Міністерство освіти і науки україни

В.С.Верещак, Е.М. Мамон, Л.М.Проха,

К. Є. Фрідман, Т.С. Хохлова

ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Дніпропетровськ

ЗМІСТ

	с.
Вступ…………………………………………………………………………...	6
Глава І. Понятійно-термінологічний апарат та методологічна основа економіки природокористування..................................................................	7
1.1. Навчальний модуль..................................................................................	7
1.1.1. Основні терміни та поняття економіки природокористування....	7
1.1.2. Розвиток продуктивних сил і антропогенний вплив на довкілля	13
1.1.3. Еколого-економічні аспекти використання природних ресурсів	35
1.1.4. Еколого-економічні критерії оцінки екологічної чистоти виробництва .....................................................................................................	58
1.1.5. Планування та керування природокористуванням........................	64
1.2. Тренінг-модуль..........................................................................................	101
1.2.1. Основні терміни та поняття.....................................................................	101
1.2.2. Тестові завдання.......................................................................................	102
1.2.3. Питання для самоконтролю....................................................................	104
Глава ІІ. Економічні аспекти екологічних проблем.................................	105
2.1. Навчальний модуль..................................................................................	105
2.1.1. Контроль і нормування забруднень атмосферного повітря..........	105
2.1.2. Очищення атмосферного повітря, води, грунтів від забруднюючих речовин...................................................................................	113
2.1.3. Методичний інструментарій оцінки фактичної і потенційної екологічної небезпеки виробництва ............................................................	138
2.1.4. Економічний механізм раціонального природокористування і охорони навколишнього середовища .........................................................	160
2.1.5. Порядок стягнення плати за забруднення довкілля.......................	173
2.2. Тренінг-модуль..........................................................................................	181
2.2.1. Основні терміни та поняття.....................................................................	181
2.2.2. Тестові завдання.......................................................................................	182
2.2.3. Питання для самоконтролю....................................................................	184
2.2.4. Практичні завдання..................................................................................	185
Глава ІІІ. Економічне обгрунтування природоохоронних заходів, їх ефективність......................................................................................................	186
3.1. Навчальний модуль..................................................................................	186
3.1.1. Критерії економічної ефективності ...................................................	186
3.1.2. Критерії та показники економічної ефективності природоохоронних заходів..............................................................................	220
3.2. Тренінг-модуль..........................................................................................	224
3.2.1. Основні терміни та поняття.....................................................................	224
3.2.2. Тестові завдання.......................................................................................	225
3.2.3. Питання для самоконтролю....................................................................	227
3.2.4. Практичні завдання..................................................................................	228
Література……………………………………………………………………..	230
Додаток ...........................................................................................................	233

ВСТУП

Стан середовища існування характеризується параметрами стану атмосфери, води, грунту, рослинного і тваринного світу, запасами в надрах. Існування людства поки неможливе без зміни стану середовища, тому при реалізації своєї діяльності чоловік постійно повинен оцінювати масштаб змін, що здійснюються, їх доцільність, поліпшення культурного, науково-технічного і демографічного потенціалів, що досягається, а також побутового забезпечення.

Спираючись на економічні закони і методи знаходження оптимальних умов сполучення соціально-економічних, еколого-економічних і інших задач, що вирішуються, приходили до обгрунтування виникнення нової науки - економіки природокористування, яка вимагає раціонального використання, відтворювання ресурсів і охорони навколишнього природного середовища.

Системний програмно-цільовий підхід до комплексного планування і аналізу економіки природокористування висуває поряд з галузевим веденням суспільного виробництва необхідність розвитку регіональних комплексних планів раціонального користування, відтворювання ресурсів і охорон навколишнього середовища в системі суспільного розподілу праці.

Ведучи мову про природокористування слід мати на увазі, що цей процес знаходиться у певному правовому полі, має власний порядок керування і планування, не може існувати у відриві від соціальних проблем людства.

Підприємства, з одного боку, споживають природні ресурси, а з другого - спричиняють забруднення довкілля. Ці процеси взаємопов’язані, та є залежними один від одного. Тому слід розуміти за рахунок чого підприємство може зменшити техногенне навантаження на довкілля та до яких наслідків це може призвести.

