2. Фізична реабілітація при дискінезіях жовчовивідних шляхів:

При дискінезіях жовчовивідних шляхів вирішуються наступні задачі:

1. Вплинути на центральні і периферичні механізми регуляції функцій жовчного міхура;

2. Врівноважити ланки вегетативної нервової системи;

3. Покращити кровообіг у органах черевної порожнини;

4. Створити умови для полегшення відтоку жовчі із жовчного міхура;

5. Покращити функцію кишечника;

6. Здійснити загальнозміцнюючий вплив на організм.

При порушеннях тонусу і моторики жовчовивідних шляхів лікувальні і відновні заходи призначаються з урахуванням типу дискінезій. При гіпотонічній дискінезії для покращення моторно-евакуаторної функції жовчного міхура і жовчовивідних протоків слід використову-вати плавні зміни внутрішньочеревного тиску. Вони виникають при глибокому діафрагмаль-ному диханні, вправах на скорочення і розслаблення м’язів передньої черевної стінки, ходьбі з високим підніманням стегон, частій зміні вихідних положень при виконанні вправ, нахилах тулуба. В занятті ЛГ фізичні вправи виконуються переважно у вертикальному положенні, у середньому або швидкому темпі, з середньою амплітудою, залучаються в рухи всі відділи кінцівок, включаючи проксимальні, навантаження відповідає середній інтенсивності. Закриті дуоденальні тюбажі, при відсутності спазму сфінктеру Одді, проводять після прийому холе-кінетиків, без грілки, у положенні лежачи на лівому боці. Таке вихідне положення покращує умови для звільнення збільшеного за об’ємом жовчного міхура. Серед форм фізичної реа-білітації можуть бути використані ЛГ, дозована ходьба, механотерапія, лікувальне плавання.

При гіперкінетичних дискінезіях треба уникати значних змін внутрішньочеревного тиску, напруги м’язів передньої черевної стінки, великої інтенсивності фізичних навантажень. В за-нятті ЛГ значна частина вправ виконується в положенні лежачи або колінно-ліктьовому, в повільному темпі з мінімальною кількістю повторів. Інтенсивність навантаження в занятті – мала. Виключаються вправи, які потребують складної координації рухів, уваги. Робиться ак-цент на дихальні статичні вправи, вправи у розслабленні м’язів. Закриті тюбажі проводять, приймаючи гарячу мінеральну воду, спазмолітики, лежачи на правому боці з грілкою. Форми фізичної реабілітації: заняття ЛГ, дозована ходьба (повільний темп), лікувальне плавання.

При захворюваннях органів травлення широко використовуються рефлекторні види ма-сажу, а саме: сегментарно-рефлекторний і точковий (періостальний).

Нейроендокринна система

.

. Фізична реабілітація при ожирінні:

Лікувальна дія ФВ при ожирінні базується на покращанні різних видів обміну і, в першу чергу, ліпідного обміну. При виборі ФВ треба віддати перевагу саме тим, які призводять до використання жирів, як основного енергетичного субстрату. Це вправи динамічні, аеробні, на великі м’язові групи, інтенсивністю 50 – 60% від субмаксимальних.

Задачами комплексного лікування з використанням засобів ФР хворим на ожиріння є:

1. Створення в організмі хворого негативного енергетичного балансу;

2. Максимальне включення жирів в енергетичний обмін, зменшення жирових депо, об’ємів, пропорцій тіла;

3. Зміцнення всіх м’язів тулуба і в першу чергу м’язів черевного пресу, промежини (попе-редження спланхноптозу, гриж);

4. Позитивний вплив на всі види порушеного обміну: ліпідний, вуглеводний, білковий;

5. Зменшення протяжності судинного русла – зниження загального периферійного опору судин, артеріального тиску;

6. Зменшення вираженості рестриктивних порушень функції дихання.

Серед засобів ФР широко використовують:

1. Динамічні фізичні вправи (інтенсивністю 50 – 60% від субмаксимальних) в тому числі: гімнастичні (для великих м’язових груп, в повільному і середньому темпі, з кількістю по-вторів 10 – 12 разів), спортивно-прикладні (ходьба, біг, плавання, велотренування), ігрові (несуть емоційний заряд; в залежності від функціональних можливостей можуть викорис-товуватись ігри на місці, елементи спортивних ігор або спортивні ігри, регламентовані за часом);

2. Ізометричні фізичні вправи (для підвищення сили і витривалості скелетних м’язів, черев-ного пресу, промежини, спини);

3. Природні фактори, які здійснюють загартовуючий ефект і одночасно підвищують енерго-витрати на підтримання сталої температури тіла;

4. Рухові режими, що відповідають функціональним можливостям хворого.

Серед форм ФР використовують ранкову гігієнічну гімнастику, лікувальну гімнастику, заняття на тренажерах, дозовану ходьбу, теренкур, лікувальне плавання.

Особливістю призначення ФР є: чергування впродовж дня різних форм занять, подовжен-ня тривалості заняття ЛГ до 60 хвилин.

При ожирінні рекомендовано проводити загальний масаж, він виконується через день або два рази на тиждень, тривалістю кожної процедури 30 – 50 хвилин. Акцент при масажі на зони, де відкладається жир.