірний циліндр; лійка для сипких матеріалів; годинникове скло; чашка Петрі, шпатель; склянi або керамічні пластинки розмiром 2020 см; скляна паличка; 0,1 н розчин NaOH; 1%-й розчин фенолфталеїну; зерно.
Послідовність виконання роботи
З середнього зразка зерна вiдбирають 30-50 г і виділяють з нього смiттєві домiшки (зiпсованi зерна даної культури залишають). Зерно розмелюють так, щоб усе борошно просіялося через сито з отворами діаметром 0,8 мм.
Розмелюють зерно не поспішаючи, рівномірно і плавно. Зерно поступово підсипають у жолоб. Слідкують, щоб воно не нагрівалося в процесі розмелювання. Борошно збирають у чисту чашку. Розмелювання завершують, коли вся виділена проба пропущена через млинок і при повторних поворотах ручки борошно вже не сиплеться. При відборі з одержаного помолу наважок його необхідно ретельно перемішати, оскільки конусоподібна купка у центрі чашки складається з борошна, а в нижній частині і по краях конуса переважають частинки лузги. Такий розподіл частинок борошна залежить від різниці їх питомої ваги, тому для точності аналізу потрібне розмішування.
Борошно переносять на скляну або керамічну пластинку і притискають його іншою пластинкою до товщини шару не більше 3-4 мм. Знімають верхню пластинку і вiдбирають шпателем не менше нiж з 10 місць на нижній пластинці 5,00 г проби борошна, яке зважують на годинниковому склі. Наважку кількісно переносять за допомогою лійки для сипких матеріалів у суху конiчну колбу на 200 мл, додають до неї 50 мл дистильованої води (спочатку невеликими порцiями до повного змочування), перемiшують скляною паличкою до зникнення грудочок і змивають крупинки борошна зі стiнок водою. До одержаної суспензії додають 5 крапель 1%-го розчину фенолфталеїну i титрують її 0,1М NaOH до появи чiткого рожевого забарвлення, яке не зникає протягом 1 хв.
Кислотнiсть розраховують за формулою:
, (7)
де
V - об'єм розчину NaOH, витрачений на титрування, мл;
С - концентрація розчину NaOH, моль/л;
m - маса наважки борошна, г;
100 - коефiцiєнт перерахунку на 100 г зерна.
У перерахунку на АСР зерна
, (8)
де
W - вологість зерна, % мас.
За результатами двох паралельних визначень кислотності, різниця між якими не перевищує 0,2о, встановлюють її фактичну величину.
1.2.9. Визначення життєздатності
Під життєздатністю зерна розуміють життєвість його родка чи потенційну можливість зерна до проростання. Життєздатність встановлюють застосовуючи методи проростання з попередньою обробкою, під час якої відкривається можливість проникнення кисню повітря та води до зародку та ендосперму. Це досягається шляхом зрізу верхівки зерна та видалення оболонки з зародку. Крім прямих методів визначення, опрацьовані і непрямі біохімічні методи, в яких про життєвості зародку судять за результатами його реакцій з різними барвниками, таким як: динітробензол, тетразол, фуксин, індигокармін і т.д. Одні з них взаємодіють з живою тканиною зерна, інші з мертвою, забарвлюючи її в той чи інший колір.
Визначення життєздатності поливи нок зерен. З середньою проби зерна відбирають 100 цілих і здорових зерен, закладають їх в отвори зародками вниз і розрізають пополам (можна це зробити бритвою). На дно чашки Петрі поміщають фільтрувальний папір на якому розміщують половинки , що містять зародки, зрізом вверх і так, щоб вони не торкались. Зверху їх накривають фільтрувальним папером, який щедро змочують водою. Проростання ведуть при кімнатній температурі та слідкують, щоб папір не підсихав. Повне проростання завершується через 2 доби. Кожної доби підраховують кількість пророслих зерен.
Визначення проводять у двох паралельних пробах і за життєздатність приймають середнє арифметичне з цих результатів у %.
Визначення життєздатності за допомогою трифенілтетразоліумхлориду. Цей метод застосували Сташко С. П., Зубенко А. П., Іпатієва Г. Ф., ця сполука забарвлює живі клітини зародку в яскраво-червоний колір.
Прилади і реактиви: стакани на 100 – 150 мл; пробірки; 1 %-й розчин трифенілтетразоліумхлориду ( 1 г реактиву розчиняють в 100 мл дистильованої води нагрітої до температури 60 оС); ячмінь.
Послідовність виконання роботи
Приблизно 20 г ячменю, очищеного від домішок та сміття, поміщають в стакан і замочують водопровідної водою при кімнатній температурі протягм 18 год. Пізніше воду зливають, зерна переносять на скляну платсинку, просушують фільтрувальним папером та відраховують 100 цілих зерен. Зерна розрізають бритвою поздовж, щоб розріз пройшов крізь зародок. З кожного зерна беруть половинку, кладуть її в пробірку та заливають розчином трифенілтетразоліумхлоридуі витримують в темному місті 2 год. Після цього розчин зливають, половинки зерен промивають проточною водою, розкладають на фільтрувальний папір зрізом вверх і підраховують кількість яскраво-червоних зародків. До життєздатних відносяться незабарвлені або слабо забарвлені зерна. Життєздатність пивоварного ячмені повинна бути не менше 90 %.