Суттєвим питанням є методичне забезпечення процесу прийняття рішення щодо реалізації природоохоронних заходів, а саме підходів до їх оцінки та обґрунтування еколого-економічної доцільності.

Розгляданню цих та багатьох інших питань присвячено цей навчальний посібник.

ГЛАВА І. ПОНЯТІЙНО-ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ АПАРАТ ТА МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА ЕКОНОМІКИ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

1. НАВЧАЛЬНИЙ МОДУЛЬ

1. ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ ЕКОНОМІКИ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Інтегральними результатами діяльності людства, які передавалися від одного покоління до другого, є демографічний, культурний і науково-технічний потенціали, побутове (особисте і колективне) забезпечення стану середовища існування. Погіршення будь-якого цих результатів у порівнянні з його станом при отриманні від попереднього покоління означає погіршення умов існування людства і при довготривалій тенденції - його ліквідацію. Особливо слід виділити стан середовища, ясно розуміючи, що всі ці результати взаємопов'язані і певною мірою є суперечливими.

Більшість екологічних проблем має інтернаціональний характер. До них відносяться;

• забруднення міжнародних вод нафтою;

• використання гідроресурсів прикордонних районів;

• скидання забруднених вод в ріки, що проходять через території їхніх держав;

• транскордонне перенесення викидів в атмосфері;

• руйнування озонового шару атмосфери;

• зникнення рідкісних тварин і рослин;

• теплове і радіаційне забруднення атмосфери, тощо.

Проблема зіставлення зміни результатів є найскладнішою для розв'язання, оскільки в її основі лежить зіставлення різнорідних і, різночасових показників. Спробуйте відповісти на питання: "Чи доцільне проведення робіт зі створення нових термоядерних джерел енергії?" і Ви відчуєте всю трудність подібних проблем, коли необхідно приймати до уваги відволікання природних ресурсів, що виснажуються, неясність підсумків досліджень, дефіцит енергії в майбутньому.

Сучасний стан середовища існування вимагає різних підходів до оцінки її елементів. Для атмосфери, води і грунтів необхідною умовою є збереження (а в ряді регіонів вже є обов'язковим поліпшення) їхніх характеристик, для тваринного і рослинного світу є необхідною підтримка умов самопоновлення. Запаси в надрах не можуть поновлюватися за існуючих темпів їх видобутку і використання, тому теперішнє покоління споживає обмежені ресурси і, тим самим, зменшує можливість їх споживання для наступного покоління.

Таким чином, вплив на навколишнє середовище - це неминучий наслідок існування і діяльність людини. Проблема екологічного забруднення полягає не в тому, щоб виключити цей вплив, а в тому, щоб екологічний наслідок враховувався при оцінці дій людини. Плата за вплив на навколишнє середовище - це зрештою додаткові витрати, що перекладаються на людей. Якщо Ви вимушені кожного ранку мити свій автомобіль від пилу, що осів за ніч з викидів найближчого заводу, то Ваші витрати часу і зусиль - це плата, що перекладена на Вас заводом. Проблема полягає в тому, щоб в повній мірі оцінити весь комплекс витрат, пов'язаних з впливом на навколишнє середовище, і врахувати їх у витратах підприємства.

Які заходи необхідні для зменшення екологічного тиску на навколишнє середовище з боку людства? Сюди потрібно віднести:

• екологічне виховання кожного, що пронизане взаєморозумінням, терпимістю, повагою прав іншого, ввічливістю і самоконтролем;

• систему законів, що регламентують дії власників з точки зору техногенного навантаження на навколишнє середовище;

• державну систему контролю за впливом на навколишнє середовище;

• економічну підтримку екологічно чистих конструкторських і технологічних рішень і вчинення економічного тиску на підприємства, які погіршують якість навколишнього середовища.

Весь цей комплекс заходів розглядається при вивченні дисципліни "Економіка природокористування", яка являє собою міждисциплінарну науку. Сфера діяльності дисципліни спрямована на вивчення і використання нових знань в області економічного регулювання взаємовідносин між економічним розвитком суспільства і навколишнім середовищем.

