2.5. Насадження на ділянках вищих навчальних закладів

Зелені насадження відіграють тут, головним чином, санітарно-гігієнічну й архітектурно-планувальну ролі. В їх плануванні можна виділити парадний партер перед головним навчально-лабораторним корпусом, алеї, які об'єднують навчальні, виробничі і спортивні споруди і внутрішній сквер. Господарську зону відокремлюють від решти території зеленими смугами або високими живоплотами. На вільній від замощення території створюють газони — партерні чи паркові. По периметру ділянки влаштовують ізолюючі від вулиць, житлових приміщень та споруд стіни з густокронних дерев і чагарників.

Існуючі норми проектування передбачають площі земельних ділянок навчальної зони залежно від профілю вузу і контингенту студентів. На 1000 студентів для університетів приймається 5,5 — 7,5 га, технічних вищих навчальних закладів — 6 — 8 га, сільськогосподарських — 7 — 8 га, для медичних, педагогічних, юридичних та інших — 3 — 4 га.

Площа озеленення земельної ділянки вузу має бути не менше 40%. В разі наближеності ділянок до лісу чи парку площу озеленення можна зменшити до 30%.

Зелені насадження поряд із вирішення завдань рекреаційного характеру відіграють важливу архітектурно-композиційну роль і є одним з основних факторів реалізації генеральних планів. Зелені масиви створюють в усіх зонах і вздовж об'єднуючих їх пішохідних доріжок.

При розташуванні території поблизу швидкісних доріг і магістральних вулиць навчальні корпуси розташовують на віддалі не менше 50 м від межі проїжджої частини. Ділянка не має перетинатися зі швидкісними дорогами і магістральними вулицями.

2.6. Озеленення територій лікарень

Установи охорони здоров'я, особливо стаціонари, розташовують, як правило, ізольовано у житлових масивах або ж виносять їх за територію міста. Зелені насадження на території лікарень займають не менше 60% усієї площі і становлять в середньому 200 м² на одного хворого. В курортній юні цей показник дещо нижчий: 150 — 200 м².

На території лікарень виділяють такі функціональні зони: лікувальних інфекційних корпусів, поліклініки, патолого-анатомічного корпусу, господарських корпусів, лікарняного парку або саду. При наявності в складі багатопрофільної лікарні дитячого відділення створюється окрема зона.

Розрізняють чотири типи забудови лікарень: централізований (всі відділення, окрім моргу і господарських приміщень, знаходяться в одному блоці), павільйонний (відділення знаходяться в окремих корпусах), блокований (корпуси відділень прилягають один до одного або пов'язані переходами) та змішаний (найпоширеніший, коли присутні елементи забудови згаданих вище типів).

Стосовно цих типів забудови формуються системи озеленення. Лікарняний парк — це своєрідний цех здоров'я, в якому продовжується лікувальний процес, зосереджений в основному в палаті.

Важливе значення надається правильному підбору дерев з активізуючими і заспокійливими габітусами крон. Наприклад, масив чи куртина дерен і чагарників з гостровершинних хвойних порід (ялина, ялиця, туя гігантська, ялівець звичайний) створюють неспокійні силуети, які діють як корисний подразнювач здорового сприйняття, сприяють піднесенню настрою. Водночас групи з клена польового і жимолості пахучої або ясеня пенсільванського і бузини чорної, які мають дрібні округлі форми заспокоюють.

Різноманітні форми крон дерев, які використовують у ландшафтних композиціях лікарняних садів і парків, можна звести до правильно-геометричних (конічна, колоноподібна, овальна, куляста) і вільно сформованих (широкорозложиста, вузькорозложиста, парасолько-розложиста, плакуче-розложиста). Залежно від фітотерапевтичної дії вони можуть висаджуватися в найрізноманітніших комбінаціях.