Розділ 2. Страхові послуги: види та умови надання. Клієнти страховика
Страхова компанія діє за кількома видами страхування згідно зі Статутом і відповідно до ліцензій. Тому в цьому розділі слід навести весь перелік страхових послуг компанії, що пропонуються клієнтам. Після цього необхідно детально проаналізувати види послуг та умови їх надання, визначені викладачем індивідуально кожному студенту.
Незважаючи на те, що страхова компанія надає страхові послуги, визначені ліцензією, завжди існують пріоритетні напрями діяльності, котрі в майбутньому будуть реалізовані в конкретний набір послуг. Тому слід зупинитися на характеристиці цих напрямів діяльності та зазначити їх необхідність.
Купівля – продаж наявних страхових послуг здійснюється через канали реалізації. Це може бути прямий продаж чи продаж за допомогою посередників. У роботі слід схарактеризувати кожен із них. Зокрема, прямий продаж може здійснюватися: в офісі страхової компанії; спеціально найманими працівниками-аквізиторами; за адресами у довідниках; поштовими відправленнями; по мережі Інтернет. Продаж за допомогою посередників відбувається через агентів, брокерів, альтернативну мережу посередників – банки, туристичні агенції тощо.
Діяльність страхових компаній направлена на задоволення потреб клієнтів, що мають попит на пропоновані страховиком послуги. Тому наступним етапом написання цього розділу є характеристика специфіки діяльності страхової організації: послуги для фізичних чи юридичних осіб, найбільші клієнти і компанії тощо.
Купівля-продаж страхових послуг оформляється страховим договором, а тому завершальним етапом написання Розділу 2 є аналіз динаміки кількості укладених договорів за кілька років. Слід зауважити, що кількість укладених договорів страхування характеризує страховий портфель та ступінь охоплення страхового поля (відношення страхових договорів компанії до їх загальної кількості на ринку). Чим більший цей показник, тим більше підстав вважати, що страхова компанія займає гідне місце на страховому ринку.
За результатами проведеного аналізу в Розділі 2 необхідно сформулювати висновки про пропозицію страхових послуг страхової компанії на ринку і рівень задоволення потреб клієнтів.
Розділ 3. Аналіз балансу та ресурсів страхової компанії
Баланс - це групування інформації на початок і кінець звітного періоду, тобто підсумок господарських операцій на певну звітну дату. Для аналізу фінансового стану страховика важливо вміти читати баланс, тобто знати зміст кожної зі статей, спосіб її оцінки, взаємозв'язок з іншими статтями, якісну характеристику. Уміння читати баланс дає можливість:
одержати необхідний обсяг інформації про компанію;
розрахувати рівень забезпечення страховика власними оборотними коштами;
установити, за рахунок яких чинників змінилася величина оборотних коштів;
оцінити фінансовий стан страхової компанії за звітний період.
Аналіз фінансового стану за звітний період починається з його загальної оцінки за даними балансу. Аналіз балансу (форма 1) починається з експрес-аналізу, метою якого є поточна і достатньо швидка оцінка фінансового стану та динаміки розвитку страховика. Експрес-аналіз балансу проводиться в кілька етапів:
1) підготовчий;
2) попередній огляд бухгалтерської звітності;
3) читання балансу.
Мета першого етапу - переконатися в тому, що баланс готовий до читання. Для цього проводиться проста рахункова перевірка балансу за формальними ознаками і по суті. На цьому етапі необхідно перевірити правильність заповнення граф, наявність усіх необхідних форм і додатків, перевірити валюту балансу і всі проміжні підсумки, а також перевірити, чи відповідає складений баланс всім вимогам П(с)БО. Експрес-аналіз показників балансу компанії здійснюється в динаміці за допомогою персональних комп'ютерів. При цьому застосовується проста система аналітичних таблиць, послідовний перегляд яких даватиме повну інформацію про фінансовий стан страховика. Це можуть бути:
господарські засоби страховика (величина господарських засобів, основні засоби, нематеріальні активи, оборотні кошти);
основні засоби та їх структура;
структура і динаміка оборотних коштів (підсумок розділу 2 активу балансу);
основні результати господарської діяльності (подаються в динаміці): обсяг реалізації страхових послуг, прибуток, рентабельність;
ефективність використання фінансових ресурсів (містить показники відсотків усіх фінансових ресурсів, у тому числі власних і залучених, а також рентабельності фінансових ресурсів).
