4. Засоби фізичної реабілітації, форми, методи і дозування фізичних навантажень при хронічній ішемічній хворобі серця (хіхс):

1. При ХІХС спеціальними є фізичні вправи, які тренують загальну аеробну витривалість. До них відносяться гімнастичні вправи – активні, динамічні, які задіють великі групи м’язів, і циклічні спортивно-прикладні. Призначають їх в формі дозованої ходьби (ДХ), велотренування (ВТ), лікувальної гімнастики (ЛГ). Також використовують пасивні впра-ви у формі масажу.

2. Дозування фізичного навантаження відбувається за інтенсивністю, кратністю і триваліс-тю. Для призначення інтенсивності тренувального навантаження спочатку хворому про-водять навантажувальну пробу (велоергометрію, тредміл-тест, пробу з 12-хвилинною ходьбою), визначають «порогову ЧСС» і розраховують «тренувальну ЧСС» за форму-лою:

ЧСС трен. = ЧСС вих. + К х « Хронотропний резерв »,

де: ЧСС трен. – тренувальна ЧСС;

ЧСС вих. – ЧСС в стані спокою;

К – це відсоток хронотропного резерву, який активізується при фізичному на-

вантаженні (в занятті);

«Хронотропний резерв» – це (ЧСС порог. або макс., мінус ЧСС вих.), де:

ЧСС порог. = ЧСС, при якій припинено тестування з дозованим фізичним навантажен-

ням : через суб’єктивні причини, зростання АТ до і вище 230/130мм рт.ст.,

ЕКГ- ознаки ішемії міокарду;

ЧСС макс. = 200 мінус вік для хворих і нетренованих, 220 мінус вік – для здорових.

У хворих на ХІХС, як правило, активізують 40 – 50 % хронотропного резерву (низька ін.-тенсивність), при цьому К дорівнює 0,4 – 0,5. Для створення дуже низької інтенсивності навантаження активізують не більше 5% хронотропного резерву (К = 0,05).

За тривалістю і кратністю занять:

1. При постільному режимі – 10 – 15 хв. 3 – 5 разів на день;

2. При палатному режимі – 15 – 20 хв., 2 – 3 рази на день;

3. При вільному режимі – 30 – 40 хв., щоденно, 1 – 2 рази на день;

4. При щадному, щадно-тренуючому і тренуючому режимах – 30 – 40 хв., не менше 3 разів на тиждень.

Для розрахунку темпу дозованої ходьби в кроках на хвилину використовують формулу:

Х = 0,042 х М + 0,15 х ЧСС + 65,5 ,

де: Х –темп ходьби (кроків за хвилину);

М – остання сходинка навантаження при велоергометрії (кгм /хв);

ЧСС – частота серцевих скорочень при останній сходинці навантаження.

Якщо швидкість дозованої ходьби складає 120 кроків за хвилину і більше, пацієнтові до-зволяється займатися бігом підтюпцем.

Тривалість процедури дозованої ходьби спочатку складає 15 – 20 хвилин. Поступово її підвищують до 30 – 40 хв. Рекомендована кратність при вільному руховому режимі 1 – 2 ра-зи на день, при щадному і щадно-тренуючому режимах не менше 3 – 4 разів на тиждень.

При велотренуванні інтенсивність навантаження в основній частині тренувального занят-тя спочатку повинна складати 50% від останньої сходинки навантаження, що була виявлена при діагностичній велоергометрії, через 3 – 4 тижні тренувань – 60%. У вступній та заключ-ній частинах заняття використовують гімнастичні вправи, або навантаження на велотрена-жері, які складають 25 – 30% останньої сходинки навантаження при велоергометрії.

Тривалість першого заняття 10 – 15хв. з щоденним збільшенням на 5хв., до 30 – 40хв. Кратність заняття при вільному руховому режимі – 1 раз на день, при щадному і щадно-тре-нуючому – не менше 3 разів на тиждень.

Лікувальна гімнастика включає динамічні аеробні вправи для великих груп м’язів з інте-нсивністю, визначеною при первинному контролі (ЧСС тренувальна), тривалістю 30 – 40хв. і кратністю при вільному руховому режимі 1 – 2 разів на день, при щадно-тренуючому і тре-нуючому – не менше 3 – 4 разів на тиждень.

Призначається класичний масаж зон: 1) С_{1 –} С_4, Т₁ – Т₈; 2) Мак-Кензі (ущільнення в м’я-зах міжлопаткової області зліва)_, Т₂ – Т₆ в міжлопатковій області і ліворуч; 3) великого грудного м’язу, грудинно-реберних сполучень: Т₂ – Т₆; 4) прикріплення великого грудного м‘язу до краю реберної дуги зліва, а також 5) періостальний масаж грудини, передніх по-верхнів ребер зліва. Проводиться процедура масажу в положенні сидячі за щадною мето-дикою.