Резюме навчальної програми

Напрям, спеціальність, освітньо-кваліфікаційний рівень	Характеристика навчального курсу
Напрям: 0305 Філологія Спеціальність: 6.020303 Мова та література (українська, англійська) Освітньо-кваліфікаційний рівень: спеціаліст	Кількість кредитів, відповідних до ECTS: 1 кредит Загальна кількість годин: 26,8 Статус курсу: фундаментальна, професійно-освітня дисципліна Рік підготовки: 5 Семестр : 10 Лекції: 10 годин Семінарські: 4 години Індивідульна робота 4,5 Вид контролю : залік

Структура залікового кредиту

№ п\п	Тема аудиторного заняття	Всього	Лекційні	Практичні/семінарські	Інд..роб.
1. 2.	Змістовий модуль 1 Зародження і розвиток лінгвістики
	Вступ. Історія лінгвістичної думки до ХIХ ст. Виникнення мовознавства як самостійної науки		2 2		2
3. 4. 5.	Змістовий модуль 2 Лінгвістика ХХ-ХХI ст.
	Нові підходи до вивчення мови наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Структуралізм і генеративізм. Мовознавство на сучасному етапі.		2 2 2	2 2	2,5

10 4 4,5

Залік – 2 год.

Консультації – 2 год.

Організаційно-методичні вказівки

Кредитно-модульна система освіти передбачає структуризацію змісту навчання на окремі елементи — змістові модулі, кожен з яких є логічно завершеною частиною теоретичного й практичного навчального матеріалу та системи оцінювання знань. Засвоєння матеріалу студентами має відбуватись у неперервному режимі за наперед розробленою програмою.

Вивчення курсу «Вступ до літературознавства» передбачає такі форми організації навчання: аудиторні (лекційні, практичні, семінарські) заняття, самостійну роботу студентів, консультації, Індивідуальні заняття, заходи контролю.

Курс лекцій побудований на системному підході до науки про мову. Лекції охоплюють питання специфіки, структури й сучасного стану науки про мову, покликані дати уяву про особливості розвитку мовознавства в різні історичні періоди. Аналізується зародження й розвиток лінгвістичних вчень наукових центрів стародавньої цивілізації, періоду середньовіччя. Висвітлюється історичний розвиток мовознавчої науки в подальші часи, велика увага приділяється вивченню проблем, теорій, концепцій різних мовознавчих шкіл. Надається увага стану і досягненням вітчизняного мовознавства. Дається критичний аналіз праць видатних вчених-лінгвістів.

Загалом зміст лекцій спрямований на те, щоб сформувати у студентської аудиторії систему знань з розвитку світового та вітчизняного мовознавства.

Практичні заняття орієнтовані своїм змістом на більш детальний розгляд конкретних теоретико-методологічних проблем і поєднують форми практичного заняття і семінару, тематика визначаться конкретною загальною метою курсу. Вони, на відміну від лекцій, націлені на самостійну роботу студентів, в процесі якої останні мають оволодіти навичками та вміннями роботи з науковою та довідковою літературою, прийомами систематизації засвоюваних знань, що сприятиме критичному осмисленню історії мовознавства, окремих шкіл, напрямів тощо, привчатиме студентів глибше засвоювати і осмислю­вати вивчений матеріал, зіставляти різні думки. Власне, вміння використати отриману чи здобуту інформацію у відповіді на певні питання (а також при критичному аналізі окремих мовознавчих праць) є одним з прикладних, вузько прагматичних моментів засвоєння цього курсу.

На практичних заняттях студенти мають можливість не лише закріпити вивчене, відтворюючи лекційний, підручниковий матеріал, відомості з рекомен­дованої додаткової літератури, але й висловити самостійні судження з питання, що обговорюється, по-іншому інтерпретувати деякі тези, положення, навести власні приклади або запропонувати обговорити детальніше те чи інше питання. Діалог викладача і студента, безпосереднє їх спілкування також є продуктивним способом засвоєння курсу.

Конкретний зміст кожного практичного заняття потребує з боку студента системної та послідовної підготовки і передбачає різноманітні форми навчаль­ної діяльності. Ця підготовка перш за все має базуватися на самостійному опрацюванні студентом спеціальної (фахової) наукової літератури (монографії, тематичні збірники, статті, філологічні словники тощо). Готуючи те чи інше теоретичне питання, студент має використовувати власний досвід.

У процесі підготовки до практичних занять студенти самостійно ви­конують й завдання, що передбачають індивідуальну працю над засвоєнням менш складних тем. Формами такої роботи може бути конспектування рекомендованої літератури за певними розділами курсу, укладання літера­турознавчого словника, робота над індивідуальним завданням тощо. Індивідуальні завдання виконуються студентами самостійно, після консультації у викладача.

При підготовці до практичного заняття, виконанні індивідуального завдання слід пам'ятати, що:

• перш за все необхідно познайомитися з рекомендованою темою за прослу­ханою лекцією, відповідним(и) розділом(ами) підручника;

• звернутися до довідкових джерел (енциклопедій, словників) з тим щоб акцентувати визначення використовуваних понять;

• закріпити прочитане, виділивши кілька опорних термінів, категорій, понять, тез;

• використати додаткову літературу з теми, яка доповнить, урізнома­нітнить підручниковий виклад.

