. Фізична реабілітація при гострій пневмонії:

І

Основними задачами ФР при гострій пневмонії (рестриктивні порушення) у першому ліку-вальному періоді є :

1. Посилити крово- і лімфоток в легенях з метою прискорення розсмоктування запального ін-фільтрату;

2. Попередити явища ателектазу;

3. Попередити утворення плевральних спайок;

4. Компенсувати прояви дихальної недостатності за рахунок залучення у дихання неураженої частки легені, здорової легені;

5. Здійснити тонізуючий вплив на діяльність різних систем організму.

Можуть бути використані наступні засоби ФР:

1. Руховий режим – в гострому періоді захворювання, як правило, на декілька днів призначає-ться розширений постільний режим. Як тільки знижується Т тіла до 37,5°С (зменшується ін-токсикація, локус запалення) пацієнт переводиться на палатний, а потім вільний режим.

2. Постуральний дренаж (постуральні вправи) – лікування положенням. Це надання тілу поло-ження, при якому під дією сили тяжіння мокрота стікає з дистальних відділів трахеобронхіа-льного дерева, які не мають зон кашльового рефлексу, до проксимальних відділів.

Проводиться у 4 етапи:

1 етап – нормалізація реології мокроти (гідратація хворого: тепле пиття, аерозольна терапія – паро-вологі інгаляції).

2 етап – відділення мокроти від стінок бронхів. Надати тілу дренажне положення, коли дре-нуюча зона буде знаходитись вище дренуючого бронха і під дією сили тяжіння мокрота руха-тиметься в напрямку до головних бронхів, і здійснювати ударну (перервну) вібрацію над дре-нуючою зоною.

3 етап – проведення мокроти в зону кашльового рефлексу. Хворий перебуває у дренажному положенні, виконуючи вправи дихальної гімнастики.

4 етап – виділення мокроти, після вдиху на видиху здійснювати 2 – 4 кашльових поштовхи.

Постуральний дренаж слід виконувати ранком, до процедури лікувальної гімнастики, по-чергово дренуючи усі частки обох легень. При підвищеній продукції мокроти постуральний дренаж проводиться декілька разів (2 – 3 рази) на день.

Фізичні вправи виконуються в процедурі лікувальної гімнастики і призначаються у відпо-відності до рухового режиму. На постільному режимі будуть виконуватись вправи у положен-ні лежачи, пасивні або активні з полегшенням, співвідношення загальнорозвиваючих і дихальних вправ 1:1, для дистальних відділів кінцівок, з малою амплітудою, в повільному тем-пі, повторюючи кожну вправу 5 – 6 разів. Тривалість процедури ЛГ складає 10 – 15 хвилин.

3. В процедуру лікувальної гімнастики включаються спеціальні дихальні вправи:

Статичні – за участю істинних дихальних м’язів (поглиблений вдих через ніс, подовжений видих ротом);

Динамічні – з включенням допоміжних дихальних м’язів, в тому числі:

1. дренажні – для полегшення відходження мокроти з кожної окремо взятої частки легені;

2. локальні – з залученням у дихання тієї чи іншої частки легень (верхньої, нижньої);

3. вправи на розтягнення плеври (при плевропневмонії) – у положенні лежачи на здоровому боці: на вдиху і затримці дихання піднімати руку на хворому боці без обтяження і з обтя-женням.

4. Прийоми масажу рекомендовано використовувати при зниженні Т тіла до 37,5˚С. Можуть бути призначені наступні види масажу: вакуумний масаж грудної клітки; класичний ручний масаж передньої поверхні грудної клітки і спини; масаж асиметричних зон за Кузнєцовим.

ІІ

У другому лікувальному періоді крім тих задач першого періоду, які продовжують вирішу-ватись, можна вже досягти деякого покращення порушеної функції дихання.

Серед засобів ФР призначається палатний, а пізніше вільний руховий режим в умовах ста-ціонару, хворий продовжує виконувати постуральний дренаж, фізичні вправи.

В процедурі ЛГ більшість вправ активні, виконуються в положенні сидячи або стоячи, у спів-відношенні загальнорозвиваючих і дихальних вправ – 2-3 : 1, в середньому темпі, з середньою амплітудою, з кількістю повторів однієї вправи 7 – 8 з поступовим зростанням до 10 – 12. Тривалість ЛГ складає 20 – 25 хвилин, зростаючи поступово до 30 – 40 хвилин.

Крім вище описаних спеціальних дихальних вправ у процедуру ЛГ додаються:

1. Вправи динамічні на активізацію вдиху (з розгинанням тулуба, розведенням рук);

2. Вправи на зміцнення дихальних м’язів (з опором вдиху руками, еластичним бинтом).

Форми ФР: лікувальна гімнастика, процедура масажу, додають РГГ.

ІІІ

У третьому лікувальному періоді, крім фізичних вправ, які виконуються у формі ЛГ, хво-рих навчають правильному диханню (подовженому видиху) під час дозованої ходьби.

