4. Реабілітаційні заходи при пошкодженнях органів черевної порожнини

Завдання ФР:

1. Відновлення механіки дихання;

2. Зміцнення м'язів черевного преса;

3. Формування міцного рухливого рубця;

4. Поліпшення діяльності серцево-судинної системи;

5. Виправлення постави;

6. Профілактика утворення спайок і зрощень у черевній порожнині;

7. Підвищення загального тонусу організму.

Механізми лікувальної дії фізичних вправ:

Лікувальна дія фізичних вправ та інших засобів після операцій на органах черевної порож-нини виявляється у вигляді тонізуючого, нормалізуючого, трофічного та компенсаторного впливу. Головними фізіологічними механізмами дії фізичних вправ є нервовий та нейрогумо-ральний.

Виконання фізичних вправ ставить хворого в умови активної та свідомої участі у лікуваль-ному процесі, що в свою чергу має великий вплив на його психічний стан і підвищує впевненість у своїх силах і близькому одужанні. Головний чинник – підвищення м'язового тонусу – зумовлює зміну вегетативних функцій. За теорією моторно-вісцеральних рефлексів моторний апарат є провідним стимулятором нервової і гуморальної регуляції дихання, крово-обігу та інших систем.

Помірне фізичне навантаження після хірургічних втручань здійснює нормалізуючий вплив на серцево-судинну систему, посилює енерготропний і трофотропний вплив на міокард, спри-яє мобілізації допоміжних чинників кровообігу, завдяки чому поліпшується функція серцево-судинної системи. Збільшення дихальних екскурсій грудної клітки і діафрагми посилює кро-вообіг і зменшує застійні явища у паренхіматозних органах і порожнистих венах. Скорочення м'язів під час фізичних вправ сприяє посиленню кровообігу у венозній системі, а розслаблення м'язів полегшує надходження крові з капілярів у вени. Поліпшення венозної гемодинаміки під час м'язової роботи позитивно впливає на судинний тонус артерій і серця, що посилює кро-вообіг, усуває порушення периферичного кровообігу, запобігає розвитку венозного застою, тромбоемболій.

Зміни гемодинаміки тісно пов'язані зі змінами у системі дихання, діяльність якої в свою чергу підвладна вольовій регуляції людини. Під час занять фізичними вправами є можливість змінювати ритм, темп та амплітуду дихальних рухів, посилювати легеневу вентиляцію за рахунок реберно-грудного або черевно-діафрагмального компонента дихання. Внаслідок вико-нання таких вправ виникає рефлекторне посилення дихання, зумовлене подразненням працю-ючих м'язів. Збільшення глибини дихання підвищує дихальний і хвилинний об'єми дихання, що сприяє поліпшенню бронхіальної прохідності, ліквідує застійні явища в легенях, приско-рює видалення мокротиння. Під час виконання ЛГ зростає споживання кисню і виділення вуглекислоти, яка у свою чергу поглиблює дихання, що сприяє запобіганню розвитку застійних процесів у легенях. Відновлення повноцінного механізму дихання і посилення функції дихання сприятливо позначається на перебігу післяопераційного періоду після різних операцій на черевній порожнині, а тим більше після торакальних операцій. Дихальні рухи грудної клітки та діафрагми, скорочення і розслаблення м'язів черевної стінки активізують кровообіг органів черевної порожнини, рефлекторно підвищують секреторну і моторну функції травного тракту.

ЛФК широко застосовують у лікуванні різних захворювань органів черевної порожнини. Численними науковими дослідженнями доведена стимулююча дія фізичних вправ і спеціальних вправ ЛГ на секреторну і моторну функцію травного тракту. Фізичні вправи спри-яють усуненню рефлекторної затримки сечовипускання після операцій на черевній порожнині. ЛГ поліпшує перебіг обмінних і окислювально-відновних процесів, прискорює регенерацію, запобігає розвиткові різних ускладнень,сприяє прискоренню клінічного та функціонального відновлення.

Відновне лікування проводиться в три етапи.

І етап –триває до зняття швів.

Лікувальні процедурі починають із 1-го дня. Для профілактики легеневих і серцевих уск-ладнень призначають дихальні вправи й вправи для дистальних частин кінцівок. Можна та-кож призначити лікувальний дренажний масаж кінцівок.

З 2 – 4-го дня рекомендують обертання на бік, згинання кінцівок у колінах, підняття таза з опором на ноги та лікті. В цьому положенні хворому 1 – 2 рази в день роблять масаж спи-ни. Після цього за допомогою персоналу хворий приймає положення напівсидячи в ліжку, підклавши під спину подушку. Ноги зігнуті в колінних суглобах, під них підкладається ва-лик.

З 4 – 6-го дня хворого навчають переходити в сидяче й стояче положення.

З перших днів хворого навчають навичкам відкашлювання мокротиння, причому мето-дист притискає черевну стінку в ділянці операції. Навантаження на м'язи черевної стінки об-межені внаслідок болю та небезпеки дистракції країв оперативної рани.

На 6 – 8 день призначають ходьбу по палаті й коридору.

ІІ етап – починається після зняття швів і триває доти поки хворий не буде виписаний зі ста-ціонару. Впродовж цього періоду звертають увагу на стимуляцію регенерації в зоні операції, на нормалізацію роботи серцево-судинної й дихальної систем, шлунково-кишкового тракту, на посилення м'язів черевного преса. М'язи черевної стінки навантажують поступово, не заподіюючи болю. Призначають дозовану ходьбу, теренкур № 1 та 2.

ІІІ етап – після виписки пацієнта зі стаціонару. У цьому періоді продовжують використову-вати вправи, що попереджають розвиток або прогресування спайкової хвороби, що збільшу-ють силу м'язів, визначають внутрішньочеревний тиск.

При холецистектоміях нерідко використовують великі розрізи, що включають м'язи правої половини черевної стінки по реберній дузі. Часто при цьому відзначається зменшення відходження жовчі.

Хворим з 2-го дня призначають грудний тип дихання, рухи в дистальних відділах кінці-вок, навички по самообслуговуванню.

З 3-го дня – обертання спочатку праворуч, а потім ліворуч.

3 3 – 4-го дня – діафрагмальне дихання.

З 5 – 6-го – сидіння.

З 7 – 8-го – вставання з ліжка.

З 10 – 12-го дня – ходьба.

У тих випадках, коли вставлена дренажна трубка в жовчні шляхи, обертання ліворуч до-зволяють із 6 – 7-го дня, сидіння – з 8 – 10. У перші 7 – 10 днів уникають вправ з інтенсив-ним напруженням та розтягуванням м’язів черевної стінки – для профілактики дистракції м'язів.