2. Методи вивчення психомоторного розвитку дітей першого року життя

При організації експериментального корекційного навчання у дітей з раннього віку потрібно опиратися на результати обстеження. Клініко-логопедичне обстеження слід починати з спостереження за малюком в період неспання, вивченням медичної документації, бесіди з батьками, також використовувати метод порівняльного аналізу мовленнєвого розвитку дітей.

Таке вивчення дозволило виділити патологічні особливості в домовленнєвому розвитку дитини, визначити структуру дефекту та намітити шляхи корекції.

Збір анамнезу. Із анамнестичних даних враховували: як протікала вагітність, стан дитини при народженні, особливості крику, чи була асфіксія. Звертали увагу на безумовні рефлекси, які забезпечують можливість смоктання та ковтання.

Вивчення загальної моторики. Відмічали наявність патології в будові артикуляційного апарату. Обстежували тонус м'язів тіла в цілому і органів артикуляції зокрема: рухливість м'язів губ та язика. Спостерігали за процесом годування, відмічали особливості приймання їжі: смоктання, ковтання. Враховували особливості дихання дітей у різних ситуаціях.

Голосової та домовленнєвої активності дитини. Досліджуємо при спостереженні за дитиною у різних ситуаціях: 1) годування дитини; 2) мокра пелюшка у дитини; 3) ситуація спілкування дитини з дорослим.

Можлива реакція дитини, яка вказує на специфіку розвитку цього періоду. Відмічали характер крику, його інтонаційну забарвленість та комунікативну функцію. Встановлювали наявність, характер, час появи інтонуючого голосу, який малюк використовував як засіб спілкування. Спостерігаючи за дитиною в період неспання, відмічали час появи гуління, його розвиток від спонтанної вокалізації до самонаслідування та гуління у відповідь.

Методика дослідження гуління. Дитина лежить на спині. 1) Нахилялися над нею на відстань 25-30 см від її очей. Зосереджували увагу малюка на своєму обличчі промовляли лагідним голосом звуки протягом 2-3 хв.; 2) Вели лише спостереження

за малюком; 3) Завдання для зорового спостереження дитиною чергували з вимовою голосних звуків у полі зору дитини впродовж 8-10 хв.

Можлива реакція дитини, яка вказує на стан розвитку у неї гуління та реакцію дитини на нього. При виконанні перших двох завдань спостерігатися можуть такі особливості виконання: в нормі дитина 2-3 рази відповідає дорослому окремими звуками (2-3 місяці). При незначному відхиленні така реакція притаманна дітям у 6 місяців. Допустимою є відстрочена на декілька секунд реакція у цей період розвитку дитини. При значнішому відхиленні у розвитку дитина видає окремі приголосні звуки без урахування зразка, спонтанно. При значному відставанні у розвитку дитина на голос дорослого не реагує.

При виконанні третього завдання — в нормі діти розглядаючи іграшку, промовляють голосні звуки, прислухаються до звуків, які промовляє дорослий і повертають у бік джерела звуку, декілька хвилин гулять. При незначному відставанні у психічному розвитку реакції дітей на зорові та слухові подразники більш спонтанні. При значному відставанні реакції на стимули у дітей немає.

Якщо дитина лепече, проводимо обстеження якості лепету.

Методика виявлення лепету. Досліджували лепет шляхом створення природної ситуації. Дитина була в стані неспання. Спостерігаємо за нею впродовж 30 хв. 1) Перегукуємося з дитям; 2) Повторно повторюємо склади, котрі вже є в лепеті малюка; 3) Продовжуємо вивчати лепет шляхом створення провокуючих ситуацій. Сидячи перед дитиною, емоційно зверталися до неї, чітко, окремо, з невеликими паузами промовляли склади, котрі малюк раніше сам промовляв. Перевірка проходила впродовж 30хв. 4) Промовляли чітко, окремо, з не великими паузами склади, яких немає в лепеті малюка.

Можлива реакція дитини. На початку формування лепету реакція дитини на запропоноване дорослим спілкування проявляється у вигляді неодноразового промовляння складів з губними приголосними ба, па, ма, прислухання до дорослого; інший варіант реакції дитини - повторення складів яке переривається мовчанням в процесі якого вона дивиться на губи дорослого, що вказує на те, що вона слухає дорослого, а потім, через 2-5 хв. знову повторно промовляє ті склади за логопедом, які є серед її лепету; в наступному випадку, дитина повторює за логопедом почуті усі запропоновані склади.