В цьому періоді необхідно приділяти увагу засобам загартовування. Починають його з найбільш щадних повітряних ванн у кімнаті. Поступово звільняючи тіло від «зайвого» одягу, оголяють верхню половину тулуба при Т повітря 18 – 20°С, тривалістю 5 хвилин. Щодня час процедур збільшують на одну хвилину, поступово досягаючи тривалості 1,5 – 2 години. Влітку рекомендовано перебування на свіжому повітрі в легкому одязі.

Загартовування водою починають з обтирання тіла рушником чи губкою з температурою во-ди 30 – 32°С. Найкраще виконувати процедури після ранкової гімнастики. Послідовно обтира-ють руки, груди, живіт, спину, ноги. Шкіра повинна просохнути. Температуру води знижують кожні два – три дні на 1°С, досягаючи температури 16 – 12°С.

Можна використовувати також холодний (18°С) і прохолодний (25 – 30°С) душ та локальні (ножні) контрастні ванни. Спочатку треба опустити ноги в таз із водою (Т – 36 – 37°С), потім – в інший, де температура води на 2°С нижча. Кожні 2 – 3 дні різницю температур збільшують на 1 – 2°С. Температуру теплої води доводять до 50°С, а холодної – до 18°С.

Купання в басейні чи у відкритих водоймах є найбільш інтенсивним засобом загартовуван-ня. Можна розпочинати купання при Т води 22°С і повітря – 24°С, тривалістю 5 – 10 хвилин, не допускаючи переохолодження.

3. Фізична реабілітація при ексудативному плевриті:

Основні задачі ФР при ексудативному плевриті:

1. Стимулювати всмоктування плеврального ексудату;

2. Протидіяти утворенню спайок;

3. Зменшити явища ателектазу і гіповентиляції легень;

4. Активізувати крово- і лімфообіг з метою зменшення інфільтрації плеври;

5. Компенсувати прояви дихальної недостатності.

ЛГ призначається ще тоді, коли хворий перебуває на постільному руховому режимі. В про-цедуру ЛГ крім статичних дихальних вправ включають дихальні вправи на розтягнення плеври на хворому боці. Лежачи на здоровому боці, хворий виконує поглиблений вдих (бажано з од-ночасним підйомом руки на хворому боці), повторюється вправа 3 – 4 рази кожну годину. В подальшому, вправи на розтягнення плеври виконуються в положенні сидячи на глибокому вдиху і затримці дихання хворий здійснює нахил тулуба у здоровий бік. Пізніше додається під-йом руки на хворому боці без обтяження і з обтяженням: гантеллю, медицинболом.

4. Фізична реабілітація при бронхіті, емфіземі, бронхіальній астмі:

Причинами таких порушень можуть бути:

1. Набряк і запалення слизової оболонки бронхів;

2. Наявність мокроти у дихальних шляхах внаслідок:

а) підвищеної продукції мокроти;

б) порушеної реології мокроти;

в) зниженої активності війчастого епітелію;

г) пригнічення природного механізму очистки дихальних шляхів – кашлю.

3. Бронхоспазм мілких бронхів;

4. Раннє спадання бронхів на видиху в результаті порушених еластичних властивостей (емфі-зема).

При обструктивних порушеннях (бронхіт, емфізема, бронхіальна астма) зовнішнього ди-хання за допомогою засобів ФР можна вирішити наступні задачі:

1. Покращити крово- і лімфоток з метою зменшення запальної реакції стінки бронхів;

2. Покращити реологію мокроти;

3. Активізувати кашель для очищення бронхів від мокроти;

4. Ліквідувати або зменшити спазм бронхіол, попередити розвиток емфіземи;

5. Відновити нормальний стереотип дихання, силу дихальних м’язів;

6. Активізувати рухи діафрагми, попередити порушення постави;

7. Сприяти розслабленню скелетних м’язів, що перебувають у стані напруги.

Засоби ФР, які призначаються в комплексному лікуванні наступні:

1. Постуральний дренаж.

2. Фізичні вправи – дозуються у відповідності до рухового режиму, на якому перебуває хво-рий. Серед спеціальних фізичних вправ використовуються статичні і динамічні дихальні вправи. Робиться акцент на вправи, що активізують видих (стискання грудної клітки з бо-ків на видиху руками, рушником, еластичним бинтом). Для зняття бронхоспазму у хворих на бронхіальну астму рекомендовані спеціальні дихальні вправи «звукової гімнастики», які викликають безперервну вібрацію трахео-бронхіального дерева і знімають спазм бронхів. Дихальні вправи на «пасивізацію» видиху (з опором видиху і створенням позитивного тис-ку в кінці фази видиху) є спеціальними вправами, що використовуються при емфіземі.

Тобто, основними засобами, які призначають хворим із захворюваннями органів дихання, є рухові режими, фізичні вправи, прийоми масажу, засоби загартування, які використовуються в залежності від лікувального періоду.

Основною формою ФР для вирішення спеціальних задач є заняття ЛГ. Поряд з тим можуть бути використані і інші форми ФР, такі як: ранкова гімнастика, дозована ходьба, процедура масажу.