Література основна.

1. Агапова Т.А. Серегина С.Ф. Макроэкономика М.: «Дело и сервис», 2004.

2. Базілінська О.Я. Макроекономіка: Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 442с.

3. Мікроекономіка і макроекономіка / Під ред. С. Будаговської. — К.:Основи, 1998.

4. Панчишин С. Макроекономіка - К.: «Либідь», 2002.

5. Радіонова І. Макроекономіка та економічна політика. — К.: Таксон, 1996.

6. Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка: Підручник. — К.: Либідь, 1999.

Додаткова.

1. Вечканов Г.С., Вечканова Г.Р. Макроэкономика. – СПб,:Питер, 2003. – 224 м. :ил. – ( Серия «Заврта экзамен»)

2. Кривцов О.С. та ін. Макроекономіка у запитаннях та відповідях: Навчальний посібник/ О.С.Кривцов, В.М. Бережний, В.М.Онегіна. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 200 с.: іл.

Тема 9. Сукупні витрати і ввп. Тематичний зміст практичного заняття.

1. Сукупні видатки і рівноважний ВВП.

2. Рівноважний ВВП: підхід «вилучення-ін’єкції».

3. Ефект мультиплікатора.

4. Рецесійний та інфляційний розриви.

Анотація

Мета теми — надати студентам можливість вивчити умови, за яких сукупні видатки забезпечують виробництво рівноважного ВВП взагалі і зокрема при неповній та повній зайнятості.

Класична макроекономіка виходила з того, що у ринковій системі недостатні сукупні видатки неможливі. Отже, національна економіка мала би забезпечувати постійну повну зайнятість. Навіть якби відбувалося тимчасове скорочення сукупних видатків, воно компенсувалося би зниженням цін і зарплати, що б підтримувало видатки на рівні, за якого досягається обсяг виробництва за повної зайнятості. Кейнсіанський аналіз сукупних видатків показав, що можуть наставати періоди недостатніх і надмірних сукупних видатків, коли рівноважний ВВП відхиляється від природного.

У національній економіці рівновага досягається тоді, коли сукупні видатки і обсяг виробництва рівні. Якщо обсяг національного виробництва перевищує сукупні видатки, зростають непередбачені інвестиції у запаси, фірми скорочують обсяги виробництва і зайнятості, що відновлює економічну рівновагу. Якщо сукупні видатки перевищують обсяг національного виробництва, відбувається непередбачене зменшення інвестицій та збільшення обсягу виробництва.

Згідно з підходом "витікання - ін'єкції", економічна рівновага досягається тоді, коли сума заощаджень домогосподарств дорівнює сумі запланованих інвестицій. За надлишку запланованих інвестицій над заощадженнями сукупні видатки перевищують обсяг виробництва, що сприяє його зростанню. Якщо заощадження перевищують інвестиції, то сукупні видатки недостатні для закупівлі національного продукту, внаслідок чого ВВП зменшується. Ці зміни в обсягах національного виробництва коригують розбіжності між заощадженнями та інвестиціями, що відновлює економічну рівновагу.

Фактичні інвестиції охоплюють заплановані інвестиції та зміни інвестицій у запаси. Фактичні інвестиції та заощадження дорівнюють одні одним. Зрівнювальним компонентом фактичних інвестицій і заощаджень є зміни інвестицій у запаси. Якщо заплановані інвестиції не збігаються із заощадженнями, то відбувається збільшення або зменшення інвестицій у запаси, що зрівнює заощадження та інвестиції. Економічна рівновага досягається тоді, коли заплановані інвестиції та заощадження рівні між собою. За цієї умови зміни інвестицій у запаси дорівнюють нулю.

Переміщення функцій споживання і заощадження чи кривої інвестицій так змінюють рівноважний ВВП, що його приріст або скорочення у декілька разів перевищують зміни у видатках, що називають ефектом мультиплікатора. Ефект мультиплікатора супроводжується як збільшенням, так і зменшенням видатків. Простий мультиплікатор видатків є величиною, оберненою до граничної схильності до заощадження; що вища гранична схильність до заощадження, то менший розмір мультиплікатора.

Додатний чистий експорт збільшує сукупні видатки, а від'ємний зменшує. Зміна чистого експорту спричиняє мультиплікативну зміну рівноважного ВВП. На чистий експорт країни впливають такі важливі чинники, як економічне піднесення в інших країнах, митні й не митні бар'єри, динаміка валютних курсів тощо. Зростання реального ВВП торговельних партнерів країни стимулює збільшення її чистого експорту.

Державні закупівлі товарів і послуг збільшують сукупні видатки та рівноважний ВВП країни. Зміна державних закупівель спричиняє мультипліковану зміну рівноважного ВВП. Мультиплікатор державних закупівель є мультиплікатором видатків. Зміни податків впливають на величину використовуваного доходу, а відтак на споживання, заощадження й сукупні видатки. Зі зростанням податків сукупні видатки скорочуються. Справедливим є і зворотне твердження. Зміна податків спричиняє мультипліковану зміну рівноважного ВВП. Мультиплікатор податків на одиницю менший за мультиплікатор державних закупівель.

Одночасне зменшення або збільшення державних закупівель та податків на однакову величину відповідно зменшує або збільшує рівноважний ВВП на таку саму величину. Мультиплікатор збалансованого бюджету дорівнює одиниці. Повний мультиплікатор значно менший за простий мультиплікатор. Що вищі гранична схильність до заощадження, граничний податковий коефіцієнт та гранична схильність до імпорту, то менший розмір мультиплікатора. Мультиплікатор відкритої економіки менший за мультиплікатор закритої.

Механізм досягнення економічної рівноваги ґрунтується на зміні процентної ставки, яка зрівноважує сукупні видатки та обсяг національного виробництва, або, що рівнозначно, зрівноважує пропозицію позичкових коштів (заощадження) та попит на них (інвестиції). За низької процентної ставки попит на позичкові кошти перевищуватиме пропозицію заощаджених коштів, унаслідок чого процентна ставка зростатиме. За надто високої процентної ставки пропозиція позичкових коштів перевищуватиме попит на них, і процентна ставка знижуватиметься. За рівноважної процентної ставки величина національних заощаджень дорівнює інвестиціям у національну економіку.

Внаслідок невідповідності фактичних сукупних видатків тим видаткам, що достатні для купівлі природного ВВП, рівноважний ВВП може не збігатися з природним. Величину, на яку сукупні видатки менші за видатки за повної зайнятості, називають рецесійним розривом. Величину, на яку сукупні видатки перевищують сукупні видатки, що відповідають ВВП за повної зайнятості, називають інфляційним розривом. Рецесійний розрив спричиняє спад виробництва та вимушене безробіття, а інфляційний — зростання загального рівня цін.

Намагання усіх економічних суб'єктів заощаджувати якомога більше може спричинити зменшення споживання, сукупних видатків і реального ВВП, а відтак інвестицій та фактичних заощаджень загалом. У цьому полягає парадокс заощадження. Якщо зі збільшенням заощаджень одночасно на ту саму величину зростають і заплановані інвестиції, то створюються сприятливі умови для економічного зростання, що, втім, може обмежити поточне споживання населення. У роки спаду зниження рівня заощаджень збільшує інвестиції та сукупні видатки, що стимулює збільшення обсягу національного виробництва й зайнятості. В умовах, близьких до повної зайнятості, збільшення заощаджень індукує антиінфляційні імпульси.