4. Профілактичні заходи: фізичні вправи, загартовування, раціональний режим харчуван-

ня, діяльності та відпочинку в геріатричній практиці

Попередження передчасного старіння: 1) Достатня фізична активність людини; 2) Усунення психоемоційних перевантажень; 3) Збалансоване харчування, відмова від переїдання; 4) Від-мова від шкідливих звичок (лікування зловживання алкоголем); 5) Первинна і вторинна профі-лактика хронічних захворювань (атеросклероз, гіпертонічна хвороба, бронхіти, хвороби шлун-ку и кишечнику); 6) Використання геріатричних середників; 7) Забезпечення достатньої трива-лості сну (не менше 7 год.); 8) Дотримання раціонального режиму праці і відпочинку.

Лікувальна фізкультура займає центральне місце у фізичній реабілітації літніх, як найбільш біологічно обґрунтований метод лікування. Регулярні заняття позитивно впливають на роботу всіх органів і систем: Серцево-судинна система – треноване серце володіє великими резервни-ми можливостями; знижується ризик серцево-судинних захворювань; Дихальна система – більш активне використання тканинами організму кисню; уповільнення процесів зниження еластичності легеневої тканини; Обмін речовин – вміст у крові холестерину, тригліцеридів змі-нюється в кращу сторону; поліпшується обмін цукру; Психічна сфера – активізація розумової діяльності; благотворний вплив на настрій, зменшення тривоги, підвищення інтересу до навко-лишнього світу; формування адаптаційних механізмів; Опорно-рухливий апарат – ЛФК допомагає розвинути силу, гнучкість, витривалість (з боку опорно-рухового апарату відзна-чаються наступні вікові зміни – кістки стають більш крихкими, з‘являються зміни в суглобах, вони менш рухомі, зменшується амплітуда рухів, вікові зміни в хребті ведуть до розвитку «круглої спини». У людей тяжкої фізичної праці процеси старіння на 10 – 15 років виникають пізніше, ніж у людей розумової праці. Старіння нервово-м‘язової системи, починається рані-ше, ніж інших. Знижується об‘єм, вага м‘язів – атрофія вікова. З віком знижуються можливості в виконанні рухів, які потребують сили, координації, швидкості. У осіб похилого віку сповіль-нений період “входження” в м’язову діяльність, більш довгий період відновлення після фізич-них навантажень).

В останні роки в реабілітації з успіхом використовується методика БЗЗ (Біологічного Зво-ротного Зв'язку). Вона дозволяє індивідуально програмувати параметри тренування на спеціа-льних приладах, які передають інформацію про роботу того чи іншого органу і системи у виг-ляді звукових, світлових або ігрових сигналів. Це дає можливість пацієнтові самому здійсню-вати контроль якості виконуваної роботи; активно брати участь у власній реабілітації; підви-щує його самооцінку; позитивно впливає на емоційний стан.

Завдання ЛФК в геріатричній практиці:

1. Тонізуюча дія – на нервову систему;

2. Стимулююча дія – функції серцево-судинної і дихальної систем;

3. Покращуюча дія – на процеси обміну речовин;

4. Укріплююча дія – м’язової системи, (мета – зберегти і покращити рухомість в суглобах);

5. Підтримуюча дія – повноцінності життєво-важливих рухомих навиків і умінь.

Групи з реабілітації похилих людей:

І група: особи без відхилень в здоров‘ї з маловираженими інволютивними змінами і достатньо високим рівнем фізичної підготовки. Це ті, хто систематично займаються фізичною культурою або колишні спортсмени;

ІІ група: особи, які мають задовільну фізичну підготовку і невеликі відхилення в стані здо-ров‘я;

ІІІ група: люди з вираженими інволютивними змінами і відхиленнями в стані здоров’я.

Засоби ФР геріатричній практиці:

1. ЛГ: елементарні вправи для розвитку сили, на розтягування, на розслаблення, вправи з пал-ками, булавами, гантелями, набивними м’ячами, вправи на шведській стінці, лавочці, бревні – змішані ваги і упори, вправи на опір з партнером, кидаючи і ловлячи м‘яча, вправи на рівно-вагу. Ходьба (див. Табл. №1). Біг і т.д.

2. Фізіотерапевтичні методики.

3. Лікувальний масаж

Таблиця №1

Приблизний комплекс ходьби для людей похилого віку

Тижні	Темп
	Спокійно	Прискорено	Спокійно	Прискорено	Спокійно
1
2	5	5	10	–	–
3	5	5	3	2	5
4	5	5	2	3	5
5	5	5	1	4	5
6	5	10	5	–	–

Для самостійних занять, потім можна використовувати графік 6-го тижня, поступово збіль-шуючи загальну тривалість до 60хв.