На другому етапі необхідно ознайомитись із примітками до звіту, оцінити тенденції основних показників діяльності, можливу якісну модифікацію фінансового стану страховика в майбутньому.
Основний етап в експрес-аналізі - третій - читання балансу. Він передбачає попереднє загальне ознайомлення з результатами роботи страхової компанії та її фінансовим станом безпосередньо за бухгалтерським балансом, а також розрахунок коефіцієнтів, що характеризують фінансовий стан. Під час читання балансу з'ясовують:
характер зміни підсумків балансу і його окремих розділів та статей;
доцільність розміщення майна;
ліквідність страховика.
Читання балансу починають зі встановлення зміни валюти балансу за період, що аналізується. Для цього порівнюється валюта балансу за звітній і попередній періоди. Таке порівняння уможливлює визначення загального спрямування зміни балансу. Коли валюта балансу збільшується - це оцінюється позитивно, зменшується - негативно. Треба зазначити, що валюта балансу відображає орієнтовну оцінку суми коштів, які є в розпорядженні страховика. Ця оцінка є обліковою і не відображає реальної суми коштів, які можна отримати за майно, наприклад, у разі ліквідації.
Крім зміни валюти балансу в цілому, необхідно проаналізувати характер зміни окремих статей балансу, тобто провести горизонтальний та вертикальний аналізи балансу (окремо за Активом (додаток В) та Пасивом балансу (додаток Г).
Горизонтальний аналіз балансу полягає в порівнянні кожної статті балансу та розрахунку змін абсолютних і відносних величин, а також якісній характеристиці виявлених відхилень.
Вертикальний аналіз балансу передбачає розрахунок відносних показників. Завдання вертикального аналізу - розрахунок питомої ваги окремих статей у загальній сумі валюти балансу й оцінка змін питомої ваги. За допомогою вертикального аналізу можна здійснювати міжгосподарські порівняння.
Горизонтальний (динамічний) аналіз цих показників дає можливість установити абсолютні відхилення й темпи зростання за кожною статтею балансу, а вертикальний (структурний) аналіз балансу - зробити висновки про співвідношення власного й позичкового капіталу, що свідчить про рівень автономності компанії за умов ринкових відносин, про її фінансову стабільність. Горизонтальний та вертикальний аналіз може проводитися за кілька звітних періодів.
Таким чином, можна назвати основні риси, наявність яких у балансі дає можливість віднести його до «позитивного»:
1) збільшення валюти балансу в кінці звітного періоду проти його початку;
2) зростання темпів приросту всіх активів над темпами приросту необоротних активів;
3) перевищення власного капіталу страховика над позичковим і збільшення темпів його зростання проти темпів зростання залученого капіталу;
4) приблизно однакові темпи приросту дебіторської та кредиторської заборгованості;
5) перевищення частки власних оборотних коштів понад 10 %.
Для того щоб правильно схарактеризувати страхову організацію в балансі, потрібно:
звернути увагу на розмір і якість активів;
проаналізувати структуру страхового портфеля організації (перевага одного типу ризиків у портфелі значно підвищує ймовірність великих виплат, а потім і фінансової нестійкості організації);
оцінити розмір статутного фонду страхової організації та перспективи його зростання;
порівняти поточні балансові показники страхової організації з показниками попереднього періоду й оцінити темпи їхнього зростання.
Окремо слід зазначити, що згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», підприємства, які відповідно до законодавства є страховиками, у вписуваному рядку 415 наводять суму страхових резервів, у вписуваному рядку 416 подають у дужках суму часток перестраховиків у страхових резервах, різниця між якими включається до підсумку розділу балансу.