Основними задачами дисципліни є:

• прогнозування стану якості навколишнього середовища;

• визначення шляхів і методів підвищення ефективності використання природних ресурсів;

• еколого-економічна оцінка виробництва, будівництва, технічного переозброєння підприємств;

• комплексне використання вторинних ресурсів виробництва з метою економії природних ресурсів, зниження кількості відходів, що потрапляють до довкілля, збільшення прибутку;

• розробка методів оцінки природних ресурсів;

• створення економічного механізму керування раціональним використанням природних ресурсів і охорони навколишнього середовища;

• розробка методів розрахунку економічної ефективності капітальних вкладень в раціональне використання природних ресурсів і охорону навколишнього середовища.

Само по собі природокористування являє сукупність всіх видів впливу людини на природу, куди входять заходи щодо її охорони, освоєння, перетворення. Однак, потрібно розрізнювати існуюче природокористування ("варварське") і природокористування раціональне.

Раціональне природокористування спрямовано на забезпечення умов існування людства і отримання матеріальних благ, на запобігання можливих шкідливих наслідків людської діяльності, на забезпечення і регулювання економічного освоєння надр. Структуру раціонального природокористування наведено на рис. 1.1.

Основними визначеннями, якими оперує дисципліна "Економіка природокористування" є:

Навколишнє природне середовище - середовище мешкання і виробничої діяльності людини.

Природні ресурси - частка всієї сукупності природних умов існування людини, найважливіші компоненти навколишнього середовища, що використовуються в процесі виробництва для задоволення різних потреб суспільства.

Забруднююча речовина (інгредієнт) - речовина, яка спричиняє порушення якості середовища.

Гранично допустима концентрація (ГДК) - концентрація речовини у воді або в атмосфері, вище за яку відповідна сфера довкілля непридатна для використання - максимальна маса інгредієнту в одиниці об'єму окремих складових довкілля, періодичний або постійний вплив якої на живі організми не спричиняє відхилень в їх нормальному функціонуванні протягом всього періоду життєдіяльності теперішнього і майбутнього поколінь. Одиницею виміру ГДК є г/м³ або мг/м³.

Гранично допустимі викиди або скиди (ГДВ, ГДС) - маса речовини, максимально допустима до викиду або скидання на даній території за одиницю часу з метою забезпечення необхідної якості повітря або водних об'єктів. Їхня одиниця виміру - т/рік.

Тимчасово погоджені викиди або скиди (ТПВ, ТПС) - маса речовини в навколишньому середовищі, яка є тимчасово допустимою до викиду або скидання при поетапному досягненні ГДВ або ГДС.

Природне середовище, зокрема, географічне положення, рельєф, клімат, копалини, грунту, ліси, води, є загальною умовою розвитку виробництва, яка являє собою процес взаємодії суспільства і природи, в якому суспільство підпорядковує собі сили природи і природні ресурси для задоволення своїх потреб.

Від величини природних ресурсів, які можуть бути використані при утворенні маси матеріальних благ, що становлять суспільне багатство, у великій мірі залежать і витрати праці на виробництво продуктів. Чим багатше ресурси і чим легше вони освоюються, тим менше витрати праці на виробництво продукції, яка може бути отриманою при таких витратах.

Значення різних природних умов неоднаково на різних етапах суспільного розвитку на більш ранніх стадіях розвитку життя людини цілком залежало від тих природних ресурсів, які безпосередньо визначали умови його існування, - клімату, грунтів, лісів і води з їх фауною і флорою.

Пізніше велике значення набули географічні положення, рельєф, моря, ріки, тобто ресурси, що впливають на зміну і суспільний розвиток праці. На ще більш високій стадії розвитку суспільства особливу роль стали грати викопні багатства. Таким чином, потенційні природні ресурси стають діючими, кінетичними на різних стадіях суспільного розвитку і по-різному використовуються суспільством на цих стадіях.

Проблеми, які пов’язані з природними ресурсами і їх використанням, стали особливо актуальними останнім часом. У відповідності до високих темпів і масштабів науково-технічного прогресу, зростаючих обсягів переробки сировини і палива, все більш важливими стають питання, раціонального використання, природних ресурсів для досягнення як економічних, так і соціальних цілей розвиненого суспільства.