Ходьба в формі прогулянок – до 3 – 4км, тривалість 30 – 50хв (ІІІ група), до 5км – 60 – 75хв (ІІ група), 7 – 10км – 70 – 100хв (І група).

Біг – більш інтенсивна дія на функції кровообігу і дихання, обмін речовин, підвищення витри-валості. В ІІ групі повинна бути проведена попередня підготовка в формі швидкої ходьби з пробігами. ІІІ група – біг “підтюпцем” нетривалий, обов’язково після медичного огляду.

Стрибки (потребують координації рухів). Підготовка на укріплення м‘язів ніг (особливо гомілково-ступневого суглобу.). Виключаються для ІІІ групи, дозуються – для ІІ.

Метання – удосконалюється координація, точність, меткість, збільшується рухомість в плечо-вому суглобі, укріплюються м‘язи верхніх кінцівок і тулуба. Використовуються м‘ячі волейбо-льні, набивні м‘ячі, палки. Викликає позитивні емоції.

Ходьба на лижах. Залежить від ступеня володіння технікою пересування і від швидкості.

Плавання. Краще в закритому басейні або в відкритому з підігрітій води. Ввідна частина за-няття (20 – 25хв) – вправи на суші, душ. Основна частина (20 – 30хв) – вивчення техніки пла-вання, гри в воді. В заключній частині (7 – 10хв) – вільне плавання з пробковими поясами, хто недостатньо володіє технікою плавання. В відкритих басейнах плавання слід починати при температурі води не нижче 20 – 22°С і температури повітря 24 – 26°С, поступово температуру води можна знизити до 18 – 17°С, а температуру повітря – до 20 – 21°С.

Гребля – тільки особам І і ІІ медичних груп, які вміють гребти і плавати, не мають водобоязні, не страждаючих “закачуваннями” і головокружіннями від 20 – 30хв до 1,5 – 2 години.

Гра: малорухомі, рухомі і спортивні ігри (волейбол, теніс, бадмінтон).

Туризм: в літній і осінній час і лижні прогулянки – в зимній. Допускаються особи І і ІІ груп після спеціального медичного огляду і попереднього тренування.

При любому поєднанні фізичних вправ в комплексному занятті необхідно виконувати ряд ме-тодичних вказівок:

1. При підборі загальноукріплюючих вправ слід надавати перевагу вправам динамічного ха-рактеру, без статичних напружень м‘язів (вони менш благоприємні для кровообігу);

2. Для осіб ІІІ групи протипоказана силова робота з моменту натужування (підняття важкого), бо вони несприятливі для кровообігу і погіршують живлення серцевого м‘яза;

3. Включати в заняття вправи, які посилюють вимоги до серцево-судинної і дихальної систе-ми (біг, стрибки) потрібно строго індивідуально;

4. Обережно включати вправи з нахилами тулуба (особливість кровопостачання головного мозку). Поступове збільшення амплітуди в повільному, а потім в середньому темпі;

5. При проведенні занять гімнастикою необхідно уникати перебування в основній стойці, яка сприяє погіршенню кровообігу в м‘язах нижніх кінцівок. В заняттях слід чергувати вихідні положення стоячи – сидячи, сидячи – лежачи, але голова – припіднята;

6. Особливе місце в заняттях в групах здоров‘я відводиться дихальним вправам.

Особливості лікувальної дії на організм фізіотерапії в літньому віці:

З віком в організмі людини відбуваються істотні зміни: значно знижується регулююча роль ЦНС, зменшується «рухливість» нервових процесів, змінюються корково-підкіркові взаємовід-носини, слабшають активність ферментних систем і імунітет, знижується ступінь споживання організмом кисню, резистентність до інфекцій, виникає нахил до злоякісних новоутворень.

Застосування з лікувальною та профілактичною метою фізичних методів має стимулюючий вплив на всі основні системи організму, підвищує захисні сили і адаптаційні можливості ста-ріючого організму. Необхідно пам'ятати, що невміле використання фізичних факторів може привести до загострення захворювання і негативно позначитися на стані здоров'я. Від вибору оптимальної дози фізичного фактора, методики виконання процедури часто залежить ефектив-ність лікування. Перед призначенням фізіотерапії необхідно повністю виключити онкологічні та інші захворювання, що є абсолютним протипоказанням.