Для проведення в контрольній роботі експрес-аналізу фінансового стану необхідно здійснити загальне оцінювання капіталу підприємства. Статті балансу слід згрупувати в окремі специфічні групи - за ознакою ліквідності (статті активу) і терміновості зобов'язань (статті пасиву). Приклад такої аналітичної таблиці наведений у додатку Д. Після здійснення відповідних розрахунків необхідно зробити висновки.
Основними показниками фінансової стійкості страхової компанії визнаються коефіцієнти ліквідності (у тому числі поточної, швидкої, абсолютної); фінансової стійкості; фінансової незалежності; ефективності використання активів (оборотних і необоротних), ефективності використання власних коштів (капіталу). Розрахунок та аналіз цих показників є завершальним етапом дослідження балансу страховика.
Коефіцієнт загальної ліквідності (Кзл) характеризує достатність ресурсів компанії, які можуть бути використані для погашення поточних зобов’язань. Розраховується за формулою
,
де ОАі – оборотні активи у і-му періоді; ВМПі – витрати майбутніх періодів у і-му періоді; ЗПі – поточні зобов’язання в і-му періоді.
Цей коефіцієнт показує, скільки грошових одиниць оборотних активів припадає на кожну грошову одиницю поточних зобов’язань. Критичне значення коефіцієнта 1,0 грн./грн. При коефіцієнті загальної ліквідності <1,0 компанія має неліквідний баланс.
Коефіцієнт швидкої ліквідності (або проміжний коефіцієнт ліквідності). Розраховують його діленням суми грошових коштів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій і дебіторської заборгованості на суму поточних зобов’язань. Коефіцієнт розраховується за формулою
.
На відміну від інших показників ліквідності, він враховує якість оборотних активів і є найбільш жорстким критерієм ліквідності, оскільки під час його розрахунку використовуються найбільш ліквідні поточні активи (запаси не враховуються). Ліквідність страховика вважається достатньою, якщо коефіцієнт швидкої ліквідності знаходиться на рівні 1 грн./грн. Це означає, що на 1 грн. поточних зобов’язань компанія має 1 грн. високоліквідних активів і здатна протягом короткого періоду (30 - 40 діб) погасити свої короткострокові зобов’язання.
Коефіцієнт абсолютної (критичної) ліквідності. Визначається співвідношенням величини грошових коштів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій до величини поточних зобов’язань. Коефіцієнт розраховується за формулою
.
Ліквідність страховика вважається достатньою, якщо коефіцієнт абсолютної ліквідності досягає значень 0,2 – 0,25 грн./грн.
Коефіцієнт фінансової стійкості характеризує співвідношення між власними і позиковими коштами
Цей показник дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості страхової компанії. Він показує, скільки залучених коштів припадає на кожну гривню власних коштів, вкладених в активи страховика.
Коефіцієнт фінансової незалежності характеризує співвідношення між власними коштами страхової компанії та страховими резервами
.
Цей показник можна вважати схожим із попереднім показником, особливо якщо зважати, що в складі позикових (залучених) коштів страховика страхові резерви становлять левову частку.
Коефіцієнт використання активів (рентабельність активів) являє собою співвідношення між прибутком страховика від усіх видів діяльності та підсумком активу балансу (тобто валютою балансу)
Цей показник характеризує, наскільки ефективно страхова компанія проводить свою інвестиційну політику.
Коефіцієнт використання власних коштів (капіталу) розраховується як відношення чистого прибутку страхової компанії від усіх видів діяльності до її власних коштів
Цей показник унаочнює «віддачу» власного капіталу страховика і дає зрозуміти, скільки гривень прибутку дає кожна гривня власних коштів страховика.
За результатами проведених розрахунків необхідно сформувати узагальнюючу таблицю (додаток Е) та зробити висновки до всього розділу.