1. Концепція (ідея)

Ознакою ідейного змісту композиції є те враження, яке вона справляє на глядача. Коли робота переконує глядача в тому приз­наченні, що вона несе в собі, то її можна назвати успішним втіленням ідеї. Дизайнерська діяльність, що спрямована на створення компози­ції, складається з декілька етапів. Першим етапом є визначення кон­цепції. Концептуальність - стрижень усякої творчості. Концепція ха­рактеризує професійно-ідеологічні особливості та творчі принципи дизайнера. Вони вбирають в себе концепцію структури композиції, її ідеальну модель. В концепції висловлюється цілісне уявлення ди­зайнера про необхідні засоби розробки об’єкта, про композиційні, стилістичні особливості та таке інше. Концепцію можна визначити як уявлену модель об'єкту, її задум. В ній визначаються проблеми, для чого потрібна глибока проробка матеріалів теми. В концепції об­мислюються головні ідеї, які використовуються у вигляді тексту зі структурними схемами і допоміжними ескізами, тобто визначаються питання за допомогою чого можна вирішити поставлені проблеми. Далі визначаються засоби, за допомогою яких будуються подані ідеї.

2. Пошуки рішення

Художня і навіть утилітарна цінність будь якого твору ви­мірюється ступенем раціонального винахідництва, виявленого авто­ром проекту. Завдяки постійним пошукам можливий прогрес, рух вперед, поновлення задумів. Отже, процес пошуку заслуговує пиль­ного до себе відношення.

Необхідно постійно вести експерименти в галузі проектування. Коли студент виявляє свої пошуки у зазда­легідь намічену форму тому, що не хоче втрачати час та енергію на по­шуки інших варіантів, це може привести по-більшості до простого запозичення та копіювання раніше спроектованих рішень. Такий засіб роботи можна назвати відмовленням від пошуків. Успішне вирішення задачі можливе тільки завдяки багатоваріантності пошуків. З технічної сторони пошуки можуть бути на площині та об'ємно-просторові.

Площинні - роботи, які виконуються на папері, але навіть вони відображають уявлення об'ємного характеру.

Об'ємно-просторові - роботи, які виконуються за допомогою величин (тіл) /моделювання/.

Корисно застосовувати як один, так і другий засіб, тому що часто один допомагає перевірити другий.

3. Моделювання

Модель сприяє перетворенню фантазійних пошуків в дещо реальне:

1. модель найкращим чином виражає наші уявлення;

2. модель дозволяє виявити усі недоліки, які з'являються при графічному виконанні;

3. виконання моделі сприяє розвитку у студента практичного аналізу свого твору;

4. вирішуються ритмічні зв'язки окремих частин;

5. при конструюванні моделі розвиваються образотворчі здіб­ності;

6. демонстрація об'ємних побудов завжди переконуюче діє на глядача.

4. Елементи, які беруть участь у побудові безпредметних композицій

1. пряма лінія;

2. крива лінія;

3. площина, обмежена правильною фігурою прямолінійного характеру;

4. площина, обмежена фігурою криволінійного характеру;

5. поверхні оберту правильних тіл;

6. поверхні складнозгибаючих тіл;

7. правильні тіла оберту;

8. правильні тіла прямолінійного обрису;

1. неправильні тіла;

9. криволінійні тіла;

10. складні тіла.

Окрім визначених вище елементів можна доповнити композиції без­предметних побудов деякими умовностями, які надають можливість ефекту поза залежності від основних законів композиції. До таких умовностей можна віднести:

• недодержання звичних законів рівноваги тіл;

• відмова від формальних правил проектування;

• свобода злучення;

• штучні прийоми передачі об'єму;

• штучну заміну об'ємних елементів площинними і навіть лінійними.

5. Ритм

Ритмом називають рівномірний або періодичний рух. Окрім зазначеного ритму можливий ритм іншого порядку, який складаєть­ся ні в чергуванні форм, ні повторною величиною, ні акцентами, що рівномірно чергуються і справляють враженнями на глядача. Цей ритм “вищого порядку”, обумовлений такими ритмічними спо­лученнями, які засновані на гармонії елементів, які складаються:

1. з співвідношення загальних мас;

2. з взаємовідношення ваги частин;

3. з доречності акцентів;

4. загального погодження елементів кольору;

5. з тональних відступів (доверху і донизу від основної бази) частин, які беруть участь в композиції;

6. з закономірних зсувів у всі сторони (вперед, назад, вліво, вправо і т. інше) елементів, які беруть участь в композиції.

Для пояснення поняття ритму необхідно розглянути основні засоби, які використовуються у творах мистецтва. Ці засоби можна розгля­дати як:

1. просторові - як ритмічні, рух розташовано у просторі,

2. моторні - який моторний характер має цей рух;

3. композиційні - якими композиційними засобами досягається результат;

4. формальні - які застосовуються формальні засоби для одержання необхідного ефекту.

Аналізуючи всі ці ознаки можна одержати уявлення про суть ритму.