3.Насадження спеціального призначення

3.1. Вуличні насадження

Вулиці озеленюють в єдиному комплексі із забудовою, підземними і надземними вуличними спорудами з урахуванням санітарно-гігієнічних, транспортних та інших вимог. Беручи до уваги постійно зростаючий потік транспорту, збільшення загазованості і запиленості повітря, підвищення шумового забруднення, вуличне озеленення з кожним роком стає все більше¹ необхідним. Про це свідчить той факт, що більшість міських вулиць упродовж 60 —80-х років була озеленена. Виняток становили вулиці старої міської забудови, де практично неможливо було створити вуличні насадження.

Виділяють такі найтиповіші елементи вуличного озеленення:

• рядові посадки дерев на тротуарах, висаджені в лунки;

• рядові посадки дерев у смугах газонів чи квітників;

• зелені смуги перед будинками (між тротуаром і відмосткою).

Одне з найважливіших завдань вуличного озеленення — створення сприятливого мікроклімату в зоні тротуарів і в житлових приміщеннях. У зв'язку з цим важливо підбирати деревні породи з урахуванням орієнтації вулиць за сторонами світу та місцевими кліматичними умовами.

Озеленення вулиць значною мірою залежить від їх розміщення в структурі міської забудови.

На магістральних вулицях з інтенсивним рухом транспорту для кращого захисту пішоходів від вихлопних газів, пилу, шуму з обох боків проїжджої частини висаджують два ряди дерев і живопліт з чагарників. Ширина смуги при цьому не менше 6 м. На смугах шириною 7,6 м можуть висаджуватися групи дерев і чагарників з одночасною посадкою_ч вздовж проїжджої частини.

На магістралях загальноміського значення створюють смуги завширшки не менше 25 м з щільними багатоярусними насадженнями.

Враховуючи складні екологічні умови місцезростання (загазованість, задимленість, запилення), для вуличних посадок підбирають дерева і чагарники, які мають високу фітомеліоративну ефективність.

3.2. Захисні смуги

Зупинимося на характеристиці вітрозахисних смуг, які належать до насаджень спеціального призначення. їх створюють для поліпшення вітрового режиму в містах, для захисту від снігових і піщаних заносів.

Вітро- і снігозахисні смуги формують з урахуванням панівних вітрів і рельєфу місцевості. Якщо в населеному пункті переважають сильні вітри якогось одного напряму, то захисна смуга створюється поза межами забудови з цього боку. Якщо ж вітри в цій місцевості мають різний напрям, то тоді створюють захисні смуги з усіх боків міста.

Як свідчать спостереження за вітровим режимом, зелені смути перед будинками з боку напряму вітру спрямовують потік повітряних мас, що несуться з великою швидкістю, вверх над будинком, а насадження поза будинком захищають цей простір від завихрень.

Ґрунтозахисні, або яружно-балкові, насадження створюють на еродованих схилах. У посадках використовують рослини, які добре розмножуються вегетативним шляхом — корененими паростками, кореневищами і відводками (робінія, лох, глід, шипшина, тополя та ін.).

3.3. Озеленення кладовищ

Кладовища, які займають значну територію і знаходяться поблизу житлових районів, відіграють важливу роль у комплексному озелененні міста. При формуванні кладовищної зелені враховують її утилітарне значення як місця захоронення і як паркової зони після закриття кладовища. В 60-х роках XIX ст., коли Личаківське кладовище було діючим, міський садівник К.Бауор спланував його як садово-парковий об'єкт. У даний час воно закрите для захоронення і є архітектурно парковим заповідником.

Зелень Личаківського кладовища творить суцільний зелений масив разом із зеленню Винниківського лісопарку, меморіального парку Пагорба Слави, Ботанічного саду Львівського Національного університету.

Озеленення на території кладовищ представлене алеями вздовж основних доріг, захисною зеленою смугою вздовж межі кладовища, захисно-роздільними смутами між спорудами; декоративними композиціями на ділянках поховання.

Алеї формують з насаджень одного виду, однак для кращої орієнтації відвідувачів бажано, щоб вони відрізнялися за породами. Класичні алеї — липові, каштанові, кленові, березові, модринові. Висаджувати живоплоти або групи чагарників на задньому плані алей не рекомендується, оскільки це погіршує орієнтацію.

Захисна зона по межі кладовища створюється з щільних посадок дерев першої та другої величин і крупних чагарників, які забезпечують досить потужний візуальний захист від зовнішнього впливу.

Головний вхід в центральну алею при строгому регулярному вирішенні оформляють найбільш урочисто, однак алею не слід перевантажувати рослинами, особливо квітами. Тут можливе розташування невеликих рабаток, партерів, квіткових груп.

Оформлення кожної ділянки поховання вирішується індивідуально належно від традицій, а також прийнятих в даному регіоні прийомів оформлення і благоустрою місць поховань. При озелененні таких місці» найбільш доцільні низькорослі форми переважно хвойних дерев і чагарників, які уособлюють траурні мотиви. Також використовують квітково-декоративні рослини в асортименті та кольорових поєднаннях за особистим смаком. Як фон для квіткових рослин використовують квіткові ґрунтопокривні рослини, догляд за якими значно простіший, ніж за газоном.