Застосування фізіотерапевтичних методик в осіб похилого віку має ряд особливостей:

1. Інтенсивність фізичних факторів (сила струму, потужність випромінювання, величина маг-нітної індукції, ступінь механічного впливу і т. д.), концентрація лікарських засобів, що засто-совуються для електрофорезу, інгаляційної терапії; концентрація газів і солей в мінеральних водах, температурний фактор, тривалість впливу повинні бути менше, а кількість процедур мо-же бути більше, ніж при лікуванні осіб молодого та середнього віку;

2. При призначенні апаратних методів фізіотерапії перевагу слід віддавати методам локаль-ного впливу, імпульсному режиму, а також методам, що не викликають інтенсивного теплово-го ефекту;

3. Важливо дотримуватися відомої обережності при одночасному призначенні кількох проце-дур – протягом дня можна призначити один сеанс загального і один локального впливу, при цьому істотно збільшити час відпочинку після закінчення процедури;

4. Бальнео-, грязе- та інші види теплолікування вимагають організації ретельного медичного контролю, в тому числі функціонального та лабораторного, за його переносимістю, реакцією організму на вплив, що дозволить своєчасно виявити небажані ефекти і при необхідності здій-нити відповідну корекцію проведеного лікування.

Лікувальний масаж:

При захворюваннях нервової, серцево-судинної, дихальної та опорно-рухової системи ефе-ктивним методом є класичний масаж. Беручи до уваги, що в осіб похилого віку в кровоносних судинах і в шкірних покривах виникають вікові зміни, застосування сильних прийомів лікував-льного масажу неприпустимо. Неприпустимий масаж і при наявних дегенеративно-дистрофіч-них змінах шкіри у вигляді расчесів, тріщин.

У літніх людей часто виявляють недостатність венозного кровообігу, тому при підозрі на флебіт, тромбофлебіт масаж протипоказаний. Необхідно частіше використовувати методики сегментарно-рефлекторного масажу для впливу на мозок, серце, внутрішні органи.

Загартовування сприяє підвищенню опірності організму до несприятливих умов зовнішнього середовища. В основі загартовування лежить механізм поступового пристосування організму до впливу води, сонця, повітря.

Фізіологічні процеси старіючого організму менш рухливі, і якщо перерви в загартовуванні позбавляють загартовування навіть молодий організм і з'являється потреба відновлювати його, то літньому організму відновити цю здатність значно важче. Отже, принцип систематичності при загартовуванні в літньому віці грає дуже важливу роль.

Дозування цих процедур здійснюється строго індивідуально, виходячи з віку, стану здоро-в'я та фізичної підготовки. Не слід обмежувати застосування загартовування тільки одним за-собом, потрібно користуватися різноманітними методами протягом цілого року.

1. Повітряні ванни доступні людині в будь-який час року, в будь-яких умовах. Повітря, діючи безпосередньо на наше тіло, на шкіру, робить ряд біохімічних змін в клітинах і тканинах шля-хом подразнення шкірних закінчень нервової системи.

Повітряні ванни найкраще приймати на відкритому повітрі, в тіні, на балконі, у кімнаті при температурі повітря на початку курсу + 20°С. Починати приймати повітряні ванни бажано в теплу пору року. Тривалість перших повітряних ванн коливається в межах 5 – 8хв. У наступні дні тривалість ванн збільшується на 1 – 2хв щодня і поступово доходить до 1 – 2год. Зрозумі-ло, літнім людям, добре загартованим, можна поступати сміливіше відповідно за накопиченим досвідом і ступенем загартованості.

Повітряні ванни корисно супроводжувати рухами – ходьбою, бігом, легкими фізичними вправами. Благотворно діють прийняті після повітряної ванни душ або обтирання. Курс повіт-ряних ванн може бути тривалим, до 2 місяців, з пониженням температури повітря в кінці курсу до + 10 – 8°С. Повітряна ванна підвищує обмінні функції організму, зміцнює нервову систему, підвищує загальний тонус і покращує роботу серцево-судинної системи.

2. До загартовування сонячними променями особам похилого та старечого віку особливо мож-на приступати тільки після консультації з лікарем. Починати сонячні опромінення необхідно з великою обережністю, тому що перегрівання тіла легко може привести до опіків, а у хворих на гіпертонічну хворобу, атеросклероз судин мозку – до порушення мозкового кровообігу.

Сонячні промені володіють так званою бактерицидною дією, тобто вбивають мікробів. Під впливом сонячних променів стимулюється діяльність нервової системи, підвищується праце-здатність людини. Правильний прийом сонячних ванн покращує настрій і загальний тонус ор-ганізму. В одному зі своїх листів Шиллер писав: «Я сидів над своєю роботою вже п'ять тижнів, а от варто було тільки визирнути сонцю, і я здолав її протягом трьох днів».

Приймати сонячні ванни можна на березі річки, моря, на галявині, терасі, в спеціально вла-штованому солярії, на пляжі і т. д. Кращі години для загартовування сонцем – від 8 до 11год. в спекотні літні дні і від 11 до 13 год. – в менш жаркий час. Перше сонячне опромінення не по-винно перевищувати 5 – 7 хв. Поступово тривалість процедури можна довести до 30хв. Під час прийому сонячних ванн голову слід тримати в тіні. Після сонячного опромінення бажано 10 – 15 хв. побути в тіні, а потім покупатися або прийняти холодний душ.