У відповідності з перерахованими етапами домовленнєвого розвитку вибираємо той, на якому знаходиться дитина перед початком корекційних занять. Це дозволило нам визначити "зону найближчого розвитку" дитини та стимулювати її до подальшого розвитку.

Психолого-педагогічне обстеження включало також вивчення стану орієнтовно-пізнавальних реакцій у немовлят. Обстежувалися сенсорні функції: зорове та слухове сприймання, увага до мовлення дорослого, рівень розвитку початкового розуміння мовлення.

Зорові орієнтовні реакції.

Методика виявлення . Ситуація провокуюча. Дитина лежить на спині. У цей час їй пропонують слідкувати поглядом за зоровими стимулами у різних варіантах: 1) Утримуємо іграшку (брязкальце діаметром 5-10 см) на відстані 40-50 см і переміщаємо її на 20-30 см вправо та вліво 2-3 рази; 2) Привертаємо увагу дитини, розгойдуючи іграшку, розмовляючи з нею, то нахиляюсь над нею, то віддаляючись. Потім викликаємо зосередженість, залишаючись нерухомими або утримуючи іграшку на висоті 40-50 см від очей дитини; 3) Викликаємо зосередження на предметі, пересуваючи його в правий та лівий бік до 20 см, а потім залишаємо предмет нерухомим на висоті 50-70 см від очей дитини. 4) По черзі до дитини підходять знайомі люди, говорять. Посміхаються впродовж 1,5-2 хв.

Можливі реакції дитини: дитина фіксує предмет поглядом 5-10 сек., рухи очей стрибкоподібні, іноді супроводжуються поворотом голови, загальні, супровідні рухи різними частинами тіла загальмовані; дитина фіксує предмет поглядом тільки 5-10 сек. після чого відволікається на щось інше, або погляд її стає байдужим до будь чого; дитина дивиться на іграшку, слідкує за нею з зацікавленням; пожвавлення, радість зацікавлення виникає у дитини при спілкуванні зі знайомими, а при появі незнайомця є настороженість, посмішка зникає, може заплакати.

Слухові орієнтовні реакції.

Методика виявлення. Ситуація провокуюча. Дитина лежить на спині. У цей час їй пропонують реагувати на різні слухові подразники: 1) на відстані 25-40 см плескаємо в долоні 2-3 рази з лівого та з правого боку від дитини поза її полем зору; 2) якщо дитина не спокійна, то брязкаємо брязкальцем, або лагідно щось промовляємо поза її полем зору; 3) якщо дитина спокійна, брязкаємо брязкальцем впродовж 10-15 хв на відстані 40-50 см поза полем зору дитини, або лагідно розмовляємо з нею впродовж хвилини; 4) розмовляємо з дитиною то лагідно, то строго, звертаючись до неї з паузами по 5-10 сек.

Можливі реакції дитини: дитина при звуках здригається та кліпає очима; через 10-15 сек дитина знаходить очима дорослого і заспокоюється; повертає голову на звук брязкальця, або в сторону голосу, шукаючи очима джерело звуку; на лагідну інтонацію посміхається, оживлюється, а на строгу зосереджується, хмуриться, може заплакати.

Враховую рівень розвитку емоційно-виразних рухів та засобів, а також рівень спілкування дитини з оточуючими. При обстеженні психічного розвитку дитини відмічали особливості її діяльності: активність пізнавальних процесів, особливості уваги, пам'яті. Відмічали також такі явища як стереотипії, розгальмованість та інші особливості поведінки дитини. Так, наприклад, дізнаємося як дитина реагує на іграшки: чи виявляє до них інтерес; чи намагається взяти, роздивитися; чи проявляє незадоволення, коли іграшку, яка сподобалася, забирають; чи дитина в'яла, не проявляє інтерес до оточуючого, байдужа до іграшок. Якщо ж дитина брала іграшку, то фіксуємо як вона нею маніпулює: роздивляється, обмацує чи стереотипно стукає, тягне до рота.