Одне з найважливіших питань при розвитку суспільства і технічного прогресу є зменшення забруднення повітря, води, грунту, збереження грунтів лісів, фауни, ландшафту. Розвиток виробництва призводить до збільшення викидів шкідливих речовин в атмосферу. Але разом з тим довершена техніка має в своєму розпорядженні можливість забезпечити будь-яку необхідну чистоту повітря внаслідок використання газоочисних споруд і вдосконалення технологій виробництва. Задача полягає в тому, щоб не допускати забруднення атмосфери вище, певного рівня, коли відходи, що містяться в повітрі можуть впливати шкідливий чином на здоров'я людей, на стан будівель і споруд. Головними забруднювачами атмосфери є промисловість і транспорт. Особливо забруднюють атмосферу енергетичні установки, підприємства чорної і кольорової металургії, хімічну промисловість, яка викидає сірчаний і вуглекислий гази, пил.

Для того, щоб істотно скоротити забруднення атмосфери, необхідно постачати для енергетики паливо з малим вмістом сірки, збільшити виробництво газоочисного обладнання. Уловлювання сірчаного газу можна значно збільшити з використанням цього газу для виробництва сірчаної кислоти. Таким способом може зараз вироблятися приблизно половина сірчаної кислоти. Необхідно вловлювати пил, зокрема при виробництві таких продуктів, як цемент. Нарівні із застосуванням газоочисних установок треба в більш широких масштабах провадити заходи щодо розробки і впровадження довершених технологічних процесів, які дозволяють знижувати обсягів відходів виробництва.

Величезна кількість вуглекислого газу і інших відходів, мільйони тонн окислів азоту і вуглеводню, сполуки свинцю викидають в атмосферу автомобілі. Потрібно поліпшити конструкцію автомобільних двигунів, стан яких не відповідає технічним нормам.

Важливою задачею є скорочення скиду неочищених стічних вод промисловості і великих міст. обсяг яких зростає з розширенням виробництва, і, якщо, навіть очищати їх відповідно до діючих нормативів, то кількість шкідливих речовин, які скидаються, з течією часу буде збільшуватися. Потрібні більш жорсткі нормативи очищення, потрібні великі асигнування на неї. Доцільно впроваджувати локальні схеми очищення з утилізацією цінних компонентів, що знаходяться в них, а не спрямовувати стічні води в один загальний потік, що ускладнює подальше очищення і призводить до її істотного дорожчання.

Нарівні з цим необхідно розробляти нову технологію виробництва, щоби різко скоротити потребу в чистій воді. У цьому напрямі на окремих підприємствах вже досягнуті чималі успіхи, і витрати чистої води на одиницю продукції скорочено в десятки разів, а в деяких випадках вдалося повністю ліквідувати стоки. Це має місце на ряді підприємств, наприклад, при переході від водяного охолоджування до повітряного. Потреба у воді скорочується при прямому відновленні заліза при сухому формуванні паперу, в окремих галузях хімічної промисловості. Наприклад, виробництво соди обходиться без стічних вод.

З точки зору водоспоживання також існує задача припинення використання для промислових цілей питної води. Для технологічних цілей треба споживати тільки технічну воду, використовуючи питну для створення більш сприятливих умов для життя і виробничої діяльності людей.

Виходячи з цього, тенденція розвитку заходів економічного призначення, повинна базуватися на такій технічній політиці, яка передбачає не лише ліквідацію наслідків забруднення, але й усунення самих причин забруднення довкілля. Здійснення такої політики пов'язане зі значними одноразовими витратами. Неможливість одночасного кардинального розв'язання всіх задач із захисту довкілля в умовах збереження темпів економічного зростання і задоволення життєвих потреб населення передбачає необхідність системного підходу. Черговість і інтенсивність здійснення заходів повинні бути встановлені, виходячи з першочергової задачі ліквідації забруднень в тих регіонах, де можлива загроза здоров'ю населення і можуть виникнути безповоротні зміни середовища. У будь-якому випадку необхідність дотримання соціальних стандартів, що передбачають охорону навколишнього середовища, з економічної точки зору рівносильна відтворюванню природних ресурсів.