
- • І. І. Скрильник Вступ
- •Лекція 1 Математичний апарат кібернетики (мак): елементи теорії множин. Аналіз систем на основі нечітких множин
- •1. Основні визначення
- •2. Логічні операції над множинами та їх властивості. Тотожні перетворення виразів
- •3. Алгебра множин. Пріоритет операцій
- •4. Поняття впорядкованої пари та декартового добутку множин
- •5. Нечіткі множини. Операції над нечіткими множинами та їх властивості
- •Основні характеристики нечітких множин Нехай та а – нечітка множина з елементами з універсальної множини е і множиною належностей м.
- •Приклади нечітких множин
- •Властивості операцій
- •6. Аналіз систем на основі нечітких множин
- •2. Булеві функції
- •3. Логічні операції та формули мл
- •4. Булева алгебра, тотожні перетворення
- •5. Висловлення. Предикати
- •6. Двійкова арифметика
- •7. Аналіз систем на основі математичної логіки
- •2. Типи скінченних графів
- •3. Орієнтовані графи, зважені графи
- •4. Суміжність, інцидентність графів, ізоморфізм графів
- •5. Маршрути, цикли графів
- •2. Бінарні відношення. Способи задавання перерізів
- •3. Властивості бінарних відношень
- •4. Функціональні відношення
- •5. Нечіткі відношення
- •Контрольні запитання
- •Лекція 5 Синтез систем на основі поняття про теорію автоматів
- •1. Загальна характеристика автоматів
- •Скінченні автомати
- •Представлення скінченних автоматів
- •4. Аналіз скінченних автоматів
- •5. Автомати Мілі та Мура
- •Продовження таблиці 5.5.1
- •Загальні властивості алгоритму
- •3. Приклади алгоритмів. Складність алгоритмів
- •4. Генетичний алгоритм
- •Генетичний алгоритм
- •Контрольні запитання
- •Лекція 7 Задачі оптимального керування. Методи розв’язання задач лінійного керування. Задачі на умовний екстремум
- •1. Поняття про математичне моделювання економічних задач
- •2. Різні форми задач лінійного програмування
- •Контрольні запитання
- •Лекція 8 Поняття про складні системи керування
- •1. Умови існування системи керування
- •2. Види зв’язків у системах керування
- •3. Види керування
- •4. Економічна система, її загальна характеристика
- •5. Системний підхід при дослідженні економічної системи
- •6. Економічна система як система керування
- •Контрольні запитання
- •Література
4. Суміжність, інцидентність графів, ізоморфізм графів
Дві вершини vi, vj V графа G=(V,E) називаються суміжними, якщо вони є граничними вершинами ребра ekE. Відношення суміжності на множині вершин графа можна визначити, представивши кожне ребро як пару суміжних ребер ek=(vi, vj), k=1,2,…,q. Для неорієнтованих графів такі пари невпорядковані. Граф можна представити матрицею суміжності. Рядки і стовпці матриці відповідатимуть вершинам графа, її (i,j) елемент дорівнює кількості кратних ребер, що зв’язують вершини vi, vj . Наприклад, для графа (рис. 3.3.1) маємо
v1 |
v2 |
v3 |
v4 |
v5 |
|
|
1 |
|
|
|
v1 |
1 |
|
2 |
|
1 |
v2 |
|
2 |
|
|
1 |
v3 |
|
|
|
|
|
v4 |
|
1 |
1 |
|
1 |
v5 |
Матриця суміжності неорієнтованого графа завжди симетрична, а орієнтованого, як правило, несиметрична. У стовпцях і рядках відповідно ізольованих вершин усі елементи рівні 0. Елементи матриці простого графа дорівнюють 0 або 1, причому всі елементи головної діагоналі – 0.
Для зваженого графа, що не містить кратних ребер, можна узагальнити матрицю суміжності так, що кожний її ненульовий елемент дорівнює вазі відповідного ребра чи дуги.
Інцидентність графів. Якщо вершина vi є кінцем ребра ek, то говорять, що вони інцидентні (вершина інцидентна ребру, ребро інцидентне вершині). У той час як суміжність являє собою відношення між однорідними обєктами (вершинами), інцидентність – відношення між різнорідними обєктами (вершинами і ребрами). Інцидентність для (p, q)-графа можна представити матрицею розміру p q. Для неорієнтованого графа елементи цієї матриці визначаються за таким правилом: (i,j) елемент дорівнює 1, якщо vi інцидентна ребру ei, і дорівнює 0, якщо вони не інцидентні. У випадку орграфа дорівнює 1, якщо vi початкова вершина ребра, й дорівнює (– 1), якщо vi кінцева вершина, наприклад, інцидентна матриця для графа (рис. 3.3.1).
Кожний стовпець матриці інцидентності містить обов’язково два одиничних елементи. Кількість одиниць у рядку дорівнює степеню відповідної вершини. Нульовий рядок відповідає ізольованій вершині, а нульовий стовпець – петлі.
e1 |
e2 |
e3 |
e4 |
e5 |
e6 |
|
1 |
|
|
|
|
|
v1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
|
|
v2 |
|
1 |
1 |
|
1 |
|
v3 |
|
|
|
|
|
|
v4 |
|
|
1 |
1 |
|
|
v5 |
Ізоморфізм графів. Графи, для яких зберігається відношення інцидентності, називаються ізоморфними. Приклад ізоморфних графів наведено на рисунку 3.4.1.
Рис. 3.4.1. Ізоморфні графи.
Графи, які мають однакові накреслення і відрізняються лише нумерацією вершин та ребер, не будучи тотожними, є ізоморфними.