Додаткова.

1. Вечканов Г.С., Вечканова Г.Р. Макроэкономика. – СПб,:Питер, 2003. – 224 м. :ил. – ( Серия «Заврта экзамен»)

2. Кемпбелл Р. Макконнелл, Стенлі Л. Брю. Макроекономіка. — Л.: Просвіта, 1997.

3. Кривцов О.С. та ін. Макроекономіка у запитаннях та відповідях: Навчальний посібник/ О.С.Кривцов, В.М. Бережний, В.М.Онегіна. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 200 с.: іл.

Тема 8. Приватні інвестиції. Тематичний зміст практичного заняття.

1. Інвестиції та їх типи. Роль інвестицій в економіці.

2. Мультиплікатор видатків. Вплив автономних видатків на ВВП в умовах стабільних цін та інфляції.

3. Сукупна пропозиція: класична та кейнсіанська моделі.

4. Короткострокова та довгострокова рівновага в моделі AD-AS.

Анотація

Вивчення теми має за мету дати студентам знання про кейнсіанську концепцію споживання та інвестицій і модель простого мультиплікатора видатків, який відображає характер залежності ВВП від споживання та інвестицій.

Споживання — це видатки на придбання товарів і послуг для задоволення потреб людей. Заощадження є тією частиною використовуваного доходу, що не витрачається на споживання. Використовуваний дохід — основний чинник, котрий визначає величину споживання і заощадження домогосподарств. Видатки на споживання та заощадження зростають, коли збільшується використо­вуваний дохід, і скорочуються, коли цей дохід зменшується. Окрім використовуваного доходу, на споживання впливають інші чинники, зокрема майно споживача, його майбутній сподіваний дохід тощо.

Рівень використовуваного доходу, за якого не заощаджують і не витрачають попередніх заощаджень, називають точкою нульового заощадження, або пороговим доходом. Криву, яка відображає зв'язок між споживанням і використовуваним доходом, називають функцією споживання. Функція заощадження виражає зв'язок між заощадженнями і використовуваним доходом.

Середня схильність до споживання (АРС) — це частка споживання у використовуваному доході. Гранична схильність до споживання (МРС) — це величина додаткового споживання, яку викликає додаткова одиниця використовуваного доходу. Для порівняння вартості грошей у часі використовують поняття поточної вартості. Поточна вартість майбутнього доходу — це та сума грошей сьогодні, яка створить майбутній дохід за наявних процентних ставок. Зведення майбутнього доходу до поточної вартості здійснюють за допомогою дисконтування.

Основними видами активів, які використовують домогосподарства для заощаджень, є фінансові активи, нерухоме майно, коштовності, сільськогосподарський реманент, виробничі будівлі, устаткування тощо. Вибір того чи іншого виду активу для заощадження залежить від багатьох чинників, зокрема від ліквідності активу, від ризику й невизначеності, пов'язаних з активом і доходом на нього, від величини доходу, який приносить актив, від розміру заощадження.

Зі збільшенням майна заощадника його попит на одні активи зростає швидше, ніж на інші. Еластичність попиту на активи за майном показує, на скільки відсотків зміниться величина попиту на актив у відповідь на зміну майна на один відсоток. Активи поділяють на активи вищої та нижчої цінності. Диверсифікація активів дає змогу знизити рівень ризику заощадника.

Джон Мейнард Кейнс описав поведінку споживача трьома постулатами. Гранична схильність до споживання коливається в інтервалі від нуля до одиниці; середня схильність до споживання зі зростанням доходу знижується; поточний дохід є визначальним чинником споживання. Аналіз статистичних даних за короткостроковий період підтвердив постулати Кейнса. Проте дослідження даних про споживання у довгостроковому періоді не виявило тенденції до зниження середньої схильності до споживання зі зростанням доходу.

Ірвінг Фішер запропонував модель поведінки споживача, яку називають міжчасовим вибором споживача. У його моделі індивід стикається з міжчасовим бюджетним обмеженням і вибирає такі рівні поточного та майбутнього споживання, щоб його добробут упродовж усього життя був максимальним. Доки споживач має змогу заощаджувати і брати позику, доти споживання залежить від кількості ресурсів, якими він володіє протягом життя. Гіпотеза життєвого циклу виходить із того, що раціональні споживачі хочуть підтримувати приблизно однаковий рівень споживання упродовж свого життя, а доходи людей з виходом на пенсію знижуються. Люди використовують заощадження та отримання позики для зрівноважування обсягу споживання протягом життя. Згідно з цією гіпотезою, обсяг споживання залежить і від доходу, і від майна.

Гіпотеза постійного доходу акцентує на тому, що коливання доходу можуть бути як постійними, так і тимчасовими. Відповідно до цієї концепції споживання мало реагує на тимчасові зміни доходу. Воно залежить головно від постійного доходу. Постійний дохід має таку величину, яку споживачі надіються отримувати у майбутньому. Інвестиції — це вкладення у капітал, тобто видатки на виробництво і нагромадження капітальних благ. Сукупність рішень та відповідних дій, скерованих на перетворення заощаджень у інвестиції, називають інвестиційним процесом, або інвестиційною діяльністю.

Для характеристики інвестицій використовують різні напрями їх аналізу, зокрема визначають рівень інвестування, структуру інвестування та віддачу на інвестиції. Рівень інвестування в національну економіку — це відношення валових інвестиції до ВВП, виражене у відсотках. Розрізняють виробничу, технологічну, відтворювальну й територіальну структуру інвестування. Для визначення ефективності інвестицій здійснюють проектний аналіз.

Граничний продукт капіталу визначає його реальну ціну. Реальна процентна ставка, норма амортизації та відносна ціна капітальних благ визначають витрати на одиницю капіталу. Згідно з неокласичною моделлю, фірми інвестують, якщо ринкова ціна капіталу перевищує витрати на одиницю капіталу, і згортають інвестиції, якщо реальна ціна капіталу менша за витрати на його одиницю.

Найважливішим показником ефективності інвестиційного проекту є чиста поточна вартість — різниця між поточною вартістю майбутнього виторгу і поточною вартістю майбутніх витрат на реалізацію і функціонування проекту впродовж усього циклу його життя. Важливим показником є також внутрішній рівень віддачі — процентна ставка, за якої доходи від проекту дорівнюють витратам на проект.

У ринковій економіці інвестиційні видатки дуже нестабільні. Найважливішими чинниками мінливості інвестицій є тривалий термін використання капітальних благ, нерегулярність нововведень, зміна сподівань. Обвал інвестиційних видатків у вітчизняній економіці є результатом дії двох груп чинників — її успадкованої залежності від економіки інших країн та прорахунків уряду в регулюванні інвестиційного процесу. Уряд повинен стимулювати внутрішню інвестиційну діяльність.