3. Загартовування водою відноситься до засобу, що діє найбільш ефективно і швидко. Водні процедури привчають організм до різних температурних коливань зовнішнього середовища, посилюють обмін речовин, покращують кровообіг і дихання. Кращий час для застосування водних процедур – ранкові години, відразу після закінчення ранкової зарядки.

Найбільш прості і доступні форми загартовування – обтирання і обливання. До загартову-вання водою краще приступати в теплу пору року і продовжувати його восени і взимку. Тем-пература води повинна бути спочатку 32 – 34°С, з повільним поступовим зниженням її до 12 – 15°С, тобто до температури водопровідної води. Для літніх, ослаблених людей знижувати тем-пературу води потрібно через кожні 3 – 4 дні на 1°С. Після водних процедур слід добре розтер-ти шкіру і тепло одягнутися.

Літнім і старим особам, особливо малотренованим, застосовувати водні процедури потріб-но з великою обережністю. Перед початком загартовування їм необхідно порадитися з лікарем.

Важливе значення у формуванні активного довголіття відіграє характер харчування. З метою профілактики передчасного старіння необхідно дотримуватись таких його принципів:

1. Вживання їжі, енергетична ємкість якої не перевищує енерговитрат організму;

2. Неперевищення в харчовому раціоні гігієнічно обґрунтованих норм споживання їжі, насам-перед, білкових продуктів;

3. Забезпечення якісної повноцінності харчування за рахунок забезпечення її вітамінами, мі-неральними солями, мікроелементами;

4. Систематичне дотримання тактики комбінованого харчування з використанням продуктів рослинного і тваринного походження, віддаючи перевагу молочно-рослинній їжі;

5. Аскетична відмова від численних продуктів та систематичне недоїдання або тривале голо-дування, так само як і перевантаження, однаково шкідливі у формуванні активного довго-ліття.

ІХ. МАТЕРІАЛИ АКТИВІЗАЦІЇ СТУДЕНТІВ ПІД ЧАС ВИКЛАДАННЯ ЛЕКЦІЇ:

№ з/п	Питання	Відповідь
1 розділ
1.	У чому сутність рефлексу Бабінського (верхнього)?	Охоплення пальців дорослого, згинання рук і напруга м’язів плечового пояса при дотиканні до долоні дитини
2.	У чому сутність рефлексу Бабінського (верхнього)?	Згинання пальців ніг при легкому натисненні на шкіру підошви зразу ж під пальцями
3.	Перелічите основні прийо-ми масажу:	Погладжування, розминання, розтирання, вібрація
4.	Що таке загартовування?	Система гігієнічних заходів, спрямованих на підвищення стійкості організ-му до несприятливих впливів різних метеорологічних факторів (холоду, тепла, сонячної радіації, зниженого атмосферного тиску)
2 розділ
1.	Ортопедія – це:	Розділ клінічної медицини, розділ хірургії, що вивчає профілактику, діаг-ностику і лікування деформацій і порушень функцій кістково-м’язової сис-теми, які є результатом вроджених дефектів, вад розвитку, наслідків травм або захворювань
2.	Постава – це:	Звичне, невимушене положення тіла при стоянні і сидінні; визначається конфігурацією хребта (спини) з урахуванням кута нахилу тазу ( в нормі 450 )
3.	Сколіоз – це:	Стійке бічне відхилення хребта від нормального випрямленого положення
3 розділ
1.	Перелічите основні види старіння людини:	Природне (фізіологічне, нормальне), його різновид – сповільнене (ретардо-ване)); патологічне (передчасне, прискорене)
2.	Що таке біологічний вік людини?	Сукупність показників стану індивіду в зрівнянні з відповідними показни-ками здорових людей цього ж віку цієї епохи, народності, географічних і економічних умов існування і цілком залежить від спадковості, умов сере-довища і способу життя
4 розділ
1.	Як називається наука, яка вивчає старість, старіння людини, його біологічні механізми і т. д.?	Геронтологія
2.	Дайте визначення раціо-нальному харчуванню:	Раціональне харчування засноване на чотирьох принципах: енергетична цінність харчування повинна відповідати енергетичним витратам організ-му; відповідність хімічного складу харчових речовин фізіологічним потре-бам організму; максимальна різноманітність харчування; дотримання оп-тимального режиму харчування (регулярності, кратності і чергування при-йомів їжі). Дотримання вказаних основних принципів раціонального харчування ро-бить його повноцінним

Х. МАТЕРІАЛИ ДЛЯ САМОПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ: