15

Тема: Системи зелених насаджень населених пунктів.

Мета: ознайомитися із системою зелених насаджень населених пунктів та їх компонентами, вивчити класифікацію озеленених територій за функціональними ознаками.

Основні поняття: парк, сквер, бульвар, набережна,захисні смуги, рівень озелененості міської забудови, норми озеленення на одного жителя.

План:

1.Обє’кти озеленення загального користування.

1.1.Парки.

1.2.Міські сади і сквери.

1.3.Бульвари і набережні.

2.Насадження обмеженого користування

2.1.Насадження житлових районів і мікрорайонів

2.2.Озеленення території культурно-побутових, адміністративних і громадських установ

2.3.Озеленення загальноосвітніх шкіл

2.4.Дитячі дошкільні установи

2.5.Насадження на ділянках вищих навчальних закладів

2.6.Озеленення територій лікарень

2.7.Зелені насадження на території санаторіїв, будинків відпочинку і дитячих таборів

2.8.Насадження при житлових будинках садибної забудови

2.9.Озеленення промислових територій

3.Насадження спеціального призначення

3.1.Вуличні насадження

3.2.Озеленення кладовищ

3.3.Захисні смуги

4.Нормування в озелененні населених місць.

1.Обє’кти озеленення загального користування.

За територіальним принципом озеленені території поділяються на дві групи:

- внутрішньоміські (знаходяться в межах міської забудови)

- заміські (знаходяться за межами міської забудови)

За функціональними ознаками озеленені території поділяють на три групи:

• Загального користування, куди входять міські та районні парки, парки культури та відпочинку, сади житлових районів і груп житлових будинків, сквери, бульвари, набережні, лісопарки, лугопарки, гідропарки і ін..

• Обмеженого користування, насадження на територіях громадських і житлових будівель, шкіл, дитячих закладів, спортивних споруд, насадження на територіях закладів охорони здоров’я, промислових підприємств тощо.

• Спеціального призначення, це насадження вздовж вулиць, санітарно-захисні зони, на територіях ботанічних і зоологічних садів, кладовищ і крематоріїв, ліній електропередач, високої напруги, лісомеліоративні насадження.

1.1. Парк – це самостійний архітектурно-організаційний комплекс площею понад 2 га, який виконує санітарно-гігієнічні функції і призначений для короткочасного відпочинку населення.

За розмірами парки поділяються на чотири групи:

1.малі 6-10 га,

2.середні 20-100 га,

3.крупні 100-500 га,

4.дуже крупні понад 500 га.

Залежно від характеру і призначення парки поділяються на:

1.Парк культури і відпочинку. Головним завданням є організація культурного відпочинку населення і проведення багатогранної культурно-освітньої і фізкультурно-оздоровчої роботи серед дорослих і дітей. Тут організовують різноманітні культурні заходи, розваги, видовища, спортивні змагання, які відповідають запитам різних вікових груп населення.

2.Спеціалізовані парки.

Це спортивні парки, призначені для активного відпочинку – занять фізкультурою і спортом, спортивних ігор, занять груп здоров’я. Розміри визначають виходячи із пропускної здатності основних спортивних споруд. Радіус обслуговування 1,5 – 2 км, транспортна доступність 20-30 хв.

Парки атракціонів та розваг – призначені для активного відпочинку різних вікових груп. Надто велике скупчення атракціонів пригнічує парковий ландшафт. Недопустиме розміщення атракціонів у історичних та меморіальних парках. Основні вимоги до облаштування атракціонів : безпека, місткість, привабливість і можливість максимального використання.

Дитячі парки. Для відпочинку дітей в природному середовищі. Деколи влаштовують у вигляді локальних зон багатопрофільних парків. На території виділяють функціональні зони і сектори, причому площа природних ландшафтів має становити не менше 50%.

Меморіальні парки. Призначення полягає у відзначенні видатних подій чи осіб, які відіграють роль в житті народу. Такі парки можна облаштовувати на історично обумовлених територіях.( Бабин Яр в Києві, Бородінське поле. Братська могила)

Парки-виставки. Для організації виставок місцевого значення або тематичних міжнародних виставок. Це може бути виставка досягнень науки і техніки, господарські чи образотворчого мистецтва.

Етнографічні парки. Це парки-музеї народної творчості, побуту, архітектури. Вони створюються для забезпечення довговічності цінних етнографічних об’єктів і пропагування народних традицій.(Львівський музей народної архітектури і побуту).

Зоологічні парки. Призначені для проведення акліматизаційних робіт з представниками фауни та природничо-пізнавальної діяльності і екологічного виховання населення.

Ботанічні сади. Призначені для вивчення біології рослин, розробки способів захисту і розведення, компонування і захисту унікального генофонду флори, еколого-пізнавальної роботи серед населення. (Є малі – до 30 га, середні – 30-100 га, крупні – 100-300 га і дуже крупні понад 300га). Згідно з містобудівельною класифікацією ботанічні сади поділяють на науково-дослідні та експериментальні, учбово-допоміжні та культурно-освітні.

Курортні парки призначені для організації лікування та рекреаційної діяльності тимчасово та постійно проживаючого населення. Тут розміщують лікувальні установи, курортні зали, спортивні споруди та пляжі.

Паркова доріжково-стежкова мережа повинна забезпечити зручність пересування відвідувачів по території, доступність всіх паркових елементів і відповідність вимогам експлуатації парку. Пішохідні зв’язки повинні сприяти пересуванню відвідувачів по можливо найкоротших маршрутах парку.

1.2. Міський сад – структурний елемент системи озеленення міста – призначений для короткочасного відпочинку населення. Має обмежену площу – від 2 до 6 га, розташований зазвичай в системі житлових районів. Розділення на функціональні зони представлене не так широко, як у парків.

Міські сади за характером використання поділяються на прогулянкові і видовищні. Перші межують з міськими вулицями і площами, часто використовують для транзитного руху пішоходів. Основним елементом такого саду є головна алея. Сади при видовищних спорудах мають виключати транзитний рух пішоходів і не мати спільних меж з вулицями і площами. Площа не менше 1га, призначені для проведення щоденного вільного часу за місцем проживання.

Сквери – це зелені насадження на площі чи вулиці, від 0,05 до 2га, які відіграють архітектурно-декоративну роль і використовуються для короткотривалого відпочинку. Влаштовуючи сквери на території міста, можна більш рівномірно розмістити зелені насадження, одержати швидкий декоративний і санітарно-гігієнічний ефект. Залежно від функціонального призначення сквери поділяються на найбільш типові групи: тихого відпочинку і прогулянок, меморіальні, історико-архітектурні, музичні, розважальні, виставкові, декоративні, інформаційні та ігрові.

За розташуванням в міській забудові сквери поділяються на дві групи:

1.сквери на площах, які можуть займати всю їх територію або частину;

2.сквери на вулицях, які можна розташовувати між проїжджими частинами або будинками, перед окремими будівлями.

1.3.Бульвар – це озеленена територія уздовж проспекту, транспортної магістралі, вулиці чи набережної з алеями і доріжками, яка використовується для пішохідного руху і короткочасного відпочинку.

Бульвари відіграють роль зелених артерій, якими в місто надходить свіже повітря від приміського лісопаркового поясу. Бульвари є активним засобом формування міського середовища з високими естетичними якостями. Як лінійні елементи вони відіграють важливу роль у створенні безперервності міської системи озеленення.

Ширина міських бульварів коливається від10 до 80 метрів.

Набережна – озеленена та благоустроєна транспортна чи пішохідна магістраль уздовж берега річки чи водоймища.

Часто облаштовують набережні-бульвари. Набережні вирішують рекреаційні й архітектурно-композиційні завдання.

У великих містах ширина набережних має бути не менше 60 м, причому часто вона служить і автомагістраллю. У межах набережних виділяють зони інтенсивного використання і тихого відпочинку.

Слід виділити три основні планувальні схеми бульварів і набережних:

1.симетрична – з центральною алеєю;

2.асиметрична – планувальна вісь зміщена в бік проїжджої частини прилеглої магістралі(вулиці) або водойми(на набережній);

3.вільна – при ширині бульвару понад 50 м без осьових ліній з розкриттям композиції в бік водойм, площ або архітектурних акцентів забудови.

Вхід на бульвари і набережні потрібно передбачати як на коротких, так і на довгих боках. Розміри і частота входів повинні зумовлюватись характером прилеглих вулиць і забудови.