1.2.3. Визначення натури зерна (гост 10840-64)

Натурою називають масу 1 л зерна, виражену в г або у кг. Величина натури зерна залежить в основному від вмісту крохмалю як найбільш важкого компоненту ( відносна густина 1,45 – 1,63). На натуру зерна також впливають такі чинники як: густина вкладки зерна, степінь та характер засміченості, вологість. З підвищенням вологості зерна сипкість його зменшується, і відповідно, зменшується густина укладання та натура. Але вологість дуже сухого зерна до певної міри призводить до збільшення натури, оскільки повітря, що міститься між оболонками та ендоспермом витісняється. Легкі домішки понижують натуру, а важкі (камінці, земля) – підвищують її. Дрібні насінини заповнюючи простір, також можуть підвищити натуру, тому більш правильно визначати натуру після видалення домішок. Натура пивоварного ячменю коливається в межах 600 – 750 г/л. Найкращим вважаються ячмені з натурою 680 – 750 г/л, середнім – 600 – 700 г/л.

Прилади і реактиви: метрична пурка; різноважки; зерно.

Послідовність виконання роботи

Стандартним приладом для визначення натури зерна є літрова пурка з падаючим вантажем, її конструкція забезпечує постійність заповнення вимірювального обєму зерном. Зерно насипається з постійної висоти, однаковим потоком у мірник, повітря з якого витіснено падаючим вантажем. Пурка складається з ваг, на коромислі яких зліва підвішена чашка для гир, а справа – мірник. Крім ваг, вона має наповнювач, який рівномірно заповнює мірник зерном, циліндр з воронкою, призначений для попереднього насипання зерна та різноважки. Всі частини пурки зберігаються в ящику.

Зерно насипають в циліндр з воронкою, не досипаючи 1 см до верхнього краю. Циліндр закріплюють, відкривають засув воронки, після висипання зерна виймають ніж зі щілини і коли вантаж падає в мірку, ніж знову плавно вставляють у щільну, відмірюючи таким чином обєм. Мірник виймають з гнізда разом з наповнювачем, видаляючи з ножу залишки зерна. Після чого виймають ніж і зважують мірник. Для визначення натури зерна проводять зважування з точністю до  0,5 г, розходження між паралельними визначеннями (3 – 4 рази) не повинні перевищувати 5 г.

Розраховують абсолютну і відносну похибки вимірювань.

1.2.4. Визначення крупності та вирівненості ячменю (гост 5060-67)

Крупність оцінюють за розмірами переважаючої фракції зерен ячменю. Крупні, спілі зерна, як правило, містять більше крохмалю, ніж дрібні. Партії зерна за крупністю є неоднорідними.

Вирівненість  це ступінь однорідності зернової маси за розмірами зерен, тобто за крупністю. Вирівненість зерна має важливе значення при виробництві солоду: вирівнене зерно одночасно замочується, проростає і досягає необхідного ступеня розчинності, що забезпечує одержання з нього однорідного за якістю солоду.

Крупність і вирівненість ячменю визначають шляхом його просіювання в апараті Фогеля або вручну. Розрізняють ячмінь з високою (> 80 %), середньою (70 – 80 %) і низькою (< 70 %) вирівненістю.

Прилади і реактиви: набір сит; бюкси (або чашки Петрі); пінцет; ячмінь.

Послідовність виконання роботи

Крупність і вирівненість ячменю для пивоваріння визначають просіюванням його наважки масою 100,00 г через встановлені одне на одне три сита з продовгуватими отворами з розмірами (у мм): верхнє – 2,820, середнє –2,520 і нижнє – 2,220. Під нижнім ситом встановлюють металевий піддон. Зерно просіюють поздовжньо-зворотними рухами за напрямком довжини отворів без струшування. Амплітуда коливань сит - приблизно 10 см, частота – 110 – 120 коливань на хвилину, тривалість просіювання - 5 хв.

Після просіювання з залишків наважки на кожному з сит вибирають сміття та зернові домішки і приєднують їх до тієї частини ячменю, яка пройшла через нижнє сито і зібралася в піддоні. Залишки зерен на кожному ситі і вміст піддона зважують окремо. Результати зважування заносять у табл.2.

Таблиця 2