Важливою складовою успішної підготовки до практичного заняття, до виконання самостійної роботи є навички конспектування рекомендованого матеріалу. Є кілька способів конспектування. По-перше, після прочитання відповідного тексту можна, виділивши головну тезу в ньому, записати й прокоментувати її самостійно. По-друге, можна виділити кілька смислових центрів тексту і скласти своєрідний розгорнутий план самостійного викладу. По-третє, можна дослівно переписувати з тексту те, що ви вважаєте найважливішим. Будь-який з цих варіантів має свої переваги й недоліки, тому краще їх комбінувати.

Конспектуючи, необхідно подавати повний бібліографічний опис відповід­ного джерела, що включає прізвище, ініціали автора(-ів), повну назву праці (у тому числі й уточнюючу), місце видання, назву видавництва, рік видання, кількість сторінок. Також виділяти підкресленнями, абзацами тощо найважливіші думки, робити на полях помітки.

Для кращого запам'ятовування стислі визначення понять варто занотовувати до індивідуального словника-записника за алфавітом.

Мета семінарських занять з названої дисципліни – формування у студентів стійких теоретичних знань, які дозволяють ефективно використовувати методи й прийоми мовно-історичного аналізу. З цією метою рекомендується індивідуалізувати роботу студентів і запропонувати їм аналітичне реферування джерел, а також впровадження отриманих знань у власні дослідницькі наукові проекти.

Важливе місце при підготовці семінарських занять посідає робота з лінгвістичними першоджерелами: читання найбільш відомих праць видатних лінгвістів історії та сучасності в хрестоматійному або повному обсязі, знайомство з вітчизняними і закордонними періодичними лінгвістичними виданнями як в перекладі, так і в оригіналі мовою, яку вивчають студенти. Запропонований після програми список навчальної і наукової літератури із загальної лінгвістики, звичайно, є далеко неповним. Але навіть у цьому короткому списку джерел ми виділили найбільш значимі позиції, що допоможуть студентам зорієнтуватися у бібліографічній палітрі, якою багате вітчизняне і зарубіжне загальне мовознавство.

На семінарських заняттях студентам пропонується обговорення матеріалу лекцій й самостійно вивченого матеріалу за темами й питаннями, які викладач надає заздалегідь, та виконання завдань практичного спрямування.

У відповіді студента заохочується вільне володіння матеріалом та його логічне викладання, а також індивідуальний підхід і креативність.

У підготовці до семінарського заняття велике значення має з’ясування ключових понять, термінів, дефініцій.

Наприкінці заняття викладач має зробити висновок стосовно роботи студентів і дати завдання й рекомендації для майбутньої роботи.

Перевага надається комунікативному підходу до навчання, індивідуалізації й гуманізації процесу навчання.

Лекції, практичні заняття, семінарські заняття, самостійна робота за умови дотримання зазначених вимог є основою для одержання міцних знань і успіш­ного складання курсу.

Самостійна робота студента (СРС) є основним засобом засвоєння сту­дентом навчального матеріалу.

Методичні матеріали для студентів з питань самостійної роботи містять матеріали для проведення самоконтролю у формі контрольних запитань, дискусійних питань, завдань творчого характеру різного пізнавального рівня.

ФОРМИ ТА МЕТОДИ КОНТРОЛЮ

У процесі модульного оцінювання результатів вивчення дисципліни враховуються результати поточного контролю, участь у роботі під час практичних занять, якість відповідей на практичних заняттях. Крім того, враховуються результати науково-дослідної роботи студентів у складі творчих груп, наукових студій, в олімпіадах тощо (за рішенням кафедри).

Під час атестації із змістового модуля враховується аудиторна та само­стійна робота студента: участь у обговореннях, рівень виступів, якість відповідних записів, укладання стислих конспектів та інших визначених форм звітності із самостійної навчальної роботи. Під час роботи на практичному занятті враховується якість самостійної під­готовки, обізнаність студента, уміння зв'язано, логічно, аргументовано розкривати основні питання, що виносяться на практичне заняття. При оцінюванні враховуються як усні відповіді, виступи, доповіді студентів, так і письмові види роботи, що визначає викладач для кожного конкретного заняття.

Передбачені наступні види самостійної роботи: конспектування навчальних матеріалів, анотування статей, укладання словників-термінів, складання опорних конспектів, складання плану відповіді, доповіді; укладання тез до відповіді або доповіді; створення схем, таблиць тощо; ведення записі в-анотацій прочитаного; добір цитат тощо.

Результати самостійної роботи студента враховуються під час модульного контролю.

За курс навчання кожен студент має підготувати та виступити з інди­відуальною доповіддю та повідомленням, взяти участь у підготовці до практич­ного заняття у складі творчої групи.

Модульна робота проводиться за індивідуальними варіантами в аудиторії. У завданнях модульних робіт відбиті всі основні змістові складові курсу, що дає можливість перевірити знання основних понять, обсяг опрацьованих наукових розділів, уміння аналізувати текст наукової статті.

Підсумковий контроль проводиться у формі заліку - співбесіди за пи­таннями курсу (перелік питань додається). Результати модульного контролю враховуються при підсумковому оцінюванні.