3. Композиція

Композицією можна назвати таке сполучення окремих форм, при якому вони поєднуються в нове ціле, але відрізняються від ін­ших сполучень. Поєднувати, комбінувати прості елементи поміж со­бою для одержання певного ефекту або виявляти особливості емоці­йного порядку неодмінна особливість творчого процесу. Найпрості­шим видом композиції є ритмічне повторення любої форми, яка є ос­новним елементом. Рівномірний рух створює стан спокою, взаємо­зв'язку, чіткої композиції. Більш складний вид композиції з симет­ричним повторенням елементів, коли є одна вісь симетрії. Наступною за складністю є симетрія з двома взаємоперпендикулярними вісями симетрії. При подальшому ускладненні композиційних прийомів ви­ходить сполучення простих форм або різних форм, або різних ком­плексів форм.

Найбільш цікавим та складним ритмом є ритм асиметричного порядку. Використовуючи в композиції дрібні форми можна одер­жати більш прискорений ритм, оперуючи великими формами вихо­дить ритм повільніший, але акцентований. Перший прийом може привести до декоративності, другий до узагальнення.

Прискорення або уповільнення ритму, подрібнення або узагаль­нення залежить не тільки від розмірів форми та засобів їх розміщен­ня, а, головним чином, від характеру самих форм, від того, які формальні засоби застосовуються в даній композиції.

Можна поділити загальний підрозділ ритму на:

1. ритм простий;

2. ритм складний.

В першому випадку, незалежно від прийому (симетрія чи аси­метрія, модулем є елементарна форма. В другому - модулем ритму є комплекс форм. Окрім головних ритмічних форм застосовуються проміжні ритмічні засоби. Входячи як частина в ціле, проміжний ритм є зв'язуючим, об'єднуючим моментом усієї композиції. Закон ритму в композиції визначається трьома моментами:

1. характером кожної форми, який має ритмічне повторення або ритмічне асиметричне поєднання;

2. чергування ритмічних модулів та інтервалів, які знаходяться поміж них;

3. акцентоване виявлення елементів композиції.

Створення ритмічного акценту, тобто зробити враження формою, що повторюється, та виступає, можна досягти різними шляхами.

В одному випадку використовується принцип чергування до решти тотожних форм, а в другому - принцип варіації тієї або іншої основної форми. Звичайно, що в залежності від цього змінюється і модуль рит­му. Слід зазначити, що композиція, яка варта уваги, залежить від принципів використання ритмічних форм, які вибудовуються в пев­ному порядку.

Формальні засоби, які застосовуються в композиції досить чис­ленні. Засоби, які служать для передачі фантазії та задумок, відріз­няються один від одного. Окрім чисто композиційних особливостей ритмічного руху, які залежать від різних прийомів формоутворення, можна досягти ефекту різнобічною роботою з кольором.

Кольорове враження від композиції залежить:

1. від фактури матеріалів;

2. від кольору, який застосовується в композиції;

3. від комбінації матеріалів різних структур.

В першому випадку можливі різні комбінації матеріалу, який часто застосовується в макетній роботі, такі як папір та картон усіх видів та фактур. Вмілий добір фактурних особливостей матеріалу на­дає гостроти і підсилює враження від композиції.

В другому випадку можливе різноманітне сполучення відтінків. Введення кольору при доречному використанні його посилює задум. Темно-коричневі, темно-червоні, темно-сірі та чорні кольори створю­ють враження ваги, підкреслюють монументальність.

Кольори зелений, жовтий, синій, світло-сірий разом з білим надають легкості, бадьорості. Подрібнення фарб надають композиції вражен­ня кольорової декоративності.

В третьому випадку використовуються штучні матеріали, до них відносяться: скло, пластмаси, метал та інші. Особливості цих ма­теріалів створюють можливість вирішувати питання відтворення задумок з новими уявленнями та комбінаціями. Своєрідний характер цих матеріалів сприяє народженню нового ритму та гармонії.

Фактури, які впливають на композицію різні не тільки по сво­єму змісту, вони змінюються в залежності від підходу до них.